Справа № 127/32339/19
Провадження № 33/801/150/2020
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковбаса Ю. П.
Доповідач: Медвецький С. К.
06 березня 2020 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу серії ОБ № 200518 від 26 листопада 2019 року, складеного поліцейським взводу № 2 роти № 3 БУПП у Вінницькій області Жуком С. В., 26 листопада 2019 року о 17:20 год. по вул. Замостянська, 31 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «RENAULT FLUENCE», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота.
Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн в дохід держави, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Вирішено питання про судовий збір.
При постановленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції виходив з доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі відносно нього закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази його перебування на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення у стані алкогольного сп?яніння. Судом не надано належної правової оцінки тому, що він відмовився лише від проходження огляду на стан сп?яніння за допомогою приладу «Драгер», а поліцейськими було проігноровано його вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння у медичному закладі. Він не був належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, що позбавило його можливості надати свої пояснення та заявити клопотання про допит свідків. Поза увагою суду залишилося те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено з порушенням ст. 256 КУпАП. Зазначив, що працівники поліції його не зупиняли, а підійшли до нього, коли він зупинився у встановленому для паркування місці.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.
Аналіз диспозиції та санкції ч.1 ст. 130 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію кола адресатів та критерію мети та тяжкості наслідків. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене вказує на те, що при розгляді зазначене вище правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства. У зв'язку із цим при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, законності та обґрунтованості судового рішення, суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення слідує, що відповідно до протоколу серії ОБ № 200518 від 26 листопада 2019 року, складеного поліцейським взводу № 2 роти № 3 БУПП у Вінницькій області Жуком С. В., 26 листопада 2019 року о 17:20 год. по вул. Замостянська, 31 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «RENAULT FLUENCE», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота.
Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Згідно рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 3 БУПП у Вінницькій області ОСОБА_4 В. під час несення служби у складі екіпажу «Юнкер 107» в м. Вінниці по вул. Замостянській, 31 за порушення водієм правил дорожнього руху було зупинено автомобіль від 26 листопада 2019 року «RENAULT FLUENCE», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , під час бесіди з яким були виявлені ознаки алкогольного сп?яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положеннями ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Розглядаючи справу, суд вважав доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що виразилося у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння.
Проте, такого висновку суд дійшов без належного з?ясування обставин справи.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилався на те, що працівники поліції його не зупиняли під час керування ним транспортним засобом, а підійшли до нього, коли він зупинився у встановленому для паркування місці.
З метою повного та об?єктивного розгляду справи, встановлення усіх обставин справи, судом апеляційної інстанції неодноразово у судові засідання викликався поліцейський взводу № 2 роти № 3 БЦПП у Вінницькій області сержант поліції Жук С. В., проте останній у судове засідання з невідомих суду причин не з?явився, про причини неявки суду не повідомив.
Також на адресу Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області апеляційним судом було направлено запит щодо надання для огляду у судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського взводу № 2 роти № 3 БЦПП у Вінницькій області сержант поліції Жука С. В., у відповідь на який повідомлено, що такий відеозапис відсутній у зв?язку з обмеженими технічними можливостями терміном його збереження.
Обґрунтовуючи рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції, як на докази, послався на протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення свідків.
Однак із таким висновком судді погодитись безспірно не можливо.
Так, протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зважаючи на викладене та враховуючи позицію ЄСПЛ щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», суд приходить до висновку про те, що протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Щодо посилання суду на письмові пояснення свідків, то апеляційний суд зазначає, що такі пояснення в матеріалах справи відсутні.
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати те, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи судом витлумачені на користь ОСОБА_1 .
У зв'язку із цим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст. 294 КУпАП, Вінницький апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2020 року скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. і ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду С. К. Медвецький