Іменем України
05 березня 2020 року
Київ
справа №809/378/17
адміністративне провадження №К/9901/18017/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року (головуючий суддя - Лучко О.О.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (головуючий суддя - Гудим Л.Я., судді: Пліш М.А., Шинкар Т.І.)
у справі №809/378/17
за позовом ОСОБА_1
до Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області, Західного офісу Держаудитслужби
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
I. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив, з урахуванням збільшення позовних вимог:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 27 лютого 2017 року №02-о «Про звільнення»;
- поновити на посаді головного державного фінансового інспектора відділу інспектування в соціальній сфері та культурі (чи іншій рівнозначній посаді) управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області з 27 лютого 2017 року;
- стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу;
- відшкодувати моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.
2. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року, з урахуванням ухвали від 24 травня 2017 року про виправлення описки, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ голови комісії з проведення реорганізації Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області від 27 лютого 2017 року №02-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено на посаді головного державного фінансового інспектора в структурі управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області з 28 лютого 2017 року. Стягнуто з Західного офісу Держаудитслужби середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 13 119,62 грн.
3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив державну службу на посаді головного державного фінансового інспектора відділу інспектування у соціальній сфері та культурі Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області.
5. Наказом в.о. начальника Західного офісу Держаудитслужби від 19 серпня 2016 року № 1 у зв'язку з реорганізацією Державних фінансових інспекцій у Львівській, Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій областях шляхом приєднання до Західного офісу Державної аудиторської служби України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 року №266, введено в дію з 19 серпня 2016 року затверджені структуру та штатний розпис Західного офісу Держаудитслужби. Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області складає 15 структурних підрозділів із штатною чисельністю 85 одиниць.
6. Наказом начальника Західного офісу Держаудитслужби від 22 лютого 2017 року у зв'язку з затвердженням нової граничної чисельності працівників введено в дію нову структуру та штатний розпис, відповідно до якого управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області складає 14 структурних підрозділів із штатною чисельністю 80 одиниць.
7. 27 жовтня 2016 року відповідно до статті 43 Закону України «Про державну службу» позивача повідомлено про зміну істотних умов державної служби, що пов'язана з реорганізацією та скороченням чисельності працівників. Вакантні посади під час повідомлення позивачу не пропонувалися.
8. Державною аудиторською службою України 4 листопада 2016 року затверджено аудиторський звіт №24-22/02 внутрішнього аудиту відповідності та фінансового аудиту окремих питань діяльності управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області. Так, було перевірено скаргу ОСОБА_1 щодо відсутності пропозиції рівнозначної посади при ознайомленні з повідомленням про звільнення. Дослідженням особової справи встановлено що він не має передбачених статтею 42 Кодексу законів про працю України переваг в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації з іншими працівниками. На засіданні профспілкового комітету первинної профспілкової організації 13 жовтня 2016 року подання про його звільнення не розглядалося. З огляду на вимоги статті 49-2 Кодексу дата звільнення може бути не раніше 27 грудня 2016 року.
9. 12 жовтня 2016 року позивач звернувся зі скаргою до Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Чернівецькій, Івано-Франківській та Тернопільській областях. 24 листопада 2016 року затверджено довідку за результатами безвиїзної позапланової перевірки дотримання законодавства про державну службу у Державній фінансовій інспекції в Івано-Франківській області, відповідно до якої обов'язковою умовою, визначеною статтею 43 Закону України «Про державну службу», є пропонування керівником продовження проходження державної служби працівнику на іншій посаді, а така пропозиція не надана, тому після 27 грудня 2016 року підстави для звільнення ОСОБА_1 відсутні. Запропоновано на виконання вимог статті 43 Закону України «Про державну службу» до 27 грудня 2016 року надати пропозиції керівництву Західного офісу Держаудитслужби щодо продовження проходження державної служби позивачем або застосувати іншу, передбачену законодавством про державну службу, процедуру припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.
