Ухвала від 05.03.2020 по справі 1-5/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2020 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянувши матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2019 року, якою заяву ОСОБА_6 про звільнення від додаткового покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01.02.2008 року, залишено без розгляду.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_7

заявник ОСОБА_6

захисник ОСОБА_5

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду скасувати. Постановити нову, якою задовольнити заяву засудженої про звільнення ОСОБА_6 від додаткового покарання у виді конфіскації всього особистого майна на користь держави, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01.02.2008р.

Короткий зміст ухвали.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.12.2019р., заяву ОСОБА_6 про звільнення від додаткового покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01.02.2008 року, залишено без розгляду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник вважає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною.

Пояснює, що остаточно ОСОБА_6 засуджено вироком від 28.12.2010 року Апеляційного суду Миколаївської області за ч.2 ст. 307 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст. 307, ч.2 ст. 306, ч.2 ст. 311 КК України шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим, остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, з конфіскацією всього належного їй майна, без додаткового покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю. Станом на 27.02.2010р. додаткове покарання у виді конфіскації на користь Держави особистого майна ОСОБА_6 виконано не було.

Звертає увагу, що оскільки все нерухоме майно ОСОБА_6 знаходиться під арештом то вона не має можливості реалізувати своє право власності на 41/75 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , які належать їй на праві спільної часткової власності на підставі договору дарування від 08.08.2003 року.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

29 листопада 2019 року до Ленінського районного суду м. Миколаєва надійшла заява від захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , про звільнення ОСОБА_6 від додаткового покарання у виді конфіскації всього особистого майна останньої на користь Держави, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01.02.2008 року за ч.21 ст. 307, ч.2 ст. 311, ч.2 ст. 306 КК України.

Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції зазначив, що вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01.02.2008 року скасовано, таким чином, на думку суду, зазначений вирок не може виконуватися, а тому підстави для розгляду заяви ОСОБА_6 відсутні, вважав, що клопотання підлягає залишенню без розгляду.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Як вбачається з матеріалів судової справи, 29 листопада 2019 року до Ленінського районного суду м. Миколаєва надійшла заява від захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , про звільнення ОСОБА_6 від додаткового покарання у виді конфіскації всього особистого майна останньої на користь Держави, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01.02.2008 року за ч.21 ст. 307, ч.2 ст. 311, ч.2 ст. 306 КК України.

Пославшись на те, що вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01.02.2008 року скасовано та Апеляційним судом Миколаївської області 28.12.2010 року постановлено щодо ОСОБА_6 новий вирок, суд першої інстанції заяву ОСОБА_6 про звільнення її від додаткового покарання у виді конфіскації майна, залишив без розгляду.

Проте, апеляційний суд не погоджується з таким рішенням суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. 318-380цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу.

Положеннями зазначеного розділу VIII «Виконання судових рішень» та ст.ст. 318-380 КПК України не передбачено можливості залишення без розгляду заяви щодо вирішення судом питань, пов'язаних із виконанням вироку, в тому числі і розгляд клопотань засудженої особи про звільнення від додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Відтак, із аналізу вищевикладених положень закону в їх сукупності можна дійти висновку про те, що суд, отримавши вищезазначену заяву, повинен був розглянути її по суті, та за результатами розгляду постановити рішення про задоволення чи відмову в задоволенні клопотання.

Таким чином, зазначене свідчить про те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про залишення без розгляду заяви захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , вийшовши за межі наданих йому законом повноважень та постановив рішення, яке не передбачено вимогами кримінального процесуального закону України.

Отже суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яка вплинула на правильність прийнятого рішення, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 409, ст. 410 КПК України є підставою для скасування ухвали з поверненням справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Враховуючи, що клопотання захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , про звільнення ОСОБА_6 від додаткового покарання у виді конфіскації майна, не було предметом розгляду в суді першої інстанції, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості прийняти рішення по суті заявленого клопотання, про що просить апелянт в своїй апеляційній скарзі, за такого, апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 409, 412, 532 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: