22-ц/804/790/20
221/6041/19
Головуючий у 1-й інстанції Писанець Н.В.
Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.
05 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Донецького апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Мальцевої Є.Є.
суддів - Баркова В.М., Мироненко І.П.,
секретар - Герасимова Г.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 27 листопада 2019 року, ухвалене у складі судді Писанець Н.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Микільської сільської ради Волноваського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Микільської сільської ради Волноваського району Донецької області про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування, мотивуючи свої вимоги наступним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьку померла мати позивача - ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 є рідною донькою померлої. Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 1,5760 га, у межах згідно плану на території Микільській сільській ради Волноваського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства, яка належала спадкодавцеві на підставі державного акту про право приватної власності на землю. Вона залишила заповіт, посвідчений сільською радою, в якому заповіла вищевказану земельну ділянку позивачу. ОСОБА_1 спадщину прийняла: 06.03.2014 року подала відповідну заяву до П'ятої Донецької державної нотаріальної контори. Була відкрита спадкова справа, про що свідчить інформаційна довідка зі спадкового реєстру від 25.07.2019 року. На даний час, у зв'язку із проведенням ООС, територія м.Донецька є тимчасово окупованою, та спадкова справа залишилась у приміщенні нотаріальної контори в місті Донецьку. Нотаріус не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину, у зв'язку із чим нотаріус 25.07.2019р. письмово відмовив позивачу у вчиненні нотаріальної дії. Позивач змушена звернутися до суду за захистом прав, просить визнати за нею право власності на спірну земельну ділянку.
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 27 листопада 2019 року в позовних вимогах ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування скарги вказувала, що рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК, оскільки є необґрунтованим. Спадкова справа за її заявою заведена нотаріусом, але залишилася на непідконтрольній державі території. Повторне заведення спадкової справи законом не передбачено. Нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва на спадщину, але відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, а за умов, що склалися, у позивача немає іншого способу захистити свої права.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, і відповідач надав суду заяву про розгляд справи без участі його представника.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 (а.с.7).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 (а.с.8), яка ІНФОРМАЦІЯ_2 року склала заповіт на все її майно на ім'я доньки ОСОБА_1 (а.с.18).
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 1,5760 га, у межах згідно плану на території Микільській сільській ради Волноваського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер №1421584400:03:000:0452, яка належала спадкодавцеві на підставі державного акту про право приватної власності на землю серія ЯА №995223, виданого на підставі розпорядження Волноваської райдержадміністрації від 07.05.2009р. №284. (а.с.14-17,19)
Нотаріусом П'ятої державної нотаріальної контори Ядровій Н.М. 25.07.2019 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки спадкова справа находиться на непідконтрольній Україні території в м.Донецьку. (а.с.9, 10).
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, вказував, що позбавлений можливості встановити відповідні відомості щодо спадкоємців та усіх заінтересованих осіб, чиї права можуть бути порушені у разі задоволення позову, а також встановити, чи має право позивач на спадщину. Крім того, суд не встановив порушень прав та інтересів позивача з приводу тимчасово неврегульованих відносин щодо прийняття спадщини у зоні ООС, тому що такі обставини не позбавляють позивача права у подальшому отримати свідоцтво про право на спадщину.
Однак погодитися з таким висновком неможливо.
Згідно з ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2 ст.1220 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Частиною 1 ст.1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який пережив, та батьки.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України). Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у ч.ч.3,4 ст.1268, ст.1269 ЦК України.
Так, згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до положень ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, що подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач є донькою померлої ОСОБА_2 , тобто є спадкоємцем за законом, а також спадкоємцем за заповітом. У підтвердження права власності спадкодавця на земельну ділянку позивачем суду наданий державний акт про право приватної власності на землю.
25 липня 2019 року державним нотаріусом П'ятої Донецької державної нотаріальної контори Сафроновою Н.Л. винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою позивачу відмовлено у видачі на її ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,5760 га, що знаходиться на території Микільської сільської сільської ради Донецької області, оскільки спадкова справа №147/2014 знаходиться у приміщенні П'ятої донецької нотаріальної контори в м.Донецьку та до неї немає доступу.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції і у письмовій заяві до апеляційного суду на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відповідач - Микільська сільська рада Волноваського району Донецької області позовні вимоги визнала повністю (а.с.25, 65).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 02 грудня 2015 р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», м.Донецьк віднесено до таких населених пунктів.
Відповідно до статті 66 Закону України «Про нотаріат», на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.
Статтею 67 того ж з Закону, що визначає порядок видачі свідоцтва про право на спадщину, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.
Видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом, згідно ст.69 того ж Закону, можлива за умови перевірки нотаріусом або в сільських населених пунктах посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрилась спадщина після смерті матері позивача. У зв'язку з тим, що на теперішній час приміщення П'ятої донецької державної нотаріальної контори знаходиться у м.Донецьку та документи контори перевезені не були, та вони залишилася на тимчасово непідконтрольній українській владі території України, то нотаріус відмовив у видачі позивачу свідоцтво про право на спадщину, оскільки не має можливості перевірити коло спадкоємців.
Враховуючи наведене, колегія суддів не може не погодитись із доводами апеляційної скарги про те, що саме у зв'язку із відмовою нотаріуса в видачі їй свідоцтва про право на спадщину, вона і звернулася до суду, однак суд безпідставно відмовив їй у позові на тих же підставах, що й нотаріус, не надавши належної оцінки наданим позивачкою доказам.
З обставин справи вбачається, що позивач прийняла спадщину, оскільки вчасно звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, заповіт складений на її ім'я, проживала разом зі спадкодавцем, але не може оформити своє право на спадщину у зв'язку із знаходженням спадкової справи на окупованій території, а інші спадкоємці своїх прав на спадщину не заявили.
Висновок суду про те, що права позивача не порушені, оскільки вона має право з часом, після закінчення обставин, що перешкоджають їй оформити спадщину, получити свідоцтво про спадщину, суперечить положенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожан фізична особа має право володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено всупереч нормам матеріального права, висновки суду не відповідають встановленим обставинам, тому воно підлягає скасуванню. А у зв'язку із вищенаведеними обставинами, які належним чином і в достатньому обсязі підтверджені наданими позивачем доказами, і нормами права, вимоги позивача, на думку колегії суддів, є доведеними і обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 27 листопада 2019 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Микільської сільської ради Волноваського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку (кадастровий №1421584400:03:000:0452) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,5760 га, розташовану на території Микільській сільській ради Волноваського району Донецької області.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складений 05 березня 2020 року.
Судді Є.Є. Мальцева
В.М. Барков
І.П. Мироненко