Справа №592/906/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/89/20 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
05 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання -
ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 січня 2020 року, якою задоволено клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.
Застосовано відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 52550 грн., з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, у разі внесення застави.
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
захисника ? ОСОБА_8 ,
У поданій апеляційній скарзі, підозрюваний ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання слідчого та обрати відносно нього запобіжний захід не пов?язаний з позбавленням свободи. Слідчим суддею не в повній мірі взято до уваги характеризуючи його дані та те, що клопотання слідчого не містить жодного обґрунтування обставин підозри. Крім того, на думку підозрюваного визначений розмір застави є явно завищеним.
До Ковпаківського районного суду м. Суми з клопотанням, погодженим з прокурором Сумської місцевої прокуратури ОСОБА_9 , звернувся старший слідчий Сумського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_10 , про застосування відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави.
ОСОБА_6 підозрюється в тому, що 28 липня 2019 року, близько 1 год., на території парку ім. Кожедуба в м. Суми, побачивши раніше не знайомого йому ОСОБА_11 , наніс останньому удар ззаду по голові кулаком, від якого останній впав та втратив свідомість, після чого підозрюваний заволодів майном ОСОБА_11 на загальну суму 16457 грн. 95 коп.
22 січня 2020 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019200440002166 28 липня 2019 року.
Слідчий вважає, що є достатні підстави для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки останній маючи статус обвинуваченого по іншим 7 кримінальним провадженням, вчинив тяжкий злочин проти власності. Також, слідчий зазначає, що ОСОБА_6 є раніше судимою особою, що в сукупності свідчить про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ризиків переховування від органів досудового розслідування або суду; впливу на свідків та інших осіб; вчинення інших злочинів.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 січня 2020 року, частково задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави та покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, у разі внесення застави.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу підозрюваного, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги підозрюваного, вивчивши матеріали за клопотанням слідчого, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Із матеріалів провадження вбачається, що 28 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019200440002166 було внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, тобто про вчинення нападу з метою заволодіння чужого майна, що поєднаний з насильством, яке небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які у своїй сукупності, на даній початковій стадії досудового розслідування є достатніми для такого висновку, а саме: протоколом про прийняття заяви від ОСОБА_11 про вчинене кримінальне правопорушення від 28 липня 2019 року (а. п. 4); медичним висновком про наявні у ОСОБА_11 тілесних ушкоджень від 28 липня 2019 року (а. п. 5); протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 від 30 липня 2019 року (а. п. 6 - 8); протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_11 від 30 липня 209 року (а. п. 9 - 10); довідкою про вартість викраденого майна у ОСОБА_11 (а. п. 11); протоколами допиту свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від 21 січня 2020 року (а. п. 15 - 20); протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтролю особи від 3 січня 2020 року (а. п. 21 - 27); копіями обвинувальних актів відносно ОСОБА_6 по різним кримінальним провадженням (а. п. 46 - 60); протоколами пред?явлення особи для впізнання від 12 лютого 2019 року (а. п. 61 - 71).
Апеляційний суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме Рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об?єднаного Королівства», «Мюррей проти Об?єднаного Королівства», згідно з якими вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого та застосовуючи щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави зазначив, що саме такий вид запобіжного заходу здатен запобігти доведеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж провадженні, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
При цьому, суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Також, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в тому числі й у рішенні у справі «Хайредінов проти України», ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто, суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.
Стаття 6 частина 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
Як вбачається з матеріалів провадження слідчий суддя досліджував не лише обґрунтованість підозри та наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, а й дієвість конкретного запобіжного заходу на процесуальну поведінку підозрюваного, при цьому, слідчим суддею акцент робився саме на необхідність застосування такого запобіжного заходу який би створював баланс між процесуальними обов'язками підозрюваного та дієвістю самого кримінального провадження.
Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що слідчим суддею для оцінки ризиків, серед іншого, до уваги бралися моральні якості підозрюваного, його репутація, спосіб життя, що повністю узгоджується із практикою ЄСПЛ викладеною в рішенні «Мамедова проти Російської Федерації».
За вищевказаних обставин слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що з урахуванням вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, в даному випадку і за даних обставин справи, до підозрюваного можливо застосувати винятковий запобіжний захід, оскільки прокурор при розгляді даного клопотання довів не лише наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п. п. 1, 3. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а й не можливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування відносно нього інших більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
Крім того, слідчий суддя в даному випадку винайшов за можливе застосувати заставу у май же мінімальному розмірі, передбаченому для такого виду злочину.
Обставини, на які вказує підозрюваний в апеляційній скарзі, були враховані судом при прийнятті рішення, в зв'язку з чим до підозрюваного застосовано винятковий запобіжний захід, який, на думку колегії суддів є співмірним з наведеними ризиками і відповідає даним про особу підозрюваного, тяжкості злочину та його наслідкам.
Крім того, зазначені підозрюваним обставини на спростування клопотання слідчого, на думку колегії суддів, нічим не обґрунтовані.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про можливість запобігання встановленим ризикам лише шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави та покладенням певних обов'язків в разі її внесення.
За таких обставин, висновок слідчого судді є законним і обґрунтованим, а розмір застави достатнім і пропорційним, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги підозрюваного, немає.
Керуючись ст. ст. 376, 178, 181, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 січня 2020 року щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави, залишити без зміни, а апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4