Номер провадження: 22-ц/813/2664/20
Номер справи місцевого суду: 523/9104/19
Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.
Доповідач Комлева О. С.
04.03.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Сегеди С.М, Цюри Т.В.,
з участю секретаря Воронової Є.Р.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 11 червня 2019 року про відмову у відкритті провадження, постановленупід головуванням судді Аліної С.С., -
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11 червня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням оскільки є судове рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити рішення, яким визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає, що він звернувся до суду з вказаним позовом за захистом свого права, однак суд не прийняв жодного наданого ним факту та відмовив у відкритті провадження.
Відзиву до суду надано не було.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню,оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 10.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якій позивач просив визнати ОСОБА_2 , особою, що втратила право користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відмовляючи у відкритті провадження у справі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд першої інстанції виходив з того, що є судове рішення, яке набуло законної сили у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справах, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 01.11.2018 року звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 травня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено (справа №523/15324/18).
10 червня 2019 року ОСОБА_1 знову звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Оскільки, між сторонами вже був вирішений спір про той самий предмет і позови повністю збігаються за матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, судом на законних підставах було відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі.
Висновок суду про те, що вже існує рішення суду про той самий предмет та з цих самих підстав є вірним.
З вказаними висновками суду першої інстанції, погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він звернувся до суду з вказаним позовом за захистом свого права, однак суд не прийняв жодного наданого ним факту та відмовив у відкритті провадження, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_1 вже звертався до суду з аналогічним позовом до ОСОБА_2 про той самий предмет і з тих самих підстав, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті провадження.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , скориставшись своїм процесуальним правом, подав 29.05.2019 року до апеляційної інстанції апеляційну скаргу на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 травня 2019 року.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 11 червня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 05 березня 2020 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ С.М. Сегеда
______________________________________ Т.В. Цюра