Справа № 688/3489/17
Провадження № 22-ц/4820/327/20
03 березня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Купельського А.В., Ярмолюка О.І.,
секретаря: Шевчук Ю.Г., Журбіцького В.О.,
учасники справи: представник відділу ДВС Яремова А.В.,
представник стягувача Нагнибіда В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2018 року (суддя Цідик А.Ю.) за скаргою ОСОБА_1 на дії та постанову державного виконавця Полонського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу,
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії і постанову державного виконавця Полонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій областіпро передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
Скаргу мотивовано тим, що постановою державного виконавця Полонського районного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області від 18 липня 2017 року належну йому 1/2 частину нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 передано стягувачеві ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу. Скаржник вважає, що постанова є незаконною, оскільки до суми боргу безпідставно включено 1199 грн. 72 коп. судових витрат, стягнутих за рішенням суду, яке було скасовано. Крім того, передане нерухоме майно входить до складу статутного фонду ПП «Компанія ВНК», права якого порушені. Також нежитлова будівля є спільною сумісною власністю.
Посилаючись на наведене, просив поновити строк звернення до суду та ухвалити рішення яким визнати дії державного виконавця Чмира М.П. щодо винесення постанови від 18 липня 2017 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу протиправними та скасувати означену постанову.
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2018 року у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що постанова про передачу нереалізованого майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу, прийнята відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, і право заявника не було порушено, а тому не підлягає скасуванню. При цьому, посилання заявника про те, що переданий стягувачеві об'єкт нерухомості перебував у спільній сумісній власності, вважав необґрунтованими як такі, що спростовуються рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 16 червня 2016 року, яким право спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказаний об'єкт припинено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нову ухвалу, якою його скаргу задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що сума боргу, в рахунок погашення якої передано 1/2 частину нежитлової будівлі, завищена на 1199 грн. 72 коп. Крім того, на час передачі приміщення ОСОБА_2 майно перебувало під арештом на підставі ухвали Полонського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2017 року.
Справа судами переглядалась неодноразово.
Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 08 травня 2018 року ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2018 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової плати Касаційного цивільного суду від 11.12.2019 року постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 08 травня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційний суд в своїй постанові дійшов висновку, що апеляційним судом не надано оцінки доводам апеляційної скарги про те, що на час передачі приміщення ОСОБА_2 нерухоме майно перебувало під арештом на підставі ухвали Полонського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2017 року, при цьому судом зроблено невірний висновок щодо дати набрання ухвалою законної сили.
У відзиві на апеляційну скаргу Полонський районний відділ державної виконавчої служби просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити оскаржувану ухвалу без змін. Вказує, що дії державного виконавця є правомірними та направлені на фактичне виконання рішення суду. Крім того, ОСОБА_1 не зазначив, яке його право порушене реалізацією арештованого майна, оскільки саме він був боржником по виконавчому провадженню про стягнення коштів.
В судове засідання апелянт ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки. Надійшла заява від апелянта про розгляд справи без його участі, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.
Представник відділу державної виконавчої служби Яремова А.В. в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила її відхилити.
Представник стягувача Нагнибіда В.І. в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що на виконанні у Полонському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області перебувало зведене виконавче провадження №53335041 від 02.02.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 146578,82 грн.
В ході виконання вказаного виконавчого провадження описано та накладено арешт на 1/2 частину нежитлової будівлі площею 792,9 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , що належить боржникові. Вартість нерухомого майна визначалася на підставі звіту про незалежну оцінку у сумі 356012 грн. Зазначене майно було передано на реалізацію до Хмельницької філії ДП «Сетам».
Відповідно до протоколів електронних торгів від 24 квітня 2017 року №251721, від 15 травня 2017 року №255922, від 06 червня 2017 року №261204 тричі призначалися торги з реалізації зазначеного вище нерухомого майна, однак не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.
29 червня 2017 року державний виконавець направив стягувачеві повідомлення про непроведення реалізації арештованого майна і запропонував вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна.
04 липня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до відділу ДВС із заявою про залишення майна, яке не було реалізовано на прилюдних торгах за собою, в рахунок погашення заборгованості.
13 липня 2017 державним виконавцем повідомлено стягувачеві депозитний рахунок, на який остання повинна була внести різницю між вартістю нереалізованого майна згідно останнього протоколу електронних торгів та сумою коштів, яка підлягає стягненню на її користь.
Кошти в сумі 102629,88 грн. внесені ОСОБА_2 на депозитний рахунок Полонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.
18 липня 2017 року державним виконавцем винесена постанова про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу, копія якої надіслана боржникові та отримана ним 09 серпня 2017 року.
У встановлений законом строк ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії і постанову державного виконавця.
На підставі акту від 18 липня 2017 року ОСОБА_2 передано 1/2 частину нежитлової будівлі площею 792,9 кв.м за адресою АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за ціною третіх електронних торгів 249208,40 грн.
24 липня 2017 року стягувачу ОСОБА_2 видано 24.07.2017 року свідоцтво (про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), якщо прилюдні торги (аукціон) не відбулися) серія та номер 117, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36285504 від 24.07.2017 року.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За приписами ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно частини 1 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.
Згідно із частиною шостою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.
За змістом частини 8 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.
Відповідно до п.25 постанови від 7 лютого 2014 року N6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, розглядаючи скарги на дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна, суд повинен перевірити їх відповідність як положенням статті 62 Закону про виконавче провадження, так і прийнятим відповідно до цього Закону нормативно-правовим актам, зокрема, Порядку накладення арешту на цінні папери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1999 року N 1744; Положенню про порядок і умови зберігання цінних паперів, на які накладено арешт, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 4 жовтня 1999 року N 489 (з наступними змінами), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 1999 року за N 740/4033; Порядку реалізації на фондовій біржі цінних паперів, на які звернено стягнення, затвердженому рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25 грудня 2012 року N 1853, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22 січня 2013 року N за 159/22691; Тимчасовому положенню про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року N 68/5 (з наступними змінами), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N 745/4038; Порядку реалізації арештованого майна, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року N 42/5 (з наступними змінами), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19 липня 1999 року за N 480/3773.
Оскільки дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна, є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків інших осіб, то до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення цими особами позову, у зв'язку з чим у цій частині скаргу на дії державного виконавця суд ухвалою залишає без розгляду і роз'яснює заявникові можливість вирішення спору в позовному провадженні.
Як вбачається із матеріалів справи, дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна, призвели до набуття ОСОБА_2 права власності, яке зареєстровано в установленому законом порядку, тому до таких правовідносин мають застосовувати загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення позову.
Зважаючи на зазначене скаргу на дії державного виконавця слід залишити без розгляду. Роз'яснити заявнику можливість вирішення спору (захисту порушеного права) шляхом пред'явлення позову.
Керуючись ст.ст. 374, 377, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2018 року скасувати.
Скаргу ОСОБА_1 на дії та постанову державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу залишити без розгляду.
Роз'яснити заінтересованим особам що для вирішення спору вони мають право подати позов на загальних підставах.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 березня 2020 року.
Судді: Т.О. Янчук
А.В. Купельський
О.І. Ярмолюк