10. 2 грудня 2016 року позивача повторно повідомлено про зміну істотних умов державної служби та наступне вивільнення відповідно до частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, що пов'язано з реорганізацією та скороченням чисельності працівників. Вакантної посади для переведення не запропоновано.
11. 23 січня 2017 року відповідач звернувся до профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області з поданням про надання згоди на звільнення позивача у зв'язку зі скороченням штату та відсутністю вакантних посад. 30 січня 2017 року повідомлено про засідання первинної профспілкової організації, на якій не було розглянуто подання про звільнення позивача у зв'язку з його відсутністю через тимчасову непрацездатність та відсутність заяви про розгляд подання у його відсутність.
12. 27 лютого 2017 року у зв'язку з наявністю вакантної посади позивачу запропоновано переведення на посаду головного державного аудитора відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області. З даною пропозицією позивач ознайомився, проте відмовився від підпису, про що складено відповідний акт.
13. Наказом голови комісії з проведення реорганізації Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області від 27 лютого 2017 року №02-о припинено державну службу та звільнено 27 лютого 2017 року ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації мав переваги в залишенні на роботі відповідно до статті 42 Кодексу законів про працю України як працівник з тривалим безперервним стажем роботи в даній установі.
15. Звільнення позивача відбулося без пропонування вакантної посади і без погодження із профспілковим комітетом, згода якого була отримана вже під час судового розгляду.
16. Також суди зазначали що пропозиція вакантної посади була зроблена відповідачем у день звільнення та не було надано доказів відсутності вакансій у Західному офісі Держаудитслужби станом на день попередження про наступне вивільнення 2 грудня 2016 року.
17. У зв'язку з відсутністю доказів моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, відмовлено у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що поновлюючи позивача на посаді головного державного фінансового інспектора у конкретному територіальному підрозділі - а саме в структурі управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області, суд першої інстанції обмежив право суб'єкта владних повноважень, у той час як суди не мають права втручатися в їх повноваження та діяльність або ж підміняти їх.
19. Скасувавши наказ про звільнення позивача повністю, а не в частині звільнення, суд першої інстанції скасував також і пункт про виплату вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку. У зв'язку з цим позивач втратив правові підстави для набуття одноразової грошової допомоги, яка йому була виплачена, та дана сума має бути повернута на рахунок Західного офісу.
20. Також судом першої інстанції здійснено неправильний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з неправильним визначенням середньоденного заробітку та кількості робочих днів вимушеного прогулу.
21. При ухваленні оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що позивач перебував на обліку в Івано-Франківському центрі зайнятості та отримав допомогу по безробіттю в сумі 10 527,97 грн. Тому при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно було зменшити дану суму на отриману суму допомоги по безробіттю для уникнення подвійного стягнення.
22. Переважне право на залишення на роботі при вивільненні надавалося працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, наявністю спеціальних знань, вмінь і навичок, відзнак, відсутністю дисциплінарних стягнень та наявністю морально-ділових якостей.
23. Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
26. Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 року № 266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» реорганізовано територіальні органи Державної фінансової інспекції шляхом їх приєднання до відповідних міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби.
27. Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
28. Статтею 49-2 КЗпП України встановлено порядок вивільнення працівників. Так, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
29. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України «Про державну службу» (далі - Закон №889-VІІІ).
30. Відповідно до статті 2 Закону №889-VІІІ у ньому термін рівнозначна посада вживається в такому значенні - це посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.
31. Державна служба здійснюється з дотриманням принципу забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження (пункт 7 частини першої статті 4 Закону №889-VІІІ).
32. Згідно з частиною четвертою статті 43 Закону №889-VІІІ про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати. У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби. Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.
33. Статтею 87 Закону №889-VІІІ врегульовано порядок припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.
