10 березня 2020 р. Справа № 400/4425/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001
про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2019 р. № 0205912-5006-1405,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДПС) про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 25.11.2019 року № 0205912-5006-1405.
Ухвалою від 13.12.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є сільськогосподарським товаровиробником, а нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, використовується ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а отже не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні вимог позивача просив відмовити. В своєму відзиві відповідач зазначив, що згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, виявлено перебування у власності позивача будівель гаражів. Дані об'єкти обліковуються як комплекс, будівлі гаражів та споруд, що вказує на те, що даний комплекс відноситься до будівель сільськогосподарського призначення. Але позивачем не надано доказів використання зазначеного комплексу у сільськогосподарській діяльності протягом 2018 року. Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до норм чинного законодавства та скасуванню не підлягає.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: комплекс, будівлі та споруди гаражів, об'єкт житлової нерухомості, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
Податковим повідомленням-рішенням від 25.11.2019 року № 0205912-5006-1405 позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, від'ємне від земельної ділянки, у розмірі 8467,96 грн.
Не погоджуючись з рішення контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Згідно ст. 265 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Разом з тим, пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначено, що не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Підпунктом 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
У відповідності до пп. 14.1.235 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Також, згідно з ст. 1 Закону України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» від 09.02.2012 року № 4391-VI, сільськогосподарський товаровиробник юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом водних біоресурсів у внутрішніх водоймах та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі з власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Таким чином, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення його від сплати є одночасна сукупність наступних умов: 1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.
Разом з тим, статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23.09.2008 року № 575-VI визначено правові, організаційні та економічні основи підготовки і проведення сільськогосподарського перепису, оброблення, узагальнення, поширення та використання його результатів, а також регулює відносини суб'єктів сільськогосподарського перепису, визначає їх права, обов'язки та відповідальність, установлює гарантії держави щодо захисту конфіденційної інформації, отриманої у процесі проведення сільськогосподарського перепису, виробники сільськогосподарської продукції визначаються як юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Статтею 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства» від 18.01.2001 року № 2238-ІІІ визначено, що сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.
Сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Отже, аналіз вказаних норм законодавства регламентує правовий статус сільськогосподарського товаровиробника як юридичної особи чи фізичної особи, які здійснюють виробництво, переробку, постачання чи реалізацію сільськогосподарської продукції.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 19.05.2003 року, перебуває на податковому обліку як платник єдиного внеску з 29.05.2003 року та здійсню такі види діяльності як, зокрема, діяльність зі складського господарства (код за КВЕД 52.10), вирощування зернових культур (код за КВЕД 01.11), післяурожайна діяльність (КВЕД 01.63), оброблення насіння (КВЕД 01.64).
На підставі договорів купівлі-продажу від 06.04.2016 року № 2600 та від 08.09.2016 року № 5768 позивачем придбано у власність земельні ділянки для ведення особистого сільського господарства.
Позивач має власну сільськогосподарську техніку - трактор колісний FENDT 926 реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 , та орендовану сільськогосподарську техніку - комбайн марки РСМ-142 ACRO1-530, державний номер НОМЕР_3 , що підтверджується договором оренди комбайна з екіпажом від 26.06.2017 року № 906/1, укладений з ТОВ «Хлібороб».
Відповідно до наявної у матеріалах справи бухгалтерської довідки від 09.12.2019 року, на балансі позивача перебуває додаткове сільськогосподарське обладнання: сіялка СЗ-5,4, плуг ПЛН-5,35, культиватори КГШ-10, котки ККК-9, борони дискові.
Крім того, позивач здійснював операції з постачання сільськогосподарської продукції. Так, у 2018 році було покупцю ТОВ «Хлібороб» поставлено пшениці, вирощеної на земельних ділянках позивача, у кількості 41,5 тон на суму 166000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 09.08.2018 року № 77-0000007.
З вказаного випливає, що позивач підпадає під визначення «сільськогосподарський товаровиробник».
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.
Об'єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 включає в себе наприклад підкласи 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна», 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші», що фактично відповідає дійсності.
Гараж, що перебуває у власності позивача, використовується ним для зберігання техніки сільськогосподарського призначення, диспетчерську та допоміжні споруди для зберігання зерна (пшениці).
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем надано до суду докази на підтвердження того, що він є сільськогосподарським товаровиробником та використовує нежитлові приміщення (будівлі та споруди гаражів) в сільськогосподарській діяльності.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_4 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миколаївського управління Головного управління ДПС у Миколаївській області від 25.11.2019 року № 0205912-5006-1405.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_4 ) судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10.03.2020 року.
Суддя О.В. Малих