Справа № 500/2491/18
05 березня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мандзія О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Порплиці Т.В.
представників позивача Матвіяса А.Б., Гураля Р.В.
представника відповідача Олексюка Р.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головне управління Державної податкової служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Тернопільській області "Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 " від 18.05.2018 року №1056.
Ухвалою суду від 20.11.2018 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.
Ухвалою суду від 03.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 21.12.2018 року.
Ухвалою суду від 21.12.2018 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову (т.1 а.с.50-64), згідно якої позовними вимогами є визнати протиправними та скасувати:
наказ "Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 " від 18.05.2018 року №1056;
податкове повідомлення-рішення від 13.07.2018 року №00124581306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 72568,57 грн.;
податкове повідомлення-рішення від 13.07.2018 року №00124591306, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 6047,39 грн.;
податкове повідомлення-рішення від 13.07.2018 року №00124611306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 8263,97 грн.;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.07.2018 року №Ф-00124531306 по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування у розмірі 28215,00 грн.;
рішення від 13.07.2018 року №00124541306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 2821,00 грн.;
податкове повідомлення-рішення від 13.07.2018 року №00124601306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27542,55 грн.;
податкове повідомлення-рішення від 13.07.2018 року №00124561306 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 1,00 грн.;
податкове повідомлення - рішення від 06.12.2018 року №00220041306 про застосування штрафних санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 7604179,90 грн.
Ухвалою суду від 04.04.2019 року призначено судову економічну експертизу в адміністративній справі та зупинено провадження до одержання висновку експертизи.
Ухвалою суду від 08.01.2020 року провадження в адміністративній справі поновлено та призначено підготовче засідання.
На адресу суду 21.02.2020 року надійшло клопотання Головного управління ДПС у Тернопільській області про залишення позову без розгляду (т.3 а.с.220-224). В обґрунтування клопотання зазначено, що зміна позовних вимог в частині скасування оскаржуваних рішень, поданої до суду 21.12.2018 року, тобто зі значним пропуском спеціального скороченого строку звернення до суду передбаченого п.56.19 ст.56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та ст.122 КАС України (протягом місця з дня закінчення процедури адміністративного оскарження), а саме: рішення про результати розгляду скарги отримано позивачем - 16.10.2018 року (т.3 а.с.234-249), граничний строк подання позову до суду - 16.11.2018 року. Така правова позиція щодо застосування скороченого строку звернення до суду, передбаченого спеціальними нормами інших законів, викладена в постанові Верховного Суду від 11.10.2019 року у справі №640/20468/18.
Ухвалою суду від 24.02.2020 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, допущено заміну відповідача Головного управління ДФС у Тернопільській області правонаступником - Головне управління ДПС у Тернопільській області.
Представниками фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 05.03.2020 року подано заперечення проти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та заяву про поновлення процесуального строку (т.4 а.с.11-33). Відзначили нерелевантне застосування відповідачем висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.10.2019 року у справі №640/20468/18, у якій мова йшла про рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків - рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН, до правовідносин у цій адміністративній справі. Вважають, що при прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов'язань суди повинні вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати п.56.18 ст.56 ПК України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж п.56.19 цієї ж статті (один місяць), незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове вирішення спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження. Вказане узгоджується з роз'ясненням, розміщеним на офіційному сайті відповідача до цього часу (т.4 а.с.19). Водночас до початку проведення планової документальної виїзної перевірки у позивача, слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду задовольнив клопотання слідчого управління фінансових результатів Головного управління ДФС у Тернопільській області та надав дозвіл на вилучення оригіналів всіх фінансово-господарських документів, відсутність яких і є тою поважною причиною, яка перешкодила позивачу звернутись до суду з даним позовом у спеціальні строки після завершення процедури адміністративного оскарження.
Також повідомили, що рішення про результати розгляду скарги позивачем особисто не отримано, про що свідчить поштове відправлення представлене представником відповідача. Таким чином не знаючи про результати адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень - рішень позивач не міг їх оскаржити в місячний термін з дати закінчення процедури адміністративного оскарження - до 16.11.2018 рок.
