Справа № 308/6713/17
Закарпатський апеляційний суд
27.02.2020 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,
та учасників судового розгляду : обвинуваченого ОСОБА_5 та його
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/526/20 за апеляційною скаргою, яку подав прокурор Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_7 ,
ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2019 року обвинувальний акт за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, із середньою спеціальною освітою, раніше судимого, тимчасово не працюючого, неодруженого,
за ч. 2 ст. 345 КК України, повернуто прокурору, який затверджував обвинувальний акт, для усунення порушень вимог КПК України.
В ухвалі суду першої інстанції вказується на те, що у кримінальному провадженні для встановлення події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого, форми вини, мотиву, мети, ступеня суспільної небезпечності кримінального правопорушення істотне значення мають відомості про обставини, які безпосередньо передували події, причини і правомірность вимог і дій поліцейських щодо ОСОБА_5 , з'ясування вчинених ним дій, у тому числі кваліфікованих як опір поліцейським, у їх послідовності і взаємозв'язку, їх мотиви; наявні у кожного з учасників події тілесні ушкодження, безпосередні причини і обставини їх виникнення. Відсутність в обвинувальному акті чіткого викладу всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, які мають значення для кримінального провадження, як їх вважають установленими слідчий і прокурор, у тому числі, про стан обвинуваченого на момент зупинки його поліцейськими, вміст його кишень, обставини, мотив і мету спричинення тілесних ушкоджень потерпілим, залишає відкритим питання про те, чи досліджена органом досудового розслідування (стороною обвинувачення) версія фактично висунута стороною захисту, тобто, чи відповідає зміст і форма кримінального провадження засаді презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини. Такі порушення вимог кримінального процесуального закону, позбавляють суд можливості визначити межі судового розгляду, дати оцінку обставинам, які в обвинувальному акті не вказані (а отже слідчим не встановлені), однак мають істотне значення для кримінального провадження. Правова кваліфікація дій особи повинна містити в собі не тільки посилання на окрему статтю (частину статті) кримінального закону, але і точне формулювання об'єктивної сторони кримінального правопорушення, його кваліфікуючих ознак. Суд звернув увагу, що правильне відображення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, виражених у формулюванні обвинувачення, але і для реалізації прав обвинуваченого (на захист), потерпілого (знати сутність обвинувачення) та для дослідження у судовому засіданні обставин вчиненого кримінального правопорушення. Прокурор, затверджуючи такий обвинувальний акт, не звернув уваги на те, що складений слідчим обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення в якому 11.06.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070030001557 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, не відповідав вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України. При цьому, формулювання обвинувачення має бути конкретним, тобто в ньому повинно бути детально описано місце вчинення злочину, час, спосіб вчинення, зокрема, конкретні дії (бездіяльність), які були скоєні обвинуваченим, ознаки суб'єктивної сторони злочину (форма вини, мотив, мета) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, так як зазначені обставини, відповідно до положень ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Разом з тим, органом досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_5 вищезазначені вимоги закону недотримані. Такі фактичні обставини є такими, що підлягають доказуванню прокурором, які належить викласти в обвинувальному акті, однак вимоги ст. ст. 91, 291 КПК України не виконані належним чином при складанні обвинувального акту. Зазначені фактичні дані не є новими, відомі на період досудового розслідування, стосовно них не може бути змінене обвинувачення в суді. З урахуванням наведеного обвинувальний акт з додатками повернуто прокурору.
В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню. Просить ухвалу скасувати, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
У доповненні до апеляційної скарги прокурор вказує на те, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а саме, в ньому міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а також інші дані, передбачені ч. 2 ст. цієї статті. Вважає, що всі фактичні обставини, зазначені в обвинувальному акті, можуть бути доведені в суді за допомогою зібраних у ході досудового розслідування доказів і, при цьому, в обвинувальному акті під час викладу фактичних обставин та формулювання обвинувачення вказано всі необхідні елементи складу передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України діяння, яке інкримінується обвинуваченому, та всі обставини, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України, жодних інших обставин, які впливають на формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію дій обвинуваченого, в ході досудового розслідування не встановлено. Посилається на те, що, повертаючи обвинувальний акт, суд першої інстанції не врахував положення ст. 337 КПК України, а наведені в ухвалі Закарпатського апеляційного суду від 06.05.2019 недоліки можуть бути усунуті в ході судового розгляду кримінального провадження шляхом повного дослідження судом доказів, зібраних у ході досудового розслідування.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення учасників судового розгляду: обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 , які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши викладені в обвинувальному акті фактичні дані кримінального правопорушення, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності прокурора та потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , неявка яких з урахуванням положень ст. 405 КПК України не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги й будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день, а також даних про поважність причин їх неявки, від них надходило.
Апеляційний суд вважає, що, приймаючи рішення про повернення прокурору обвинувального акта, суд діяв відповідно до положень ст. ст. 291, 314 КПК України та передбачених п. п. 1, 2, 13 ч. 1 ст. 7 КПК України загальних засад кримінального провадження, зміст яких розкрито в ст. ст. 8, 9, 20 КПК України.
Так, згідно із ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості про: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
У формулюванні обвинувачення повинні бути відображені обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме про подію кримінального правопорушення (час, місце спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та інші.
Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання, у тому числі й об'єктивної сторони кримінального правопорушення, а також кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.
Вищенаведене свідчить про те, що в обвинувальному акті повинен мати місце як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, так і формулювання обвинувачення.
Частиною 1 ст. 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Дослідивши та проаналізувавши зміст обвинувального акту, колегія суддів прийшла до переконання, що висновок суду першої інстанції про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, оскільки відсутність в обвинувальному акті чіткого викладу всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, які мають значення для кримінального провадження, як їх вважають установленими слідчий і прокурор, у тому числі про стан обвинуваченого на момент зупинки його поліцейськими, вміст його кишень, обставини, мотив і мету спричинення тілесних ушкоджень потерпілим, залишає відкритим питання про те, чи досліджена органом досудового розслідування (стороною обвинувачення) версія фактично висунута стороною захисту, тобто, чи відповідає зміст і форма кримінального провадження засаді презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, і такі порушення вимог кримінального процесуального закону, позбавляють суд можливості визначити межі судового розгляду, дати оцінку обставинам, які в обвинувальному акті не вказані (а отже слідчим не встановлені), але мають істотне значення для кримінального провадження, у зв'язку з відсутністю повного, такого, щоб відповідав вимогам ст. 91 КПК України, викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, - є обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи.
Посилання суду на те, що: правильне відображення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, виражених у формулюванні обвинувачення, але і для реалізації прав обвинуваченого (на захист), потерпілого (знати сутність обвинувачення) та для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді; прокурор, затверджуючи такий обвинувальний акт, не звернув уваги на те, що складений слідчим обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення в якому 11.06. 2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070030001557, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, не відповідав вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України; формулювання обвинувачення має бути конкретним, тобто в ньому повинно бути детально описано місце вчинення злочину, час, спосіб вчинення, зокрема, конкретні дії (бездіяльність), які були скоєні обвинуваченим, ознаки суб'єктивної сторони злочину (форма вини, мотив, мета) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, так як зазначені обставини, відповідно до положень ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні; такі фактичні обставини є такими, що підлягають доказуванню прокурором, які належить викласти в обвинувальному акті, однак вимоги ст. ст. 91,291 КПК України при складанні обвинувального акту належним чином не виконані, - є такими, що узгоджуються з фактичними обставинами справи.
При цьому, апеляційний суд враховує і те, що на зазначені в ухвалі суду першої інстанції порушення вказується в ухвалі Закарпатського апеляційного суду від 06.05.2019, якою скасовано вирок Ужгородського міськрайонного суду щодо ОСОБА_5 від 06.11.2018 та призначено новий розгляд кримінального провадження в Ужгородському міськрайонному суді зі стадії підготовчого провадження.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.
Указані порушення, які допущені слідчим при складанні обвинувального акта, прокурором - при його затвердженні, на думку апеляційного суду, є істотними, оскільки торкаються прав та законних інтересів підозрюваного, зокрема, порушують його право знати у чому його обвинувачують, а також потерпілих, так як позбавляють їх можливості знати сутність обвинувачення, і у свою чергу перешкоджають суду повно та всебічно розглянути кримінальне провадження та можуть суттєво вплинути на постановлення законного та обґрунтованого судового рішення.
Тому, ухвалу суду першої інстанції про повернення прокурору обвинувального акта колегія суддів вважає законною, обґрунтованою і належним чином вмотивованою.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги прокурора про те, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження.
Посилання на те, що: в обвинувальному акті міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а також інші дані, передбачені ч. 2 ст. цієї статті; всі фактичні обставини, зазначені в обвинувальному акті, можуть бути доведені в суді за допомогою зібраних у ході досудового розслідування доказів і, при цьому, в обвинувальному акті під час викладу фактичних обставин та формулювання обвинувачення вказано всі необхідні елементи складу передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України діяння, яке інкримінується обвинуваченому, та всі обставини, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України, жодних інших обставин, які впливають на формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію дій обвинуваченого, в ході досудового розслідування не встановлено; повертаючи обвинувальний акт, суд першої інстанції не врахував положення ст. 337 КПК України, а наведені в ухвалі Закарпатського апеляційного суду від 06.05.2019 недоліки можуть бути усунуті в ході судового розгляду кримінального провадження шляхом повного дослідження судом доказів, зібраних у ході досудового розслідування, -апеляційний суд відхиляє як такі, що не спростовують наведених в оскаржуваній ухвалі висновків та не дають підстав для її скасування. При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення, колегія суддів також зазначає, що відповідно до викладеного в обвинувальному акті обвинувачення ОСОБА_5 обвинувачується за ч. 2 ст. 345 КК України, а не за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, про що вказує апелянт.
Разом із тим, апеляційний суд також вважає, що неухильне дотримання передбаченої законом процесуальної форми є неодмінною умовою повного, всебічного й об'єктивного дослідження обставин справи, встановлення істини в справі й прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. При цьому конкретне порушення кримінального процесуального закону може бути визнано апеляційною інстанцією істотним чи неістотним залежно від обставин кримінального провадження.
Указані порушення слідчим та прокурором вимог КПК України при встановленні фактичних обставин справи, складанні та затвердженні прокурором обвинувального акта, апеляційний суд вважає такими, що призводять до порушення права особи на захист, яке унеможливлює призначення обвинувального акта до судового розгляду,
На інші доводи, які би давали підстави для скасування судового рішення, в апеляційній скарзі не вказується.
За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду як законна та обґрунтована підлягає залишенню без зміни.
При прийнятті рішення колегія суддів, окрім вищенаведеного, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 291, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
апеляційну скаргу, яку подав прокурор Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2019 року про повернення прокурору обвинувального акту щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 345 КК України, залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді: