Іменем України
05 березня 2020 року
Київ
справа №807/88/18
адміністративне провадження №К/9901/5302/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції справу №807/88/18
за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Міжгірського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року (постановлену у складі головуючого судді: Бруновської Н.В., суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.)
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2018 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Міжгірського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Міжгірського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області та Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області щодо неоформлення ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503- ХІІ;
- зобов'язати Міжгірський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області та Головне управління Державної міграційної служби у Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, без внесення будь-яких даних про неї і її батьків до ЄДДР, в т.ч. без отримання від цифрованих підпису особи, образу обличчя особи, відбитків пальців рук, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР) та без використання будь-яких засобів ЄДДР;
- відповідно до ст. 371 КАС України для забезпечення реалізації порушених прав допустити рішення до негайного виконання.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки з підстав, викладених у відповіді № 2101.6.2-197/2101.3.1-18 від 10.01.2018 року на заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 21.12.2017 року.
У задоволенні позову у частині решти позовних вимог відмовлено.
3. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили про те, що позов щодо визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії задоволенню не підлягає з підстав неоформлення позивачами належним чином заяви про видачу паспорта громадянина України (вперше), а саме: ненадання свідоцтва про народження неповнолітньої особи та двох фотокарток розміром 35х45 мм, що унеможливлює в даному випадку видачу паспорта як у вигляді книжечки, так і у вигляді ID-картки з безконтактним електронним носієм.
4. При цьому суди попередніх інстанцій наголошували на тому, що неможливість отримання паспорта у вигляді книжечки є обмеженням, яке законодавством не передбачено, отже, суб'єкт владних повноважень, обґрунтовуючи вказану відповідь, протиправно зазначив про припинення оформлення паспорта у порядку, визначеному постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження», як на підставу для відмови в оформленні паспорта такого зразка.
5. З огляду на встановлені обставини та враховуючи правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), суди першої та апеляційної інстанцій зауважили на те, що зазначені суб'єктом владних повноважень у відповіді підстави для відмови в оформленні паспорта у вигляді книжечки є необґрунтованими, оскільки обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, відтак, вимога про отримання паспорта громадянина України (вперше) у вигляді книжечки є законною за умови дотримання особою порядку звернення із такою вимогою.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 подано касаційну скаргу.
7. Позивач у касаційній скарзі просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що, незважаючи на те, що судом першої інстанції було зупинено розгляд адміністративної справи до ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), однак, правові висновки у вказаній зразковій справі судом першої інстанції фактично не враховано та не захищено право неповнолітньої дитини на отримання паспорта громадянина України у вигляді книжечки, адже спірні правовідносини у цій адміністративній справі мають ознаки типової справи, правова позиція по якій висловлена Великою Палатою Верховного Суду. При цьому судами першої та апеляційної інстанції не надано належну оцінку тому факту, що суб'єктом владних повноважень неодноразово відмовлено позивачам у видачі паспорта вказаного зразка. Оскільки суб'єктом владних повноважень відмовлено також і у прийнятті заяви та необхідних додаткових документів, позивачі вимушені були звернутись до відповідача із заявою у довільній формі.
IV. Позиція інших учасників справи
9. Відповідач-2 скористався своїм процесуальним правом та подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
10. Позивач ОСОБА_1 подала відповідь на відзив та просила врахувати викладені у ньому доводи під час розгляду Верховним Судом касаційної скарги.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
11. Ухвалою Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах від 04 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року.
12. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано 07 червня 2019 року для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючий суддя), Радишевська О.Р., Уханенко С.А на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 06 червня 2019 року №647/0/78-19.
13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 28 серпня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 прийнято до провадження.
14. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 03 березня 2020 року дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на 05 березня 2020 року.
VI. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
15. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 21 грудня 2017 року неповнолітньою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Міжгірського районного відділу ДМС України в Закарпатській області подано заяву, обґрунтовану тим, що на підставі положень Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII «Про затвердження положення про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» через власні релігійні переконання наполягають на видачі неповнолітній ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі. У заяві також зазначено про те, що копію свідоцтва про народження і дві фотокартки установленого зразка для оформлення паспорта у формі книжечки буде подано у разі позитивної відповіді на подану заяву.
16. На вказану письмову заяву від 21.12.2017 неповнолітньої ОСОБА_2 та її законного представника Луговської С.С. Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області було надано відповідь від 10.01.2018 щодо зобов'язання отримання паспорта громадянина України (вперше) за зразком, затвердженим чинним на день звернення законодавством у вигляді ID-картки з безконтактним електронним носієм, оскільки постанова Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження» хоча і є чинною, однак, оформлення паспорта громадянина України (вперше) за зразком 1994 року у вигляді книжечки припинено, що унеможливлює його видачу заявникові. При цьому суб'єкт владних повноважень зазначав про те, що норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», а також постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України» (далі - Порядок) не містять виключень громадян за їх релігійними переконаннями стосовно форми та порядку видачі паспорту громадянина України.
17. Зазначені обставини послугували підставою для звернення ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до суду із позовом за захистом порушених прав.
VIІ. Джерела права й акти їхнього застосування
18. Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-ІХ (у редакції, яка діє з 08 лютого 2020 року).
Пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення». Установити, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
19. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року до 08 лютого 2020 року).
Частина третя статті 3. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 9. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в чинній редакції) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
20. Конституція України від 28 червня 1996 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року №5492-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №5492-VI).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України (підпункт "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI).
