03.03.2020 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер справи № 509/5718/18
Апеляційне провадження № 22-ц/813/2468/20
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),
суддів-Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г.,
за участю секретаря-Сороколет Ю.С.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1 ,
представник позивача-адвокат Гаврилюк Юрій Сергійович,
відповідачі-публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК», Овідіопольський РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області,
представник публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК»- адвокат Бланковська Галина Олександрівна,
третя особа: приватний нотаріус Овідіопольського районного нотаріального округу Мазаратій Андрій Вікторович,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Бланковської Галини Олександрівни в інтересах публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 вересня 2019 року про забезпечення позову, постановленою під головуванням судді Бочарова А. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» (далі-ПАТ«МТБ БАНК»,банк), Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеської області (далі-Овідіопольський РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області), третя особа: приватний нотаріус Овідіопольського районного нотаріального округу Мазаратій А.В., про визнання незаконним акту про реалізацію предмета іпотеки, визнання недійсними свідоцтв про придбання з прилюдних торгів нерухомого майна та скасування державної реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію домоволодіння та земельної ділянки.
Позов мотивовано тим, що 02 червня 2016 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа №522/18839, виданого 11 грудня 2013 року Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з нього на користь ПАТ «МТБ БАНК» заборгованості за кредитним договором в розмірі 154 434,87 доларів США та 454 349 грн. Під час примусового виконання Овідіопольським РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області направлено заявку на реалізацію його майна на електроні торги, а саме: земельної ділянки загальною площею 0,1552 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та домоволодіння, розташованого за вказаною адресою.
У зв'язку з тим, що електроні торги не відбулися, вказане майно придбано банком в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором за початковою ціною 1 512 069 грн. на підставі ст.49 Закону України «Про іпотеку».
Зазначив, що вказане майно придбано ним за договором купівлі-продажу від 05 травня 2008 року за кредитні кошти та на нього розповсюджується п.1ст.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року, в зв'язку з чим не підлягало відчуженню.
Посилаючись на зазначені обставини просив задовольнити його позовні вимоги (а.с.1-10 виділених матеріалів).
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
21 травня 2019 року представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив:
- накласти арешт на вищевказане нерухоме майно шляхом заборони відчуження його третім особам;
- заборонити банку вчиняти будь-які дії, спрямовані на унеможливлення проживати в житловому будинку позивачу та його родині до набрання судового рішення законної сили.
Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також може призвести до порушення прав родини позивача у яких іншого житла не має. Власник житла та земельної ділянки може скористатись правом продати, подарувати або будь-яким іншим чином відчужити спірне майно, а також виселити позивача разом з родиною із будинку (а.с.47-50 виділених матеріалів).
Короткий зміст судового рішення першої інстанції
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 вересня 2019 року заява про забезпечення позову задоволена в повному обсязі.
Накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 0,1552 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлове будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5123783500:02:002:0143 та домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 265,9 кв.м., житловою 90,5 кв.м., шляхом заборони відчуження їх третім особам.
Заборонено ПАТ «МТБ БАНК» вчиняти будь-які дії, спрямованні на унеможливлення проживати в житловому будинку ОСОБА_1 та його родині до набрання рішенням законної сили.
Судове рішення мотивовано тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. На підтвердження можливості банком здійснити відчуження нерухомого майна представником позивача долучено до матеріалів справи скріншот з сайту відповідача, згідно якого спірне майно виставлено у продаж за 1 800 000 грн. (а.с.54-55 виділених матеріалів).
Доводи апеляційної скарги
В апеляційної скарзі представник Бланковська Г.О. в інтересах ПАТ «МТБ БАНК» просить ухвалу суду скасувати та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Неправильність судового рішення мотивовано порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.
Зокрема, апелянт, зазначила, що:
- ПАТ «МТБ БАНК» придбало вищевказане нерухоме майно на підставі ст.49 Закону України «Про іпотеку»;
- суд не пересвідчився, чи дійсно між сторонами існує спір, оскільки банк є власником вказаного майна, який не видавав оскарженого акту, не здійснював державну реєстрацію, тому не може перешкодити чи утруднити виконання можливого рішення суду;
- позивачем не надано доказів, що він з родиною проживає у вказаному будинку, оскільки згідно з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за позивачем зареєстрована 1/16 частина квартири АДРЕСА_2 , тому спірний житловий будинок не є єдиним майном для проживання;
- між банком та ОСОБА_3 укладено договір оренди на вищевказане нерухоме майно, що підтверджено копією договору оренди від 01 серпня 2019 року. Спірне майно передано ОСОБА_3 на підставі акту прийому-передачі від 01 серпня 2019 року, тому забезпеченням позову порушено право орендаря вказаного майна;
- права та охоронювані законом інтереси позивача не порушені, він не оскаржував дії державного виконавця щодо опису та арешту майна, погоджувався з передачею майна на реалізацію електронних торгів;
- судом не вирішено питання про зустрічне забезпечення, оскільки забезпечення позову порушує права ПАТ «МТБ БАНК» (а.с.56-63 виділених матеріалів).
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Представник Овідіопольського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області та приватний нотаріус Мазаратій А.В. в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись апеляційним судом належним чином, що відповідно до правил ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розглядові у їх відсутність.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, представників банка та позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, позивача, за захистом яких від звернувся або має звернутися до суду (ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України).
Види забезпечення позову передбачено у ч.1 ст.150 ЦПК України, частиною 3 даної норми процесуального права встановлено вимогу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів (постанова Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Суд до забезпечення позову має підходити зважено, оскільки забезпечення позову може мати наслідком збитки та порушення прав; забезпечення позову має відповідати тій цілі, для якої такий захід слугує. Заходи забезпечення позову визначаються виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи.
Представник позивача у заяві про забезпечення позову, зокрема, просив накласти арешт на земельну ділянку та домоволодіння шляхом заборони відповідачу відчужувати вказане майно.
Задовольняючи заяву в цій частині, суд першої інстанції не взяв до уваги, що забезпечення позову у такий спосіб законом не передбачено.
Так, позов, крім іншого, забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1ч.1ст.150 ЦПК України); забороною вчиняти певні дії (п.2ч.1ст.150 ЦПК України).
Не звернув увагу суд першої інстанції й на те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами про визнання незаконним акту про реалізацію предмета іпотеки, визнання недійсними свідоцтв про придбання з прилюдних торгів нерухомого майна та скасування державної реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію домоволодіння та земельної ділянки, які не підлягають вартісній оцінці, а отже відносяться до вимог немайнового характеру та, у разі їх задоволення, не підлягають виконанню органами примусового виконання.
Пленум ВСУ у наведеній вище постанові зазначив, що згідно з п. 1 частини першої ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. А відтак можна припустити, що інші види забезпечення, крім арешту, можуть стосуватися забезпечення позовних вимог немайнового характеру.
У порушення вимог п.3ч.1ст.260 ЦПК України мотивувальна частина ухвали суду не містить мотивів для застосування заборони банку вчиняти будь-які дії, спрямовані на унеможливлення проживати в житловому будинку позивачу та його родині до набрання судового рішення законної сили, а тому висновок про вказаний вид забезпечення позову у резолютивній частині ухвали суду є необґрунтованим.
За таких обставин та враховуючи те, що між сторонами дійсно існує спір, апеляційний суд вважає, що заборона банку вчиняти певні дії, а саме-відчужувати спірні земельну ділянку та розташоване на ній домоволодіння третім особам, є тим необхідним, адекватним та співмірним заходом для забезпечення поновлення порушеного права позивача.
Разом з тим, виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи, зокрема, не надання суду доказів про намір банка виселити позивача та його родину (тобто, невизначене коло осіб) задоволенню не підлягають такі види забезпечення позову як:
- накладення арешту на земельну ділянку та домоволодіння, що перешкодить власнику володіти та користуватись своїм майном до вирішення спору;
- заборона банку вчиняти будь-які дії, спрямовані на унеможливлення проживати в житловому будинку позивачу та його родині до набрання судового рішення законної сили.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не вирішив питання зустрічного повідомлення є помилковими.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком, за винятком випадків, передбачених ч.3 ст.154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, зокрема, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Апеляційним судом встановлено, що позивач з 23 січня 1987 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 та є власником 1/16 частини квартири АДРЕСА_2 (а.с.11-12,60 виділених матеріалів).
Таким чином, у даній справі, розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням норм наведеного законодавства та не свідчить про неможливість застосування до відповідача виду забезпечення позову, застосованого апеляційним судом.
Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Бланковської Галини Олександрівни в інтересах публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» задовольнити частково.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 вересня 2019 року скасувати.
Заяву представника ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити публічному акціонерному товариству «МТБ БАНК» (68003,Одеська обл.,м.Чорноморськ,пр-т Миру,28 Код ЄДРПОУ 21650966) відчужувати третім особам земельну ділянку загальною площею 0,1552 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5123783500:02:002:0143 та домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 265,9 кв.м., житловою 90,5 кв.м.
В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 березня 2020 року.
Головуючий
Судді :