Справа № 679/62/17
Провадження № 22-ц/4820/8/20
03 березня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
секретар судового засідання - Дубова М.В.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17 жовтня 2018 року, суддя Базарник Б.І., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
встановив:
У січні 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом та просив стягнути з ОСОБА_2 44126,67 грн. на відшкодування майнової шкоди, завданої у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, 29200 грн. майнової шкоди, пов'язаної з неможливістю використання пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, 20000 грн. моральної шкоди а також витрати на проведення автотоварознавчого дослідження та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що 25 червня 2016 року на трасі Р-05 Городище-Рівне-Старокостянтинів відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порушення Правил дорожнього руху України, повертаючи ліворуч не переконався в безпечності маневру для учасників руху, створив аварійну ситуацію автомобілю «HYUNDAY ACCENT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого, ОСОБА_4 змушена була змінити напрямок руху, застосувати екстрене гальмування з метою уникнення зіткнення, внаслідок чого допустила зіткнення автомобіля з електроопорою. В результаті дорожньо-транспортної пригоди належний позивачу автомобіль отримав механічні пошкодження. Вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 94126,67 грн., з них 50000 грн. відшкодовано страховою компанією. Також, за проведення автотоварознавчого дослідження було заплачено кошти у сумі 1000 грн. Внаслідок пошкодження транспортного засобу позивач та члени його сім'ї були позбавлені можливості користуватись автомобілем, були змушені витрачати додаткові кошти та час для того, щоб дістатися до місця своєї роботи та навчання, які знаходяться на значній віддалі від місця проживання, що призвело до додаткових фінансових витрат в сумі 29200 грн. та порушення його нормального ритму життя а також ритму життя членів його сім'ї, спричинивши таким чином йому моральну шкоду в розмірі 20000 грн.
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 44126грн. 67 коп. майнової шкоди, 15000 грн. моральної шкоди, 1072 грн. 69 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт вказав, що судом не було належним чином досліджено обставини щодо розміру майнової шкоди у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу позивача. Зі змісту висновку автотоварознавчого дослідження вбачається, що розмір витрат на проведення відновлювальних робіт по ремонту автомобіля позивача значно перевищує вартість пошкодженого транспортного засобу, тому порядок відшкодування повинен бути іншим, ніж той, який було застосовано судом. Крім того, у вказаному висновку зазначено про те, що втрата товарної вартості досліджуваного автомобіля становить нуль гривень, хоча враховуючи, що на момент проведення дослідження вік автомобіля становив 10 років, такі дані не можуть бути об'єктивними. Вартість пошкоджених внаслідок ДТП механічних частин автомобіля, які підлягають заміні є завищеними. Суд призначив в справі судову автотоварознавчу експертизу, однак вона не була проведена з незалежних від нього обставин. Однак судом не було вирішено питання про доручення проведення експертизи іншій експертній установі. Судом належним чином не мотивовано висновок щодо необхідності стягнення моральної шкоди та її розмір.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Апелянт в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник позивача, заперечуючи проти апеляційної скарги, зазначила, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Заслухавши учасника справи та перевіривши матеріали справи апеляційний суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що 25 червня 2016 року на трасі Р-05 Городище-Рівне-Старокостянтинів відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порушення Правил дорожнього руху України, повертаючи ліворуч не переконався в безпечності маневру для учасників руху, створив аварійну ситуацію автомобілю «HYUNDAY ACCENT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого, ОСОБА_4 змушена була змінити напрямок руху, застосувати екстрене гальмування з метою уникнення зіткнення, внаслідок чого допустила зіткнення автомобіля з електроопором, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29.07.2016 року провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП було закрито у зв'язку з вчиненням нею дій в стані крайньої необхідності.
Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 15 липня 2016 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Власником транспортного засобу автомобіля марки «HYUNDAY ACCENT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_3
Власником автомобіля марки «ВАЗ 21201», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 .
Стаття 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.
Частиною 2 статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/5078433 автомобіль «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхувальник ОСОБА_2 , застраховано у ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» зі строком дії з 27.06.2015 року по 26.06.2016 року. Страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду життю і здоров'ю - 100000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 50000грн., франшиза - 0 грн.
ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» виплатило позивачу на відшкодування шкоди, заподіяної транспортному засобу внаслідок ДТП кошти в сумі 50000 грн., що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_3 ПАТ КБ «Приватбанк» від 11.01.2017 року та визнається сторонами.
Відповідно до п.п. 30.1, 30.2 ст. 30 Закону України №1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 15 постанови від 1 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону №1961-ІV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.
Як вбачається зі змісту висновку експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 09.08.2016 року №217/6, ринкова вартість пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля «HYUNDAY ACCENT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент огляду складає 84331 грн. 81 коп. Разом із тим, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику вказаного автомобіля станом на дату завершення виконання даного дослідження складає 178 458 грн. 48 коп.
