Справа № 153/155/19
Провадження № 22-ц/801/282/2020
Категорія: 88
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гаврилюк Т. В.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
03 березня 2020 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю.Б.,
суддів Стадника І.М., Сопруна В.В.,
з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 червня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Гаврилюк Т.В. у місті Ямпіль Вінницької області,
у справі № 153/155/19 за заявою ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною, визнання опікунства,
встановив:
У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просив: визнати ОСОБА_3 недієздатною фізичною особою, яка через свій психічний розлад позбавлена можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а також визнати його опікуном над ОСОБА_3 .
Заява обґрунтована тим, що спільно з ним у житловому будинку по АДРЕСА_1 проживає його батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який являється пенсіонером, потребує щоденного догляду та допомоги, оскільки являючись психічно хворим, а його хронічний, стійкий, психічний розлад здоров'я зобов'язує його, як сина, постійно перебувати біля нього, надавати посильну допомогу, а також виконувати інші важливі функції для забезпечення його життя та здоров'я. Його батько не має можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Так, влітку 2018 року під час його тимчасової відсутності за місцем проживання він з невідомими йому особами поїхав у місто, а через деякий час прийшов самостійно з пакунком, в якому були спиртні напої та цукерки, на його запитання де він був і що за автомобіль його возив до міста, він відповів просто, що він продав їхній житловий будинок з надвірними будівлями, в якому вони проживають. Його батько перебуває на пенсійному забезпеченні. Раніше він надавав йому пенсію і він використовував її за призначенням, однак на сьогоднішній день пенсію батько йому не надає, а тому він не має можливості за власні кошти його утримувати. Тому він вимушений звернутися до суду з цією заявою.
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 червня 2019 року заявлені вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним, строком на два роки з дня винесення судового рішення. Призначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи заяву ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із наявності підстав для визнання ОСОБА_3 недієздатним, оскільки висновком судово-психіатричної експертизи підтверджено, що ОСОБА_3 за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 23 грудня 2019 року подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що суд вирішив питання про його права та обов'язки, тому просить судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні вказаної заяви відмовити.
Вказав, що про існування цієї справи йому стало відомо з ухвали про відкриття провадження у справі №153/1545/19 за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання недійсними правочинів та витребування майна.
Апеляційна скарга, мотивована тим, що скаржник не був залучений до участі у справі, але по своєму статусу може бути заінтересованою особою, оскільки є онуком ОСОБА_3 , тобто є близьким родичом особи, що якої оскаржуваним рішенням встановлено факт недієздатності. Окрім того, скаржник є заінтересованою особою, з огляду на те, що внаслідок прийняття судом оскаржуваного рішення, заявником ОСОБА_2 до Ямпільського районного суду було подано позов про оспорювання правочинів, за якими скаржник набув право власності на житловий будинок та земельну ділянку.
Отже, саме наявність оскаржуваного рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 червня 2019 року слугувала підставою для ініціювання ОСОБА_2 позову, яким скаржник може бути позбавлений права власності на нерухоме майно. А відтак, скаржник є заінтересованою особою та вважає, що вказане рішення є відверто неправомірним, прийнятим з грубим порушенням норм процесуального права, норм Конституції України та з грубим порушенням основоположних прав людини, щодо ОСОБА_3 .
Судом першої інстанції було порушено процесуальні права заінтересованої особи ОСОБА_3 щодо його участі у судовому процесі. Таким чином, судом було порушено принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом всупереч положенням п. 2 частини третьої статті 129 Конституції. Наявні в матеріалах справи документи, які стали підставою для прийняття рішення, не є належними та допустимими доказами. Суд здійснив виклик присяжних та сторін учасників справи на судове засідання до фактичного отримання матеріалів справи та винесення ухвали про поновлення провадження у цій справі, що є грубим порушенням вимог процесуального законодавства.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, невизначеність порядку їх подання та відсутність доказів їх отримання судом, інформацію, яку вони містять, а також обставини дотримання судом вимог ЦПК щодо порядку призначення та розгляду даної справи, скаржник вважає, що рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 червня 2019 року, яким ОСОБА_3 було визнано недієздатним та призначено опікуном заявника ОСОБА_2 , є таким, що не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та справедливості, а відтак, підлягає скасуванню.
Судом першої інстанції установлено, що заявник ОСОБА_2 та його батько ОСОБА_3 народилися у місті Ямпіль Вінницької області, та зареєстровані за однією адресою, тобто у АДРЕСА_1 (а.с.6,8).
Із копії адвокатського запиту №02 від 14.01.2019 (а.с.11), повідомлення головного лікаря Ямпільської ЦРЛ №01-4-72 від 14.01.2019 (а.с.12) та повідомлення в.о. головного лікаря №Н-1-19 від 29.01.2019 (а.с.13), судом установлено, що відповідно до статті 6 Закону України «Про психіатричну експертизу» інформація щодо пацієнта є конфіденційною, і відповідно, не надана.
Відповідно до повідомлення головного лікаря Ямпільської ЦРЛ вих.№01-4-333 від 11.03.2019 (а.с.42) судом установлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_1 перебуває на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом: Атеросклеротична деменція.
Згідно з повідомленням заступника головного лікаря Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І. Ющенка №20/1217 від 13.03.2019 (а.с.43) судом установлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 17.01.2019 по 19.01.2019 з діагнозом «Судинна деменція».
Із висновку судово-психіатричного експерта №133 від 18.04.2019 (а.с.50-54) судом установлено, що ОСОБА_3 страждає на хронічний, стійкий психічний розлад у вигляді важкої судинної деменції, обумовленої органічним ураження головного мозку (судинного, інтоксикаційного ґенезу), змішаної форми. За психічним станом ОСОБА_3 позбавлений здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_5 потребує опіки.
Також судом установлено, що відповідно до подання про призначення опікуна вих.№01-01.18/851 від 19.06.2019 та рішення опікунської ради «Про призначення ОСОБА_2 опікуном над своїм батьком ОСОБА_3 », рекомендовано призначити ОСОБА_2 опікуном над своїм батьком ОСОБА_3 (а.с.76,77).
Оскільки ОСОБА_3 потребує встановлення опіки, тому суд дійшов висновку про задоволення вимог ОСОБА_2 та призначення ОСОБА_2 , опікуном над недієздатним ОСОБА_3 .
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.
Статтею 39 ЦК України передбачено, що фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Відповідно до частини першої статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до частини четвертої статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Відповідно до вимог частини першої статті 300 ЦПК України визначено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Положеннями частини шостої статті 300 ЦПК України встановлено, що строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов'язки цих осіб.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Разом із тим, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.
У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, але й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Звертаючись до суду з заявою про визнання фізичної особи недієздатною, визнання опікунства, ОСОБА_2 посилався на те, що його батько ОСОБА_3 , через свою стійку психічну хворобу не має можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 червня 2019 року визнано ОСОБА_3 недієздатним, строком на два роки з дня винесення судового рішення.
Разом з тим, з апеляційної скарги ОСОБА_1 слідує, що про існування цієї справи йому стало відомо з ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2019 року про відкриття провадження у справі №153/1545/19 за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання недійсними правочинів та витребування майна.
З наданої скаржником копії витягу Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, убачається, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування житлового будинку, серія та номер 903, виданого 11.05.2019 приватним нотаріусом Ямпільського районного нотаріального округу Вінницької області Бешинською Г.А. Вказаний будинок належав ОСОБА_4 на підставі договору дарування, серія та номер: 2031, виданого 05.11.2018 приватним нотаріусом Ямпільського районного нотаріального округу Катруком М.В.(а.с.112-114).
З пояснень, наданих в судовому засіданні представником апелянта ОСОБА_1 - адвоката Левицької-Корчун В.І. та доданих до апеляційної скарги документів судом встановлено, що підставою подання апеляційної скарги є те, що 05.11.2018 ОСОБА_3 , визнаний оскаржуваним рішенням недієздатним, вчинив договір дарування нерухомого майна ОСОБА_4 , яка в послідуючому 11.05.2019 розпорядилася зазначеним майном, подарувавши його ОСОБА_1 . Враховуючи наведене, апелянт вважає, що оскаржуваним рішенням вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та обов'язки ОСОБА_1 , як власника нерухомого майна, що раніше належало ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Проаналізувавши предмет та підстави заяви, обставини, на які посилається у своїй апеляційній скарзі скаржник, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 , оскільки рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 червня 2019 року визнано ОСОБА_2 недієздатним строком на 2 роки з дня винесення судового рішення, а договір дарування, який на думку апелянта може бути визнано недійним оскаржуваним рішенням суду, вчинено ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відтак, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 червня 2019 року підлягає закриттю.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 362, ст. ст. 381,389-390 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 червня 2019 року у справі № 153/155/19 за заявою ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною, визнання опікунства - закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст ухвали складено 06 березня 2020 року.
Головуючий Ю. Б. Войтко
Судді І. М. Стадник
В. В. Сопрун