Справа № 638/3965/18
Провадження № 2/638/897/20
02 березня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Грищенко І.О.
за участі секретарів судового засідання Самогньозд О.І., Подосокорської А.О., Котяш Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» , третя особа- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає задоволенню,
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ПАТ ( далі АТ) «Перший Український міжнародний банк», третя особа приватний нотаріус Київського МНО Хара Н.С. , про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в якому просила суд визнати виконавчий напис №1719 від 12.10.2017 року , вчинений приватним нотаріусом Київського МНО Хара Н.С., про звернення стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором №26251018375042 від 05.08.2013 р., укладеним з АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником успіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Перший Український міжнародний банк», таким що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що 22.03.2018 року , в ході ознайомлення з матеріалами вказаного виконавчого провадження № 55442554, яке перебуває на виконанні приватного виконавця Родіна Г.В., їй стало відомо про вчинення приватним нотаріусом Київського МНО Хара Н.С. виконавчого напису №1719 від 12.10.2017 р. про звернення з неї стягнення за кредитним договором №26251018375042 від 05.08.2013 р., укладеним з АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником успіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Перший Український міжнародний банк». Вважає, що вказаний виконавчий напис приватним нотаріусом було вчинено з порушенням встановленого порядку, а також з порушенням її прав та законних інтересів, що є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав письмову заяву про розгляд справи без його участі , зазначив, що вимоги підтримує, просить задовольнити та вирішити справу при заочному розгляді.
В судове засідання відповідач не з'явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду невідомі, через канцелярію суду надав відзив на позов, проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.
Третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмету спору, в судове засідання не з'явилася, витребувані ухвалою суду документи не надала.
Відповідно до п.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України. Представник позивача проти розгляду справи в порядку заочного провадження не заперечував.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних доказів, відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
05.08.2013 року між позивачем та АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником успіх прав та обов'язків якого є ПАТ (АТ) «Перший Український міжнародний банк», було укладено кредитний договір №26251018375042 від 05.08.2013 р., відповідно до умов якого Банк надав Позивачу кредит у розмірі 18408,00 грн., а позивач зобов'язалася використовувати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування та повернути банку кредит частинами в розмірі, порядку та строки визначені кредитним договором згідно встановленого графіку платежів.
12.10.2017 року приватним нотаріусом Київського МНО Хара Н.С. вчинено виконавчий напис №1719 від 12.10.2017 р. про звернення стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором №26251018375042 від 05.08.2013 р., укладеним з АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником успіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Перший Український міжнародний банк» у сумі 49175,02 грн.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, згідно якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно з п. 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року в редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Верховний Суд у постанові від 14.08.2019 р. р. у справі №569/8884/17 зазначив, що учинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус проводить свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції та не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає та не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, про захист якого він звернувся до нотаріуса, повинне існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»).
У вказаній постанові Верховний Суд також зазначив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.
Для правильного застосування положень стст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом з тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах дійшла Велика палата ВС у постанові від 29.03.2019 у цивільній справі №137/1666/16-ц.
Судом встановлено, що позивач заперечує існування заборгованості за кредитним договором в сумі, вказаній в оскаржуваному виконавчому написі. При цьому, суд зазначає, що розмір заборгованості, який відповідачем зазначено в письмовій вимозі №1587 від 26.06.2017 р. (47120,36 грн.), копія якої ним додана до відзиву на позов, відрізняється від розміру заборгованості, зазначеній вчиненому нотаріусом виконавчому написі (49408,00 грн.).
Крім того, судом встановлено, що у виконавчому написі відсутня достатня і безспірна інформація щодо строку прострочення та періоду, за який виникла заборгованість. І в виконавчому написі, і в поданому відповідачем відзиві на позов відсутня така інформація, яка б безсумнівно встановлювала, що заборгованість, яку пропонується стягнути з позичальника, виникла виключно в межах строку позовної давності. В той час як відповідно до наведених вище вимог закону нотаріус може вчинити виконавчий напис лише за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Також, суд відзначає, що відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 30.01.2018 р. у справі №161/16891/15-ц, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Однак, до суду відповідачем не надано ані оригіналу кредитного договору, ані виписки з особового рахунку позивача. Не надані відповідні документи на вимогу суду і третьою особою.
З огляду на вказане, суд позбавлений можливості перевірити належним чином факт наявності у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку, який приведений у відзиві на позов та зазначений у оскаржуваному виконавчому написі нотаріуса.
Також, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вручення позивачу вимоги банку №1587 від 26.06.2017 р. При цьому, надана відповідачем роздруківка із сайту "Укрпошти" не є належним та допустимим доказом вручення поштового відправлення, натомість таким доказом може бути зворотне поштове повідомлення про вручення рекомендованого відправлення, форма якого, зокрема, передбачає особистий підпис із зазначенням прізвища та ініціалів особи, яка отримала це відправлення. Однак, такого поштового повідомлення матеріали справи не містять.
Таким чином, право позивача у даному випадку порушене і воно підлягає судовому захисту у спосіб, визначений позивачем, який відповідає закону.
Враховуючи наведені вище обставини, встановлені судом на підстав наявних у матеріалах справи доказів, і при сукупності тих порушень, які допущені при вчиненні виконавчого напису, він повинен бути визнаний судом таким, що вчинений незаконно, і тому такий виконавчий напис не підлягає виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,5,12,13,76-81, 259, 263-268,280,282 ЦПК України, ст.ст.15,16 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» , третя особа- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає задоволенню, задовольнити.
Визнати виконавчий напис №1719 від 12.10.2017 року , вчинений приватним нотаріусом Київського МНО Хара Н.С. про звернення стягнення з ОСОБА_1 , за кредитним договором №26251018375042 від 05.08.2013 р., укладеним з АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником успіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Перший Український міжнародний банк», таким що не підлягає виконанню.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий І.О.Грищенко