В судовому засідання представники позивача просили відхилити заяву про залишення позову без розгляду, з підстав пропущення місячного строку після завершення процедури адміністративного оскарження на звернення до суду з поважних причин, враховуючи достатність аргументів наведених у запереченнях та клопотанні про поновлення процесуального строку. Вказали, що фактично клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду заявлено через рік після початку розгляду справи і зумовлено зміною судової практики, що дезорієнтує платників податків щодо строків оскарження податкових повідомлень-рішень.
Представник відповідача просив залишити позов без розгляду, оскільки комплексний аналіз чинного правового регулювання дає підстави для висновку, що норма п.56.19 ст.56 ПК України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань у місячний строк звернення до суду у випадку, якщо законом була передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, ознайомившись із викладеними відповідачем доводами щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду, надавши оцінку доказам позивача щодо причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, суд, при вирішенні питання щодо поважності таких підстав, враховує наступне.
Так, ч.3 ст.3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На підставі ч.4 ст.122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Аналізуючи викладені вище норми, суд дійшов до висновку про те, що, КАС України встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах та передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Водночас, спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, у тому числі захисту порушеного права в судовому порядку є ПК України.
Згідно з п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Пунктом п.56.19 ст.56 ПК України визначено те, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Згідно з п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі №813/4921/17 та від 17.07.2019 року у справі №640/46/19 суд прийшов до висновку, що положення п.56.18 ст.56 ПК України є спеціальними щодо приписів ст.122 КАС України, а тому, незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів.
Водночас, у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 11.10.2019 року у справі №640/20468/18 судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів вирішено відступити від висновку про застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах та сформульовано новий правовий висновок.
Суд касаційної інстанції зазначив, що із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним ч.4 ст.122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абз.3 п.56.18 ст.56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Разом з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17 зазначено, що суди при вирішенні спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Сере іншого, п. 1.3 статті 1 ПК України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Як передбачено преамбулою Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VІ) цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з абз.4, 5, 6 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абз.8 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI).
Відповідно до абз.9 ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Зазначене свідчить про те, що при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону №2464-VI, строк звернення до адміністративного суду визначений приписами п.56.18 ст.56, ст.102 ПК України не застосовується, на що також вказував Верховний Суд в постановах від 31.01.2019 року у справі №802/983/18-а, від 17.07.2019 року у справі №0740/1050/18, від 08.08.2019 року у справі №480/106/19.
Як видно з позовної заяви, поданої до суду 19.11.2018 року, що підтверджується реєстраційним штампом суду з проставленням дати надходження позовної заяви на першій сторінці позовної заяви, позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Тернопільській області "Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 " від 18.05.2018 року №1056.
За результатами проведення перевірки на підставі вказаного оскаржуваного індивідуального акта, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області 13.07.2018 року було прийнято податкові повідомлення-рішення та вимогу про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів, не погодившись із якими позивач звернувся із скаргою до Державної фіскальної служби України.
За результатами розгляду скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Державна фіскальна служба України прийняла рішення від 30.08.2018 року №13081/Я/99-99-11-02-02-25, яким вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.07.2018 року №Ф-00124531306 та рішення від 13.07.2018 року №00124541306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску залишено без змін (т.3 а.с.234-237), та рішення від 27.09.2018 року №14856/Я/99-99-11-02-01-14, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.07.2018 року №00124571306 в частині застосування штрафних санкцій поза межами строків, визначених п.114.1 ст.114, ст.102 ПК України, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення як і податкові повідомлення-рішення від 13.07.2018 року №00124561306, №00124601306, №00124611306, №00124581306 та №00124591306 залишено без змін (т.3 а.с.240-248).
В подальшому, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області 06.12.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.12.2018 року №00220041306 про застосування штрафних санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 7604179,90 грн., а відтак строк звернення до суду з вимогою визнати його протиправним та скасувати не порушено.
Як стверджує позивач такі рішення ним не отримано, а результати розгляду скарги позивачу стали відомі в ході розгляду справи, предметом оскарження якої первинно є наказ Головного управління ДФС у Тернопільській області "Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 " від 18.05.2018 року №1056, за наслідками перевірки якої, з урахуванням результатів розгляду скарги, і було винесено спірні індивідуальні акти.
Відповідно до рекомендованих повідомлення про вручення поштового відправлення, яким направлялись рішення про результатами розгляду скарги, рішення від 30.08.2018 року №13081/Я/99-99-11-02-02-25 повернуто відправнику згідно відбитка календарного штемпеля поштової служби 15.09.2018 року (т.3 а.с.238-239) та рішення від 27.09.2018 року №14856/Я/99-99-11-02-01-14 вручено 16.10.2018 року (т.3 а.с.249).
Разом з тим, позивач 19.11.2018 року, звернувся до суду про оскарження наказу Головного управління ДФС у Тернопільській області "Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 " від 18.05.2018 року №1056" та виявив незгоду з діями і рішеннями позивача щодо нього.
Суд враховує також, що у першому підготовчому засіданні 21.12.2018 року, представник позивача подано заяву про зміну предмету позову щодо оскарження податкових - повідомлень рішень від 13.07.2018 року та 06.12.2018 року (т. 1 а.с. 36 - 47).
Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, оскільки рішення від 27.09.2018 року №14856/Я/99-99-11-02-01-14 за результатами розгляду скарги вручено 16.10.2018 року, то оскарження до суду 19.11.2018 року наказу Головного управління ДФС у Тернопільській області "Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 " від 18.05.2018 року №1056" за наслідками перевірки якої, з урахуванням результатів розгляду скарги, і було винесено спірні податкові повідомлення-рішення, то строк звернення до суду, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 21.12.2018 року (т.1 а.с.50-64), оскаржуючи податкові повідомлення-рішення від 13.07.2018 року №00124561306, №00124601306, №00124611306, №00124581306, №00124591306, пропущений з поважних причин, а наведені обставини об'єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду (змінити предмет позову).
У той же час податкове повідомлення-рішення від 06.12.2018 року №00220041306 взагалі стало предметом розгляду даної справи протягом 15 днів з дня прийняття, що обґрунтовує безпідставність доводів відповідача про порушення місячного строку скарження вказаного рішення.
Суд відзначає, що позивач не міг були обізнаний з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18, вважав, що на момент подання позовної заяви 19.11.2018 року та заяви про зміну предмету позову 21.12.2018 року, згідно якої позовними вимогами, в тому числі є визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.07.2018 року №Ф-00124531306 та рішення від 13.07.2018 року №00124541306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, дотримався положень КАС України та ПК України в частині строків оскарження рішень контролюючих органів та мав справедливі очікування на судовий розгляд спірних правовідносин.
Фактично у заявленому клопотанні відповідача, обґрунтовується не своєчасність звернення до адміністративного суду, а порушення місячного строку зміни позовних вимог у справі яка розглядається судом.
Крім цього, як не заперечується відповідачем, до початку проведення планової документальної виїзної перевірки у позивача, слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду задовольнив клопотання слідчого управління фінансових результатів Головного управління ДФС у Тернопільській області та надав дозвіл на вилучення оригіналів всіх фінансово-господарських документів, відсутність яких є поважною причиною, яка перешкодила позивачу звернутись до суду з даним позовом у спеціальні строки після завершення процедури адміністративного оскарження.
З огляду на той факт, що предметом розгляду справи первинно є наказ Головного управління ДФС у Тернопільській області "Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 " від 18.05.2018 року №1056, за наслідками перевірки якої і було винесено спірні вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.07.2018 року №Ф-00124531306 та рішення від 13.07.2018 року №00124541306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, та відсутність фінансово-господарських документів, то строк звернення до суду, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 21.12.2018 року (т.1 а.с.50-64), пропущений з поважних причин, а наведені обставини об'єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду.
Водночас, КАС України визначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 р.).
У Рішеннях у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це слід вважати як порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.
Застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги надані докази, а також з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, гарантування права на судовий захист, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а тому клопотання Головного управління ДПС у Тернопільській області про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.241, 248 КАС України, суд,
Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Визнати поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду з позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішень.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали складено 10 березня 2020 року.
Головуючий суддя Мандзій О.П.
Копія вірна
Суддя Мандзій О.П.