За приписами частини другої статті 14 Закону №5492-VI документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
У частині сьомій статті 16 Закону №5492-VI зазначено, що уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
22. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №302).
Відповідно до частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №302, якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Відповідно до пунктів 1-3 Порядку №302 паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Згідно з підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктом 24 Порядку №302 передбачено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.
У разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді.
Заявник має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими йому було відмовлено в прийнятті документів.
Якщо під час прийому документів заявник надав паспорт, який, за даними відомчої інформаційної системи ДМС, визнано недійсним відповідно до пункту 108 цього Порядку, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта здійснює його вилучення в порядку, передбаченому пунктом 107 цього Порядку.
За правилами пункту 26 Порядку №302 після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу Державної міграційної служби, уповноваженого суб'єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.
Після перевірки заявник власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу (пункт 27 Порядку №302).
Згідно з пунктом 101 Порядку №302 у рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта, яке доводиться до відома заявника в порядку і строки, встановлені законодавством, зазначаються підстави відмови. У разі подання заяви-анкети через уповноваженого суб'єкта територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС надсилає письмове повідомлення про прийняте рішення до уповноваженого суб'єкта для подальшого вручення заявнику. Заявник має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими йому було відмовлено в оформленні чи видачі паспорта.
23. Постанова Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Положення №2503-ХІІ).
Відповідно до пунктів 2, 3, 5, 6, 8 Положення №2503-ХІІ паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій-шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Приписами пункту 13 Положення №2503-ХІІ установлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
VІІІ. Позиція Верховного Суду
24. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
25. Суд зазначає, що правову позицію щодо права особи на отримання паспорта в формі паспортної книжечки вже було висловлено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі № 806/3265/17.
26. У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.
27. На переконання Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було "встановлене законом"), не є "необхідним у демократичному суспільстві". Зазначене допускає свавільне втручання в право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
28. Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17, позбавлення особи можливості отримання паспорта в традиційній формі - у вигляді паспортної книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID -картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
29. Також зміст викладених правових норм дає підстави для висновку про те, що подана з метою отримання паспорту громадянина України заява та додані документи повинні бути перевірені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта щодо їх повноти та відповідності їх оформлення вимогам законодавства. У разі встановлення факту подання особою відповідних документів не у повному обсязі або оформлення яких не відповідає вимогам чинного законодавства, суб'єкт владних повноважень інформує заявника про відмову у прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови, яка, за бажанням заявника, викладається у письмовій формі.
30. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 ознаками типової справи визначено:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
31. Судами першої та апеляційної інстанцій установлено те, що до заяви від 21.12.2017 неповнолітньою ОСОБА_2 та її законним представником Луговською С.С. не додано необхідних документів, отже, не дотримано порядок оформлення паспорта за вказаною у заяві формою.
32. Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не були враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17, є безпідставними, тому що обставини у цій адміністративній справі не є тотожними з обставинами у типовій справі №806/3265/17. Позивачами не додано до заяви копії свідоцтва про народження неповнолітньої особи та фотографій, а надана суб'єктом владних повноважень відповідь містить роз'яснення щодо порядку отримання паспорта громадянина України (вперше) у формі ID-картки з безконтактним електронним носієм.
33. Верховний Суд погоджується із указаним висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що подання заявниками відповідної заяви, однак, без належного комплекту документів, із наміром отримати паспорт у вигляді книжечки, є підставою для надання заявнику вмотивованої відмови у прийнятті таких документів із зазначенням обґрунтувань такої відмови.
34. Чинним законодавством не передбачено таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, за умови дотримання заявником порядку і способу оформлення останнього.
35. Разом із тим, висновок судів попередніх інстанцій щодо визнання протиправною відмови відповідача з огляду на викладені в оскаржуваній відповіді підстави відмови в оформленні паспорта громадянина України (вперше) у формі книжечки є неправильним, адже вказані вимоги не були заявлені позивачем у позовній заяві, а вихід судами за межі позовних вимог не відновлює порушене право позивача та не є підставою для зобов'язання суб'єкта владних повноважень виконати вимоги позивача щодо оформлення та видачі неповнолітній ОСОБА_2 паспорта у формі книжечки.
36. Колегія суддів зауважує, що при розгляді справи суд повинен забезпечити принцип диспозитивності. У разі обрання позивачем не достатньо ефективного способу захисту порушеного права суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, однак, за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршено порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав.
37. При цьому, задовольняючи позовні вимоги, які не були заявлені позивачем у цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій врахували, але не надали належної оцінки встановленим обставинам подання позивачами заяви про оформлення та видачу паспорта громадянина України (вперше) у формі книжечки без установленого переліку документів (за відсутності копії свідоцтва про народження неповнолітньої особи та двох фотокарток) та у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», що виключає можливість надання суб'єктом владних повноважень вказаної адміністративної послуги та не свідчить про неправомірність відмови суб'єкта владних повноважень у наданні такої послуги.
38. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, не впливають на вирішення цієї справи по суті спірних правовідносин.
39. Відповідно до статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
40. З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій неповно встановили фактичні обставини справи та неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, Верховний Суд на підставі статті 351 КАС України вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у цій справі необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
IХ. Судові витрати
41. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
42. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року задовольнити частково.
2. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року в справі №807/88/18 скасувати.
3. Ухвалити у справі №807/88/18 нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Міжгірського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: О.Р. Радишевська
С.А. Уханенко