Ухвала
04 березня 2020 року
м. Київ
справа № 233/2217/19
провадження № 61-2926ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В., розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» на постанову Донецького апеляційного суду
від 14 січня 2020 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» до ОСОБА_1 , третя особа - Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області,
про переукладення договору оренди,
У квітні 2019 року приватне акціонерне товариство «АПК-Інвест» (далі - ПрАТ «АПК-Інвест») звернулося з указаним вище позовом до
ОСОБА_1 , третя особа - Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області
від 28 жовтня 2019 року, позовні вимоги ПрАТ «АПК-Інвест» до
ОСОБА_1 , третя особа - Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області, про переукладення договору задоволено. Визнано переукладеним договір оренди земельної частки (паю)
від 01 лютого 2014 року між ПрАТ «АПК-Інвест» та ОСОБА_1 на договір оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки 1422481500:35:000:0081 площею 3,5731 га) на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), починаючи з дати державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 1422481500:35:000:0081 площею 3,5731 га, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - з 27 червня 2018 року, зазначивши:
- в пункті 1.1 договору предметом договору земельну ділянку розміром 3,5731 га кадастровий номер 1422481500:35:000:0081, яка розміщена на території Білокузьминівської селищної ради Костянтинівського району Донецької області, в тому числі за складом угідь: рілля 3,5731 га, сіножатні -0,0000 га; пасовища - 0,0000 га;
- виклавши абзац 1 пункту 2.2 договору в такій редакції - «за користування зазначеною в договорі земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату (в розрахунку на одну земельну ділянку) в розмірі
4 823 грн 53 коп. Починаючи з 01 січня 2019 року розмір орендної плати
(в розрахунку на одну земельну ділянку), відповідно до умов чинного законодавства з урахуванням індексації орендної плати складає 7 815 грн;
- виклавши абзац 1 пункту 2.3 договору в такій редакції - «договір укладено сторонами терміном на 20 років. Загальний строк оренди обчислюється з моменту реєстрації договору оренди земельної частки (паю)
від 01 лютого 2014 року, укладеного між орендарем та орендодавцем, а саме: з 20 лютого 2014 року»;
- виключивши абзац 6 пункту 2.3 договору, та підпункт 4 абзацу 1 пункту 3.1 договору;
- змінивши по всьому тексту договору слова «земельна частка (пай)» у відповідних відмінках на «земельна ділянка» у відповідних відмінках. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Донецького апеляційного суду від 14 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року скасовано. В задоволенні позовних вимог ПрАТ «АПК-Інвест» до ОСОБА_1 , третя особа - Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області, про переукладення договору оренди відмовлено.
11 лютого 2020 року ПрАТ «АПК-Інвест» засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного суду від 14 січня 2020 року (надійшла 13 лютого 2020 року), в якій просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити без змін рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року.
Заявник обґрунтовує касаційну скаргу неправильним застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі № 924/468/14 та від 22 травня 2019 року
у справі № 904/3558/18, що стало підставою касаційного оскарження.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Як встановлено судом першої інстанції ПрАТ «АПК-Інвест» уклало договір оренди з ОСОБА_1 , як з власником сертифікату на право на земельні частки (паї). Вказаний сертифікат вважався правовстановлюючим документом при реалізації ним права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства та був дійсним до моменту виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки та отримання ОСОБА_1 державного акту на право власності на землю, що відповідає пункту 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У пункті 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України
23 лютого 2000 року за №101/4322, визначено, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня
2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що при розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України
23 лютого 2000 року за №101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акту на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв'язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється. Враховуючи вимоги статей 203, 215 ЦК України про недійсність правочину, переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акта на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.
Відповідно до розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.
Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).
У справі, що переглядається, об'єктом оренди є земельна частка (пай) розміром 4,65 умовних кадастрових гектарів, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом. Після виділення відповідачеві земельної ділянки в натурі її площа дорівнює - 3,5731 га, якій присвоєно кадастровий номер 1422481500:35:000:0081.
Виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства та враховуючи те, що з часу отримання ОСОБА_1 вказаного державного акта на право приватної власності на землю він набув статусу власника земельної ділянки, тобто змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, договір оренди земельної частки (паю) від 01 лютого 2014 року, що укладений між ПрАТ «АПК-Інвест» та ОСОБА_1 , може бути переукладений на договір оренди земельної ділянки лише за згодою сторін.
При цьому зміст пункту 2.3 укладеного між ПрАТ «АПК-Інвест» та
ОСОБА_1 договору оренди земельної частки (паю) переукладання договору у разі виділення земельної ділянки в натурі не може бути розцінений як примус для власника земельної ділянки і передбачає право, а не обов'язок на переукладення договору оренди.
Зазначені висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 27 березня 2007 року в справі № 6-7167цс06, посилання на яку здійснено Верховним Судом у постанові від 30 жовтня
2019 року по справі № 233/4198/18. Згідно вищенаведеного, суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до висновку суду касаційної інстанції.
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
У відкритті касаційного провадження на постанову Донецького апеляційного суду від 14 січня 2020 року необхідно відмовити, оскільки, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Також правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі № 924/468/14 та
від 22 травня 2019 року у справі № 904/3558/18, на які посилається заявник, не є подібними із спірними правовідносинами між ПрАТ «АПК-Інвест» та ОСОБА_1 . Відповідно до фактичних обставин справи вищевказаних постанов, договір оренди земельних ділянок було укладено у позасудовому порядку до моменту звернення у суд та предметом спору було зобов'язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки, а не переукладення договору оренди земельної ділянки.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 233/2217/19 викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо переукладення договору оренди, де однією із сторін виступає ПрАТ «АПК-Інвест», та суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції вищевказаних норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ПрАТ «АПК-Інвест» є необґрунтованою.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» на постанову Донецького апеляційного суду від 14 січня 2020 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» до ОСОБА_1 , третя особа - Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області, про переукладення договору оренди - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Є. В. Синельников
В. В. Шипович