34. Відповідно до пункту 1 частини першої даної статті підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі. Звільнення на підставі даного пункту допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
35. Таким чином і КЗпП України і Законом № 889-VІІІ передбачено обов'язок роботодавця одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
36. Відповідачем така вимога не була виконана належним чином, оскільки під час попередження позивача 2 грудня 2016 року про наступне вивільнення ним не було одночасно запропоновано іншої посади (роботи).
37. На вимогу суду першої інстанції відповідачем було надано довідку про укомплектованість посад управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області станом на 1 грудня 2016 року. Відповідно до даної довідки в апараті інспекції існувало 3 вакансії, проте жодна з даних вакантних посад не була запропонована позивачу.
38. Верховний Суд України в постанові від 01.04.2015 р. у справі №6-40цс15 висловив правову позицію, згідно з якою власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
39. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
40. У обґрунтування касаційної скарги відповідач в черговий раз посилався на те що позивачу було запропоновано вакантну рівнозначну посаду - головного державного аудитора відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області, від якої він відмовився, таким чином права позивача не було порушено. Проте дане посилання перевірялося судами першої та апеляційної інстанцій та правомірно відхилено, оскільки пропозиція була зроблена у день звільнення, а не при повідомленні про наступне вивільнення чи упродовж двомісячного строку, а також не доведено відсутність вакансій у день попередження позивача.
41. Також суди першої та апеляційної інстанцій правомірно виходили з того, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації позивач мав переваги в залишенні на роботі відповідно до статті 42 КЗпП України як працівник з тривалим безперервним стажем роботи в даній установі (20 років), а під час засідання комісії з питань реорганізації не було об'єктивно та всебічно розглянуто питання щодо переважного права позивача в залишенні на роботі.
42. Статтею 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
43. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті (п'ятнадцятиденний строк). У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.
44. Проте звільнення позивача відбулося без відповідного погодження із профспілковим комітетом первинної профспілкової організації працівників Держфінінспекції в області, згода або обґрунтована відмова в наданні згоди якого є обов'язковою.
45. Таким чином рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині скасування наказу про звільнення позивача ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
46. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
47. Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі №6-33цс14, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Разом з тим, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240 КЗпП України, у тому числі шляхом зміни дати звільнення працівника, а відтак, встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
48. Поновлюючи позивача на посаді головного державного фінансового інспектора в структурі управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області, суд першої інстанції вийшов за межі юридичної компетенції суду, оскільки трудовим законодавством не передбачено поновлення працівника на іншу посаду, ніж він займав до звільнення.
49. У випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
50. Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
51. Суд першої інстанції, стягуючи на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходив з того що середній заробіток позивача за останні два місяці становить 6 559,81 грн, вимушений прогул починається з 28 лютого 2017 року, а тому підлягає стягненню сума 13 119,62 грн.
52. Розрахунок середньоденного заробітку та кількості робочих днів вимушеного прогулу у судовому рішенні відсутні, а тому відсутня можливість перевірки правильності проведеного розрахунку та стягнутої суми.
53. Також є помилковим посилання суду що позивач не отримував допомогу по безробіттю перебуваючи на обліку в Івано-Франківському міському центрі зайнятості.
54. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу не неповноту встановлених обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, судом першої інстанції та не усунув цього недоліку в ході апеляційного провадження.
55. Посилання відповідача у касаційній скарзі щодо необхідності зменшення суми стягнутого середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму виплаченої допомоги по безробіттю, є неправомірним з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 20 червня 2018 року у справі №826/808/16.
56. Відповідач також у касаційній скарзі посилався на те, що скасувавши наказ про звільнення позивача, суд тим самим скасував підставу виплати вихідної допомоги, а тому сума виплаченої допомоги підлягає поверненню. Проте правомірність призначення, виплати та повернення вихідної допомоги судами попередніх інстанцій не перевірялась, оскільки не була предметом позовних вимог.
57. Суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
58. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
59. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
60. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.
61. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345, 353, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд,
Касаційну скаргу управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року скасувати в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а справу №809/378/17 в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
О.В. Калашнікова,
Судді Верховного Суду