Справа № 127/9767/14-к
Провадження №11-кп/801/402/2020
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
05 березня 2020 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
Головуючого судді : ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
зі секретарем: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2019 року про відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу та про продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42013010010000524 від 17.12.2013 року по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - захисника ОСОБА_9
До Вінницького апеляційного суду надійшло контрольне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, відомості про яке внесено 17.12.2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013010010000524.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2019 року в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 , про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі відмовлено.
Клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб задоволено.
Продовжено ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб.
Ухвала суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою діє з 10 грудня 2019 року по 07 лютого 2020 року включно.
Обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, просив ухвалу суду про продовження запобіжного заходу скасувати та звільнити його з-під варти.
Вимоги апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції про продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Вважає, що він незаконно тривалий час утримується під вартою, посилається на те, що вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26 січня 2017 року, яким щодо нього обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою скасовано судом апеляційної інстанції, справу направлено на новий судовий розгляд .
Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати, ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати ухвалу про продовження строку тримання під вартою, зважаючи на те, що тримання під вартою було обрано в ході ухвалення вироку до набрання ним законної сили, проте даний вирок суду скасований і зараз відбувається розгляд в суді першої інстанції, представника потерпілого - захисника ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , оглянувши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
З матеріалів провадження убачається, що прокурором було подано клопотання від 22.11.2019 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке задоволено судом.
Відповідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу
Згідно ст.199 ч.3 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 дотримався вимог кримінального процесуального закону.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, триває судовий розгляд кримінального провадження № 42013010010000524.
Суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора викладені у клопотанні про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 та обґрунтовано прийшов до висновків про те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, продовжують існувати.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що оцінка ризику втечі підсудного має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності підстав для обґрунтованого продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, передбачено покарання у виді позбавлення волі, може здійснювати незаконний вплив на потерпілого, переховуватись від суду, іншим чином перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду продовжує існувати, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах провадження відсутні.
Під час апеляційного розгляду захисник та обвинувачений як на одну з підстав для зміни запобіжного заходу звертали увагу на те, що у ОСОБА_6 на утриманні перебуває дитина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, на наявність нерухомості згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження.
На думку суду апеляційної інстанції ці обставини, не можуть бути прийняті, як обставини, що дають підстави для зміни запобіжного заходу.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_6 розлучений, дитина проживає з матір”ю, бувшою дружиною ОСОБА_6 , що вказує на відсутність соціально-стримуючих факторів.
Крім того, під час апеляційного розгляду представник потерпілого-захисник ОСОБА_9 заявив про наявність погроз з боку ОСОБА_6 потерпілому у даному кримінальному провадженні.
Рішення суду щодо продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_6 є законним та обґрунтованим, відповідає меті забезпечення реалізації завдань кримінального провадження, так як у даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, невзявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження застосовується та продовжується з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК України).
З метою забезпечення судового розгляду справи, як складової кримінального провадження, з урахуванням ризику переховування від суду під тиском тягаря можливого відбування призначеного покарання, яке може бути призначене ОСОБА_6 за скоєння злочину, продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Ні під час судового розгляду, ні під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_6 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , які б були безумовною підставою для скасування оскарженої ухвали
Керуючись ст.404, 405, 407, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_6 .
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2019 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4