Справа № 127/4529/20
Провадження №11-сс/801/164/2020
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
03 березня 2020 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно підозрюваного:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Козятин, Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 01.04.2019 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік, із застосуванням ст.75 КК України до 2 років,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
21.02.2020 до Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого відділення Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 , яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 ..
Клопотання мотивовано тим, що слідчим провадиться досудове розслідування кримінального провадження № 12020020020000334 від 21.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 Кримінального кодексу України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_8 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_8 , будучи раніше засудженим за ч.2 ст.185 КК України Вінницьким міським судом Вінницької області 01.04.2019 року до позбавлення волі строком 1 рік та в силу ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин.
А саме, 20.02.2020 близько 19:30 год. ОСОБА_8 перебуваючи спільно з цивільною дружиною - ОСОБА_10 у будиночку для охоронців, що знаходиться на території стоянки, за адресою: АДРЕСА_2 , вирішили вжити спиртні напої. Так, під час спільного вжитку спиртних напоїв, у останніх на побутовому ґрунті з'явився словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_8 виник умисел спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_10 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_10 , схопив зі столу, за яким відпочивали останні, кухонний ніж та наніс останнім один удар в ліву частину живота ОСОБА_10 , чим спричинив останній тілесні ушкодження, які відповідно до виписки МКЛ ШМД №4242 від 20.02.2020 виразились у виді проникаючого поранення живота.
20.02.2020 ОСОБА_8 було затримано в порядку ст.208 КПК України, та 21.02.2020 року повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Обставинами, які дають підстави підозрювати ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України є сукупність доказів отриманих у ході досудового розслідування, зокрема:
Рапорт про виявлене кримінальне правопорушення від 20.02.2020 року;
Протокол заяви ОСОБА_10 від 21.02.2020 року.;
Протоколи оглядів місць події від 20.02.2020;
Протокол допиту потерпілої ОСОБА_10 від 21.02.2020 року;
Протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 21.02.2020 року;
Протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 21.02.2020 року;
Довідка МКЛ ШМД №4242 від 20.02.2020 року; інші матеріали кримінального провадження;
Підставою для обрання вказаного запобіжного заходу є наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, зокрема: ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України) - ОСОБА_8 усвідомлює що у випадку визнання його винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі а тому останній може переховуватись як під час досудового розслідування так і під час розгляду справи у суді; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (п.3 ч.1 ст.177 КПК України) - наразі встановлено, що ОСОБА_8 вчинив злочин відносно своєї співмешканки, а тому перебуваючи на волі може чинити тиск на потерпілу з метою зміни її показів. Тому, запобігти переліченим ризикам шляхом застосування будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж взяття під варту, є неможливим.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2020 року клопотання старшого слідчого СВ Лівобережного ВП Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 задоволено. Застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді - тримання під вартою без визначення розміру застави. Строк тримання під вартою діє протягом 60 днів з моменту затримання ОСОБА_8 , тобто до 23 год. 40 хв. 19 квітня 2020 року. Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено до 19.04.2020 року.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , поданій в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , просить ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2020 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково та обрати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, а саме з 22.00 до 06.00 ранку.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в даному випадку ризиків, визначених ст.177 КПК України, на які посилається слідчий немає, а тому відсутні підстави для застосування найбільш суворого запобіжного заходу. Слідчим суддею при розгляді вказаного клопотання не було враховано особу підозрюваного, який має постійне місце проживання зі своєю співмешканкою, від слідства та суду переховуватись намірів не мав, працює за трудовим договором. За таких обставин вважає, що ухвала суду є необґрунтованою та не вмотивованою у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисник Хоміч в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подану апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Прокурор ОСОБА_13 заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, вважає її законною та обґрунтованою.
Підозрюваний ОСОБА_8 повідомлений про розгляд апеляційної скарги його захисника, однак не виявив бажання брати особисту участь у розгляді даної скарги, захисник та прокурор за таких підстав не заперечили проти розгляду апеляційної скарги у його відсутність, а тому судовий розгляд відбувся у його відсутність, оскільки відповідно до ч.4 ст.405 КПК України зазначене не перешкоджає проведенню даного розгляду.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, виступи прокурора, захисника, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Перевіряючи в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді, судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону суддею дотримані.
Вирішуючи питання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України. Дана підозра ґрунтується на зібраних у кримінальному провадженні доказах, а саме: рапорт про виявлене кримінальне правопорушення від 20.02.2020 року; протокол заяви ОСОБА_10 від 21.02.2020 року; протоколи оглядів місць події від 20.02.2020; протокол допиту потерпілої ОСОБА_10 від 21.02.2020 року; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 21.02.2020 року; протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 21.02.2020 року; довідка МКЛ ШМД №4242 від 20.02.2020 року та інші матеріали кримінального провадження.
Під час розгляду клопотання, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує слідчий, існують та підтверджуються матеріалами кримінального провадження. Такими ризиками суд визнав те, що перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування таабо суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, вчинивши злочин відносно своєї співмешканки, перебуваючи на волі може чинити тиск на потерпілу з метою зміни її показів, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що, на переконання слідчого судді, унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Обґрунтовуючи свої висновки, слідчий суддя також взяв до уваги дані, що характеризують особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_8 раніше судимий, вік та стан його здоров'я, наявність постійного місця проживання, відсутність постійного місця роботи та доходу, а також доведені прокурором обставини, що передбачені п.1, п.2 та п.3 ч.1 ст.194 КПК України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, яке відповідно ст.12 КК України, віднесено до тяжких.
Це узгоджується також із з нормою п.5 ч.2 ст.183 КПК України, за змістом якої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки років.
Суд апеляційної інстанції не може погодитися з доводами захисника щодо можливості застосування відносно підозрюваного менш суворого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, так як при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати також і тяжкість звинувачення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Фактичні обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, умисного тяжкого злочину, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого вказують на обґрунтованість застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування даного підозрюваного під вартою та в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
При цьому, наявність певних соціальних зв'язків, зокрема постійного житла, сім'ї, про що зазначає його захисник в апеляційній скарзі, не є безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку підозрюваного, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.
Крім того, ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_8 під вартою, або ж про інші обставини, які б переважили встановлені ризики.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Таким чином, слідчий суддя, розглядаючи клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, всебічно з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, вірно оцінив у сукупності наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватою, а також існування викладених вище ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з урахуванням даних про особу підозрюваного, який є раніше судимим, встановив наявність підстав для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, навівши в ухвалі мотиви необхідності задоволення клопотання слідчого, що, на переконання колегії суддів апеляційного суду, в повній мірі відповідає вимогам закону.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Крім того, колегія суддів також погоджується з висновками слідчого судді в частині відсутності обґрунтованих підстав для визначення розміру застави, оскільки кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_8 , вчинене із застосуванням насильства відносно потерпілої ОСОБА_10 , що повністю узгоджується з вимогами п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України, яким передбачено право слідчого судді не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Суд апеляційної інстанції вважає постановлене судове рішення законним і обґрунтованим. Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді у справі не вбачається.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно підозрюваного ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України - залишити без змін.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4