Справа № 716/376/20
03.03.2020 м.Заставна
Слідчий суддя Заставнівського районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , власника транспортного засобу ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Заставнівського ВП Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_5 про арешт майна,
Слідчий СВ Заставнівського ВП Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотання про накладення арешту на майно, а саме транспортний засіб марки «КАМАЗ-55111», державний номерний знак НОМЕР_1 та гравійно-піщану суміш, що знаходиться в кузову вказаного транспортного засобу, а також товарно-транспортну накладну №1ж01 від 16.02.2020.
Посилається на те, 26.02.2020 року о 17:34 в с. Малий Кучурів Заставнівського району Чернівецької області під час патрулювання дороги Т-2602, СРПП було зупинено ам транспортний засіб «Камаз-55111» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 , 1965 року народження, жителя с. Добринівці Заставнівського району, Чернівецької області та було встановлено що товаро-транспортна накладна містить ознаки підробки.
26 лютого 2020 року під час проведення ОМП було виявлено те вилучено транспортний засіб марки «Камаз-55111» д.н.з. НОМЕР_1 власником якого згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_6 , 1965 року народження, житель с.Добринівці Заставнівського району Чернівецької області, із вантажем, який являє собою гравійно-піщану суміш, та товаро-транспортну накладну № ж01 від 16.02.2020 року.
Враховуючи те, що автомобіль марки «Камаз-55111» д.н.з. НОМЕР_1 вилучений під час ОМП від 26.02.2020 року використовувався з метою перевезення гравійно-піщаної суміші, які визнані речовим доказом, виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказаний автомобіль та гравійно-піщану суміш у зв'язку із необхідністю проведення з ним ряду слідчих дій. Також просить накласти арешт на товаро-трансопртну накладну, яка містить ознаки підроблення.
Дослідивши матеріали клопотання, в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання до задоволення не підлягає виходячи з наступного.
В статті 2 КПК України зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Судом встановлено, що 27.02.2020 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020260090000065, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.358 ч.1 КК України (використання завідомо підробленого предмета).
Згідно ч.2 ст.131 КПК України, одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Згідно вимог, передбачених ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.
Згідно із ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст.173 ч.2 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати зокрема правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Предметом злочину передбаченого ст.358 КК України, є 1) посвідчення або інший документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією незалежно від форми власності, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків; 2) печатки, штампи, бланки підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, інші офіційні печатки, штампи, бланки.
В судовому засіданні слідчим не доведено правової підстави для арешту рухомого майна за допомогою якого ОСОБА_7 перевозив гравійно-піщану суміш згідно товарно-транспортної накладної. Крім того, вказаний транспортний засіб в даному випадку не може вступати засобом вчинення кримінального правопорушення. Разом з тим, товар у виді гравійно-піщаної суміші, який було придбано на підставі документу, що має ознаки підробки може бути визнаний таким. У зв'язку з викладеним вважаю, що наявні підстави для накладення арешту на вищевказану суміш шляхом заборони її відчуження та розпорядження нею. Щодо транспортного засобу, то останній підлягає поверненню власнику цього майна.
Встановлено також, що слідчий в клопотанні просить накласти арешт на товарно-транспортну накладну, яка відповідно до постанови слідчого від 27.02.2020 визнана речовим доказом та залишена в матеріалах кримінального провадження.
З цього приводу вважаю за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до вимог ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном. Тобто, тільки майно може бути об'єктом арешту з врахуванням положень ст.173 КПК України.
В розумінні положень ЦК України, «майном» як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Згідно вимог ГК України, «майном» у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.
Відповідно до Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму поняття «майно» включає майно будь-якого виду, незалежно від того, матеріальне воно чи виражене в правах, рухоме чи нерухоме, та правові документи або документи, які підтверджують право на таке майно або частку в ньому.
З аналізу положень закону приходжу до висновку, що товаро-транспортна накладна не підпадає під визначення поняття «майно», а тому не може бути об'єктом арешту в розумінні вимог процесуального законодавства.
Зважаючи на те, що органом досудового розслідування не доведено необхідності арешту транспортного засобу та наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, також суду не надано достатніх доказів про те, що вказане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, накладення арешту на майно не відповідатиму розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому приходжу до висновку, що в задоволенні даного клопотання в цій частині, слід відмовити.
Крім того, слідчий судя при вирішенні клопотання враховує вимоги ч.4 ст.173 КПК України, якою передбачено, що слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.98, 170-173, 276-279 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Заставнівського ВП Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_5 про арешт майна задовольнити частково.
Накласти арешт на гравійно-піщану суміш, яка знаходиться в кузові транспортного засобу марки «КАМАЗ-55111» зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 в приблизній кількості 7 куб.м., яку вилучено 26.02.2020 в ході проведення огляду місця події та яка зберігається на території філії «Заставнівський райавтодор», шляхом заборони її відчуження та розпорядження.
В задоволенні решти клопотання відмовити.
Зобов?язати орган досудового розслідування негайно повернути тимчасово вилучене майно, зокрема транспортний засіб марки «КАМАЗ-55111» зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , власнику вказаного транспортного засобу - ОСОБА_4 , 1965 року народження, проживає в с.Добринівці, Заставнівського району Чернівецької області.
Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Слідчий суддя Ярослав СТРІЛЕЦЬ