Визначаючи розмір майнової шкоди, заподіяної власникові пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу суд першої інстанції погодився з розрахунком позивача і стягнув з відповідача 44126 грн. 67 коп. майнової шкоди. При цьому судом було взято до уваги вартість відновлювального ремонту автомобіля, визначену на підставі висновку експертного дослідження №217/16 від 09.08.2016 року в сумі 94126,67 грн., від якої віднято суму виплаченого позивачу страхового відшкодування 50000 грн.: (94126,67-50000=44126,67).
Однак такий висновок суду є помилковим, таким, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до висновку експерта №СЕ-7330-1111.19 від 22.01.2020 року судової автотоварознавчої експертизи, проведеної на підставі ухвали Хмельницького апеляційного суду від 05.04.2019 року ринкова вартість автомобіля «HYUNDAY ACCENT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент ДТП, яка сталася 25.06.2016 року станом на дату ДТП становила 179036,14 грн. Ринкова вартість вказаного автомобіля у пошкодженому вигляді після ДТП, яка сталася 25.06.2016 року, станом на дату ДТП становить 55186,28 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «HYUNDAY ACCENT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого в ДТП, яка сталася 25.06.2016 року, станом на дату ухвалення рішення Нетішинського міського суду 17.10.2018 року становить 273984,01 грн. Вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу станом на дату проведення експертного дослідження становить 281531,34 грн. Проведення відновлювального ремонту автомобіля «HYUNDAY ACCENT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого в ДТП, яка сталася 25.06.2016 року є економічно необґрунтованим.
Таким чином, приймаючи до уваги вимоги закону та встановлені апеляційним судом обставини справи слід прийти до висновку про те, що розмір майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача становитиме 73849,86 грн.: (179036,14-55186,28-50000=73849,86).
Однак суд першої інстанції не дотримався вимог закону, неправильно встановив фактичні обставини справи, які мають значення для вирішення справи, внаслідок чого необґрунтовано стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 44126,67 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
При цьому суд погодився з доводами позивача, які не ґрунтуються на вимогах закону.
Висновок суду про обґрунтованість позовних вимог у частині визначення розміру майнової шкоди з урахуванням суми вартості відновлювального ремонту транспортного засобу є безпідставними, оскільки порядок відшкодування шкоди у спірних правовідносинах передбачений положенням статті 30 Закону України №1961-ІV.
Правовий висновок з цього питання викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року, справа №337/1411/16-ц.
Оскільки відповідно до п.п. 30.1, 30.2 ст. 30 Закону України №1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб позивача вважається фізично знищеним, тому відповідач позбавлений права вимоги щодо отримання залишків цього транспортного засобу.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 року, справа №359/1274/17.
Встановивши фактичні обставини справи та норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з урахуванням вимог ст.ст. 13, 367 ЦПК України, враховуючи предмет та підстави позову ОСОБА_3 , колегія судів приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду, заподіяну внаслідок ДТП в межах заявлених позовних вимог, 44126 грн. 67 коп.
При цьому, оскільки рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині містить висновок щодо законності визначення розміру майнової шкоди позивачем, враховуючи що такий висновок суду є помилковим і розмір шкоди підлягає визначенню з урахуванням інших вимог закону, про що зазначив апеляційний суд, тому рішення суду в цій частині підлягає зміні з урахуванням мотивів задоволення позову, викладених у постанові суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1, п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Частина третя вказаної норми визначає що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та моральних страждань, погіршення здібностей потерпілого, або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичні особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В результаті ДТП пошкоджено належний позивачу автомобіль, що призвело до душевних страждань і вимушених змін у житті позивача та членів його сім'ї, вимагало від нього докладання додаткових зусиль для відновлення душевного спокою, що свідчить про заподіяння йому моральної шкоди.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом правильно враховано обставини справи та визначено розмір відшкодування у грошовій формі в розмірі 15000 грн.
Не заслуговують на увагу посилання апелянта на відсутність доказів заподіяння позивачу моральної шкоди та відсутність обґрунтування в рішенні суду її розміру, оскільки доказів на спростування таких висновків суду апелянтом не надано.
В частині висновків суду щодо необхідності стягнення заподіяної внаслідок ДТП шкоди з безпосереднього винуватця пригоди а не з страхової компанії, необхідно зазначити наступне.
У відповідності до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частиною 1 ст. 990 цього Кодексу передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного комісара).
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Постановою Великої Палати Верхового Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц було встановлено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
В даному випадку ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» виплатила позивачу страховий платіж в розмірі 50000 грн., в межах ліміту за шкоду, заподіяну майну потерпілого. У зв'язку з перевищенням розміру шкоди, різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, винної у вчиненні ДТП, в даному випадку відповідача ОСОБА_2 , підстав залучати до участі в справі в якості відповідача (співвідповідача) страхову компанію не встановлено.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Мотивувальну частину рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17 жовтня 2018 року змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 березня 2020 року.
Судді: Р.С. Гринчук
А.П. Корніюк
О.І. Талалай