10 березня 2020 року
Київ
справа № 9901/35/20
адміністративне провадження № П/9901/35/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Жука А.В., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 9901/35/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,
04 лютого 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Верховного Суду як до суду першої інстанції із позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), де просить:
визнати протиправним та скасувати повністю рішення ВРП № 13/0/15-20 від 09 січня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Баришівського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом і вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (виклику) сторін на 11 березня 2020 року о 10 год 30 хв.
06 березня 2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії, що стосуються предмету спору, а саме:
- заборонити посадовим особам Баришівського районного суду Київської області вчиняти будь-які дії у відношенні судді ОСОБА_1, що стосується її правового статусу на підставі рішення ВРП від 09 січня 2020 року № 13/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Баришівського районного суду Київської області», до розгляду справи по суті та набрання судовим рішенням чинності відповідно до закону;
- заборонити посадовим особам Судової адміністрації України вчиняти будь-які дії у відношенні судді Баришівського районного суду Київської області ОСОБА_1 , які стосуються будь-яких обмежень її статусу, до розгляду справи по суті та набрання судовим рішенням чинності відповідно до закону.
Заява обґрунтована тим, що фактичні обставини справи зумовлюють необхідність прийняття заходів забезпечення позову і, зокрема, виходячи з того, що існує очевидна небезпека ефективному захисту від заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Позивач вказує, що приймаючи протиправне рішення, відповідач ухилився від дослідження та аналізу обставин справи та вимог закону, які би підтверджували підстави для звільнення. При цьому, відповідачем були прямо проігноровані особисті матеріали у відношенні позивача, які її характеризують, а саме відсутність будь-яких порушень протягом всього часу роботи суддею, настання пенсійного віку та наявність інвалідності позивача, а також відсутність будь-яких інших джерел існування позивача, крім отримуваного за місцем роботи грошового забезпечення. Тому, враховуючи вимоги пункту 4 частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може припинити будь-які дії, направленні на порушення рівновагі правового становища позивача до вирішення спору по суті, в тому числі забороною вчиняти дії, які можуть призвести до порушення статусу та посягання на предмет спору. Теперішнє правове становище позивачки на момент розгляду справи обумовлено знаходженням останньої на посаді в Баришівському районному суді Київської області і, виходячи із принципів презумпції невинуватості, таке становище має поважаться та дотримуватися всіма судами та державними органами, а також їх службовими особами.
Колегія суддів розглянула заяву позивачки, з'ясувала заявлені підстави для вжиття заходу забезпечення позову, проаналізувала норми процесуального права, які регулюють порядок застосування цих заходів і дійшла висновку про таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.
У статті 151 КАС України визначено виключний перелік видів забезпечення позову. Позов може бути забезпечено, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2 частини першої статті 151 КАС України) та забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору (пункт 4 частини першої статті 151 КАС України).
За змістом частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певні дії; <…> 5) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Заявлена позивачкою заява спрямована на те, щоб суд заборонив посадовим особам Баришівського районного суду Київської області та Судової адміністрації України вчиняти дії, які по суті зумовлять остаточне припинення трудових відносин з ОСОБА_1 .
Водночас заборонити вчиняти такі дії позивачка просить осіб, які не є стороною спору і не вчиняли дій/не ухвалювали рішень, що є предметом судового контролю на предмет виявлення в них ознак протиправності.
У розумінні наведених положень статті 151 КАС України за описаної правової ситуації судова заборона на вжиття заявлених заходів не може бути застосована. Предметом позову у цій справі є Рішення ВРП, яким позивачку звільнено з посади судді Баришівського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Варто зауважити, що підставою для припинення повноважень ОСОБА_1 як судді є рішення ВРП, зупинення дії якого відповідно до частини третьої статті 151 КАС України, не допускається.
Обраний позивачкою спосіб забезпечення позову фактично спрямований на те, щоб Баришівський районний суд Київської області та Судова адміністрація України (в особі їх посадових осіб) не виконували Рішення ВРП допоки суд не розгляне позову про оскарження цього Рішення, що прямо заборонено наведеними положеннями процесуального закону.
Про недопустимість забезпечення позову про оскарження рішення ВПР шляхом заборони вчиняти дії по виконанню цього рішення іншими особами Верховний Суд висловлювався у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 640/6177/19.
Наведені обставини в сукупності, на думку колегії суддів, унеможливлюють застосування такого виду забезпечення позову, як заборону іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, про які поросить позивачка у заяві про забезпечення позову.
Отже, заява про забезпечення позову не може бути забезпеченя обраним позивачкою способом.
З огляду на викладене та керуючись статтями 150-154, 256, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 9901/35/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
І.В. Дашутін
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду