28 лютого 2020 р. Справа №480/3109/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Діски А.Б.,
за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,
представника позивача - Семерні І.Ю.,
представника відповідача - Дерев'янко О.В.,
представника третьої особи - Шунька Г. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3109/19 за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,-
Головне управління ДФС у Сумській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Сумській області) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, П'явка В.М.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 ) про стягнення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900) в сумі 824460,96 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що за відповідачем обліковується податковий борг, який виник у зв'язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017-2019 роки. Відповідачу надсилалась податкова вимога, однак сума боргу залишилась несплаченою. Станом на день подачі позову у платника податків наявний податковий борг, який позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою суду від 13.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Під час підготовчого провадження було замінено позивача - Головне управління ДФС у Сумській області на його правонаступника - ГУ ДПС у Сумській області.
11.12.2019 відповідачем було подано до суду відзив, в якому він заперечує проти позовних вимог та зазначив, що 19.04.2017 він продав ОСОБА_2 23/50 частин нежитлових приміщень загальною площею 6147,10 кв.м., загальна площа 23/50 частин відчужуваних нежитлових приміщень-2820,40 кв.м.за адресою АДРЕСА_1 . Тому, площа приміщень, яка належить йому, складає 27/50 частин відчужуваних нежитлових приміщень - 3326,7 кв.м.
При цьому зазначає, що у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності (п. 286.5 ст.286 Податкового кодексу України).
Згідно рішення від 29.05.2017 Конотопської міської ради сьомого скликання 24 сесії, змінено розмір орендованої ділянки, зменшивши її на 1,3444 га. Відповідно до додаткового правочину до договору оренди від 21.02.2017, встановлено розмір орендної плати у 147873,85 грн. в рік та 12322,82 грн. відповідно в місяць.
Отже, з 01.04.2017 і по теперішній час плата становить 27/50 частки від суми зобов'язання, а саме 12322,82 грн. Отже, станом на дату подання позову позивач вважає, що повинен був сплатити 417725,5 грн., а саме: лютий-березень 2017 року - 48040,90 грн, квітень-грудень 2017 року - 135551,02 грн., 2018 рік - 147873,84 грн., січень-липень 2019 року - 86259,74 грн.
При цьому, позивач зазначив, що ним за весь оспорюваний період сплачувався земельний податок в загальному розмірі 92388,92 грн. Таким чином, позовні вимоги він визнав частково в сумі 325336,58 грн, в іншій частині просив відмовити (а.с.96-98).
24.12.2019 представником позивача було подано письмові пояснення, в яких зазначено, що згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірна земельна ділянка належить ОСОБА_1 . Відомості щодо продажу земельних ділянок іншим особам та перехід права на нерухоме майно, в тому числі ОСОБА_2 , в реєстрі відсутні (а.с.145).
Протокольною ухвалою суду від 17.12.2019 до судового розгляду було залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
08.01.2020 третьою особою - ОСОБА_2 було надано суду письмові пояснення, в яких зазначив, що після придбання ним 23/50 частини нежитлових приміщень площею 2882,10 кв.м., рішенням Конотопської міської ради Сумської області від 29.05.2017 ОСОБА_1 зменшено площу орендованої ділянки з 2,9227 га до 1,3444 га і зменшено щомісячну орендну плату з 24020,45 грн до 12322,82 грн. Третя особа вважає, що це право орендодавця землі, Конотопської міської ради Сумської області, тому заперечень у третьої особи з даного приводу немає. Відповідно адміністративний позов підлягає частковому задоволенню у розмірі, визначеному відповідачем ОСОБА_1 . Щодо решти суми нарахованої орендної плати позивачем (824460-417725=406735 грн.) то дані вимоги до задоволення не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю (а.с.160-161).
Ухвалою суду від 08.01.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні у режимі відеоконференції частково визнала позов на суму 325336,58 грн.
Представник третьої особи у судовому засіданні частково підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у письмових поясненнях.
Суд, заслухавши представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Конотопському управлінні ГУ ДПС у Сумській області як платник податків.
Станом на дату подання позовної заяви за ОСОБА_1 рахується податкова заборгованість з орендної плати з фізичних осіб на загальну суму 824460,96 грн. за основним платежем, який виник у зв'язку з тим, що ГУ ДФС у Сумській області (правонаступником якого є позивач) були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №194982-1305-1805-2017 від 24.04.2018, яким визначено податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 247 970,06 грн. (а.с.13);
- №194982-1305-1805 від 24.04.2018, яким визначено податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 288 245,45 грн. (а.с.14);
- №37474-5013-1805 від 10.04.2019, яким визначено податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 288 245,45 грн. (звор.бік а.с.16).
Податкові повідомлення-рішення вчасно надсилалися відповідачу за місцем реєстрації, що підтверджується наданими позивачем копіями конвертів з повідомленнями про вручення поштових відправлень, на яких зазначено, що вони не вручені адресату "за закінченням терміну зберігання" (а.с.15,16) Оригінали конвертів з повідомленнями про вручення поштових відправлень надавались суду для огляду в судовому засіданні.
Відповідач суму зобов'язання не сплатив, податкові повідомлення-рішення не оскаржував.
Позивачем 18.09.2018 було сформовано та направлено ОСОБА_1 податкову вимогу на суму 288377,97 грн, що підтверджується копією конверту з повідомленням про вручення поштового відправлення, де зазначено, що вони не вручені адресату "за закінченням терміну зберігання" (а.с.17-19).
Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 67 Конституції України відповідач зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом.
Згідно зі ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно із п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).
Відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Згідно з п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.01.2016, ОСОБА_1 було придбано у власність нежитлове приміщення загальною площею 6221,70 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.100).
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 21.02.2017 між ОСОБА_1 та Конотопською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промислової забудови з кадастровим номером 5910400000:01:069:0003, яка розташована у АДРЕСА_1 загальною площею 2,9227 га. Орендна плата визначена у розмірі 288245,45 грн на рік (а.с.61-66).
Відповідно до п.288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк плати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 Податкового кодексу.
Згідно з п.286.5 ст.286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 Податкового кодексу.
На підставі п.287.5 ст.287 ПК України, податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Головним управлінням ДФС у Сумській області були прийняті податкові повідомлення-рішення №194982-1305-1805-2017 від 24.04.2018, яким визначено податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік, №194982-1305-1805 від 24.04.2018, яким визначено податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік та №37474-5013-1805 від 10.04.2019, яким визначено податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік.
В пункті 57.3 статті 57 ПК України зазначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до пункту 58.3. статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Як було зазначено вище, відповідачем не було оскаржено податкові повідомлення-рішення.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як зазначалось вище відповідачу надсилалась податкова вимога №12034 від 18.09.2018 про сплату податкового боргу станом на 17.09.2018 в сумі 288 377,97 грн. (а.с.17).
Згідно із п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи та поясненнь представника позивача судом встановлено, що сума боргу з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік увійшла до складу податкової вимоги №12034 від 18.09.2018.
У той же час, до даної вимоги було включено податковий борг відповідача з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік.
Більш того, згідно інтегрованої картки платника сума боргу по орендній платі за землю за 2017 рік взагалі була зазначена як податковий борг у 2019 році.
Із письмових пояснень, наданих представником позивача вбачається, що технічні можливості ITC «Податковий Блок» у 2018 році дозволяли проводити нарахування лише за 2018 рік, відповідно нарахування в інтегрованій картці платника проведені за 2018 рік в сумі 288245,45 грн., на які і була сформована вимога. У 2019 році розробниками програмного забезпечення була доопрацьована програма, яка дозволила проводити нарахування і за інші періоди. Відповідно, 02.05.2019 до інтегрованої картки платника було проведено нарахування по орендній платі за землю за 2017 рік в сумі 247970,06 грн. 14.07.2019 проведені до інтегрованої картки платника нарахування по орендній платі за землю за 2019 рік в сумі 288 245,45 грн. (а.с.73-75).
Проте, такі доводи позивача не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки відповідно до вимог ст.59 ПК України погашенню підлягає вся сума податкового боргу без винесення нової податкової вимоги за умови, що сума податкового боргу збільшилась після надіслання (вручення) податкової вимоги.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги про стягнення податкового боргу за 2017 рік у сумі 247970,06 грн., на думку суду є передчасними, оскільки такий податковий борг виник до винесення податкової вимоги №12034 від 18.09.2018, проте включений до неї не був.
Натомість, податковий борг з орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900) в сумі 576490,9 грн. суд вважає узгодженим, а тому вимога про його стягнення з ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивач вказує, що ним було укладено договір про продаж частини нежитлового приміщення ОСОБА_2 , у зв'язку з чим Конотопською міською радою 29.05.2017 було прийнято рішення про припинення права користування частиною земельної ділянки площею 1,3444 га по АДРЕСА_1 у зв'язку з відчуженням об'єктів нерухомого майна. Також ним було укладено додатковий правочин з Конотопською міською радою по договору оренди земельної ділянки, укладеного 21.02.2017, відповідно до якого в оренду ОСОБА_1 передається 27/50 частин земельної ділянки від загальної площі 2,9227 га, що становить 1,5783 га, орендна плата за рік встановлюється в сумі 147873,85 грн. На підтвердження чого відповідач надав копію договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, копію рішення Конотопської міської ради та додаткового правочину (а.с.99, 101, 102).
Проте, доводи відповідача про те, що орендна плата має обраховуватись з квітня 2017 року в сумі 12322,82 грн за місяць, на думку суду, є необгрунтованими, враховуючи наступне.
Відповідно до вимог ст. 90 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки має право передавати земельну ділянку в оренду.
Згідно з п.288.1. ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
На підставі п.287.1. ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-XIV (далі - Закон № 161-XIV), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно з ч.5 ст.6 Закону № 161-XIV, право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Положеннями статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Статтею 17 Закону №161-XIV визначено, що об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Отже, з аналізу вказаних норм законів вбачається, що підставою для виникнення права оренди земельної ділянки є договір, який підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Саме з моменту державної реєстрації такого договору державою підтверджується факт виникнення, переходу або припинення права на таке нерухоме майно.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомостей Конотопської міської ради "Про перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі комунальної форми власності станом на 01 лютого 2018 та 2019 років", земельна ділянка площею 2,9227 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5910400000:01:069:0003) перебуває з 14.03.2017 в оренді у ОСОБА_1 .
Відомості, щодо продажу нежитлових приміщень площею 6221,7 кв.м., які розташовані на вищезазначеній земельній ділянці, іншим особам та перехід права на нерухоме майно, в тому числі ОСОБА_2 , в Державному реєстрі прав на нерухоме майно - відсутні (а.с.62).
Таким чином, доводи відповідача та третьої особи стосовно продажу частини нежитлових приміщень площею 2882,10 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5910400000:01:069:0003) є недоречними, оскільки право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Як пояснив у судовому засіданні представник третьої особи, ОСОБА_2 було подано заяву до міської ради на укладання договору оренди, після того, як буде укладено договір, ОСОБА_2 буде зобов'язаний сплачувати орендну плату за землю, проте до цього часу він такого обов'язку не має.
Суд зазначає, що відповідачем та третьою особою не було зареєстровано належним чином будь-які зміни щодо оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим, єдиним орендарем спірної земельної ділянки з 14.03.2017 є ОСОБА_1 , а тому обов'язок сплати орендної плати за землю у відповідності до вимог ПК України покладено на відповідача.
Щодо твердження відповідача про часткову сплату податкових зобов'язань з орендної плати, суд зазначає наступне.
З наданих відповідачем копій платіжних доручень вбачається, що ОСОБА_1 сплачував земельний податок з фізичних осіб за кодом класифікації доходів бюджету - 18010700 (а.с.103-130).
Разом з тим, пердметом розгляду даної справи є вимоги ГУ ДПС у Сумській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу, який виник в результаті несплати останнім орендної плати з фізичних осіб за кодом класифікації доходів бюджету - 18010900.
Суд наголошує, що земельний податок з фізичних осіб та орендна плата з фізичних осіб є різними податками, які не є тотожними за своєю природою, не зважаючи на те, що обидва вищезазначені податки сплачуються до міського бюджету. Зазначену обставину визнає у відзиві і сам відповідач, зазначаючи, що сплачував земельний податок.
Доводи представника відповідача про те, що зазначені платежі здійснювались у якості плати за землю помилково судом до уваги не приймаються, з урахуванням наступного.
Як вбачається з Витягу з Державного реєстру права власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником декількох приміщень.
ОСОБА_1 самостійно подавалися податкові декларації з плати за землю в 2017, 2018 та 2019 роках (а.с.241-246). Посилаючись на те, що такі декларації відповідачем подавались помилково, представник відповідача не змогла пояснити суду, чому сума в деклараціях не збігається з сумами, які мали бути сплачені в якості орендної плати.
Натомість, представником позивача були надані суду інтегровані картки платника ОСОБА_1 щодо сплати відповідачем саме земельного податку (а.с.247-249).
Будь-яких підтверджень звернень відповідача до податкового органу щодо помилкового спрямування коштів на сплату земельного податку, а не орендної плати за землю з фізичних осіб, відповідачем суду надано не було.
Крім того, платіжні доручення містять значення сплати коштів ОСОБА_1 як фізичною особою-підприемцем, у той час як орендна плата за землю мала сплачуватись відповідачем як фізичною особою.
Таким чином, твердження відповідача про здійснення плати боргу в якості орендної плати за землю з фізичної особи, на думку суду, є необгрунтованими.
Крім того, суд зазначає, що згідно вимог ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог п.102.1. ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 102.4. ст.102 ПК України передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Отже твердження відповідача про пропуск податковим органим строку звернення до суду, встановленого ст. 122 КАС України, у зв'язку з винесенням вимоги у 2018 році, на думку суду, є безпідставними.
Щодо посилань відповідача на те, що податкове повідомлення-рішення від 10.04.2019, протиправно винесене наперед на всю суму платежу за 2019 рік, у той час, як сплата орендної плати має здійснюватись щомісячно, суд зазначає наступне.
Як зазначалось, п.288.7. ст.288 ПК України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Статтею 285 ПК України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Згідно п.286.5. ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Отже, позивачем було нараховано за 2019 рік орендну плату, яка мала бути сплачена відповідачем. Проте, на час розгляду справи сума податкового боргу ОСОБА_1 не сплачена.
Суд наголошує, що податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувались. При цьому, судом надавався час ОСОБА_1 для надання доказів оскарження податкових повідомлень-рішень, якими визначено податкове зобов'язання з орндної платаи з фізичних осіб. Однак, відповідачем вони оскаржені не були, і на час розгляду справи є чинними.
Відповідно до припису норми п.п.14.1.137 п.14.1 ст.14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі його недостатності-шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до норм статті 95 ПК України податкова заборгованість платника податків стягується органами державної податкової служби на підставі рішення суду шляхом: стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; реалізації майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Станом на день розгляду справи сума податкового боргу відповідача в розмірі 576490,90 грн. є узгодженою та у встановлені законом строки не сплаченою, тому відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сумою податкового боргу. Доказів зворотнього відповідачем не подано, а судом не встановлено.
З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ГУ ДПС у Сумській області в частині стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 576490,9 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Сумській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг з орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900) в сумі 576490,9 грн. (п'ятсот сімдесят шість тисяч чотириста дев'яносто грн. 90 коп.) на р/р 33218815018008, отримувач Конотопське УК/м. Конотоп, код отримувача 37784555, банк отримувача Казначество України, МФО 899998.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 10.03.2020.
Суддя А.Б. Діска