Єдиний унікальний номер справи: 766/15910/19 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Номер провадження: 11-кп/819/248/20 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: справи в порядку виконання судових рішень
у кримінальних провадженнях
05 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участі прокурора: ОСОБА_6
адвоката: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 26 грудня 2019 року,-
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що засуджений не довів своє виправлення, оскільки його поведінка, пов'язана із примусом режиму утримання відносно нього, а не сумлінним ставленням до правил поведінки та праці.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу скасувати повністю та постановити нову, якою задовольнити клопотання ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Захисник посилається на те, що суд не врахував ставлення засудженого до вчиненого злочину, яке побудовано на критичній оцінці його дій та бажанні сумлінною та добросовісною поведінкою довести своє виправлення, що під час відбування покарання додержувався постійно вимог режиму, постійно та безперервно працевлаштований з 2012 року.
ОСОБА_8 позитивно характеризується, у скоєному злочині розкаюється, усвідомлює суспільну небезпеку скоєного злочину, товаришує із засудженими позитивної спрямованості, підтримує зв'язок із близькими родичами, шляхом листування, посилок та побачень.
До засудженого 7 разів застосовувалися заохочення, а стягнення були незначними та накладалися ще в 2015-2018 роках і на теперішній час погашені.
Стверджує, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, і саме ці два критерії є головними чинниками для звільнення особи від відбування покарання.
Позиції учасників судового провадження, висловлені в ході апеляційного розгляду.
Адвокат ОСОБА_7 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Засуджений ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився. Направив заяву, в якій просив закрити провадження у зв'язку із закінченням строку відбування покарання.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційних вимог адвоката.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Мотиви суду.
Відповідно до ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою й ставленням до праці довів своє виправлення.
Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й на даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Відповідно до ст. 6 КВК України - виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Колегія суддів вважає, що суд, проаналізувавши відомості про поведінку засудженого за весь час відбуття покарання, дані про особу засудженого в цілому, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для умовно-дострокового звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 відбуває покарання за вироком Апеляційного суду Херсонської області від 28 травня 2013 року за ч.3 ст. 187 КК України у виді 7 років позбавлення волі.
Ухвалою Суворовоського міського суду м. Херсона від 03 лютого 2016 року засудженому зараховано у строк відбування покарання строку попереднього ув'язнення 3 місяці 26 днів.
Початок строку відбування покарання - 28.05.2013 року, кінець строку - 02.02.2020 року.
На день звернення засудженого до суду із клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_8 відбув 3/4 частини призначеного покарання.
Адміністрацією установи виконання покарання ОСОБА_8 характеризується посередньо.
За період відбування покарання в установі виконання покарання до засудженого 7 разів застосовувалися заходи заохочення.
ОСОБА_8 притягувався до дисциплінарної відповідальності, за що на засудженого 5 разів накладалися стягнення у виді доган, суворої догани, а також засуджений поміщався до дисциплінарного ізолятору. Стягнення у встановленому законом порядку зняті та погашені, однак зазначені відомості свідчать про те, що поведінка засудженого протягом строку відбування покарання не була сумлінною.
Матеріали провадження підтверджують, що ОСОБА_8 був працевлаштований у листопаді 2015 року, потім з січня 2016 року по листопад 2017 року, при цьому у 2018 року засуджений не працював, а повернувся до праці лише у липні-серпні 2019 року, що вказує про несистематичний характер трудової діяльності .
ОСОБА_8 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за скоєння тяжких та особливо тяжких корисливих злочинів проти власності, наразі відбуває покарання за скоєння особливо тяжкого злочину. Зазначені відомості характеризують ОСОБА_8 як особу, схильну до скоєння кримінально-караних діянь.
Вбачається, що ОСОБА_8 звільнявся від відбування покарання умовно-достроково, а також від відбування покарання з випробуванням, однак нівелюючи гуманне ставлення зі сторони держави, пов'язане із застосуванням відносно нього інституту умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням, продовжував скоювати злочини, зокрема особливо тяжкий, що свідчить про відсутність дійсного бажання засудженого до настання позитивних змін у його особистості і готовності до самокерованої, провослухняної поведінки у суспільстві.
Проаналізувавши дані про поведінку засудженого за весь час відбування покарання, а також дані, що характеризують особу засудженого в цілому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для умовно-дострокового звільнення ОСОБА_8 .
На переконання колегії суддів, процес виправлення засудженого не досяг тієї стадії, на якій відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі перестає бути доцільним.
Ставлення засудженого до вчиненого злочину, наявність певної кількості заохочень, несистематичний характер трудової діяльності, підтримання відносин із рідними, самі по собі не можуть бути визнані достатньою підставою для застосування умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання, оскільки не доводять виправлення засудженого та сумлінність його поведінки протягом всього строку відбування покарання.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно застосував положення ст. 81 КК України, мотивував свої висновки і доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали не встановлено.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 376 ч. 2 КПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Залишити без змін ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 26 грудня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ( три підписи)
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4