04 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/1624/19 пров. № А/857/588/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання: Герман О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі №300/1624/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання до вчинення дій (головуючий суддя першої інстанції Главач І.А., час ухвалення 13.07 год., місце ухвалення м. Івано - Франківськ, дата складання повного тексту 05.12.2019),-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000051306 від 03.01.2019, №0000041306 від 03.01.2019, №0000021306 від 03.01.2019 та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення-рішення №0000051306 від 03.01.2019, №0000041306 від 03.01.2019, № 0000021306 від 03.01.2019 відповідачем прийнято в порушення вимог абз. «д» п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, без з'ясування суми анульованого основного боргу по кредиту та окремо процентів, комісії, штрафних санкцій, нарахованих банківською установою. Представник позивача зазначила, що кредитна заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11398294000 від 26.09.2008 не була анульована, а погашена за рахунок предмету іпотеки. Крім цього, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не надсилалися позивачу за адресою реєстрації місця проживання, що не дає підстав вважати такі документи належним чином врученими у розумінні пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України. Таким чином оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно та підлягають скасуванню.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000051306 від 03.01.2019 на суму 109127,06 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000041306 від 03.01.2019 на суму 1454266,19 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000021306 від 03.01.2019 на суму 170,00 грн. Зобов'язано Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звільнити з-під податкової застави майно ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) та виключити її з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Стягнуто з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 9605 гривень 00 копійок.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте внаслідок невірного застосування норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт у апеляційній скарзі вказує на те, що абз. «д» пп. 164.2.17 ПК України прямо передбачено обов'язок платника відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Щодо законності підстав проведення перевірки та належного інформування платника податків про проведення перевірки, апелянт зазначає, що відповідно ст.42 Податкового кодексу «Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно інформаційних баз даних, що знаходяться в розпорядженні контролюючого органу громадянин ОСОБА_3 Михайло Інокентійович зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 -Франківськ АДРЕСА_2 . Крім того, позивач не інформував орган ДФС про зміну місця реєстрації. Також вказаною нормою передбачено випадок «у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення».
Також вказує на те, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених ПК України, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Проте, в зв'язку з судовим оскарженням спірних податкових-рішень, останні вважаються неузгодженими, а тому не набули статусу податкового боргу, що в свою чергу виключає виникнення податкової застави.
З урахуванням наведеного просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Представником позивача адвокатом Іванчук Л.Ю. поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що 27.11.2019 року представником ГУ ДФС в Івано-Франківській області подано суду додаткові пояснення, у яких визнано, що з урахуванням поданої ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ» уточненої звітності, сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування становитиме 703105.91 грн.. в тому числі 562484,73 грн. - основний платіж, 140621,18 грн. - штрафні (фінансові) санкції, а також сума грошового зобов'язання по сплаті військового збору становитиме 52790,04 грн., в тому числі основний платіж 42232,03, штрафні (фінансові) санкції - 10558,01 грн., що значно відрізняється від сум, які нараховані податковим органом у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях № 0000051306 від 03.01.2019р. на суму 109127.06 грн.. № 0000041306 від 03.01.2019р. на суму 1454266,19 грн., № 0000021306 від 03.01.2019р. на суму 170.00 грн.
Щодо належного повідомлення позивача зазначає, що позивачем долучено до позовної заяви Довідку №241 від 16.05.2019 року, видану виконавчим комітетом Угорницької сільської ради, яка підтверджує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ще з 20 січня 2009 року зареєстрований по АДРЕСА_1 - АДРЕСА_3 .
Повідомлення про проведення перевірки, а також податкові повідомлення- рішення №0000051306 від 03.01.2019р., №0000041306 від 03.01.2019р., №0000021306 від 03.01.2019р. не направлялися ГУ ДФС в Івано-Франківській області за юридичною адресою (місцезнаходженням) позивача, що не дає підстав вважати такі документи належним чином врученими у розумінні пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України. Відтак грошові зобов'язання, визначені у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, не набули статусу узгоджених.
Також зазначає, що ОСОБА_1 в добровільному порядку в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11398294000 від 26.09.2008р. передано ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» нерухоме майно, яке було предметом іпотеки для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань. Відповідно кредитні зобов'язання ОСОБА_1 вважаються виконаними, а не прощеними (відповідно до ст. 600 Цивільного кодексу України), а отже у позивача не виникало обов'язку подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи до ГУ ДФС в Івано-Франківській області.
Вважає, що Івано-Франківським окружним адміністративним судом досліджено всі обставини справи, а також всі докази, подані сторонами, та прийнято законне та обґрунтоване рішення, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представники позивача проти апеляційної скарги заперечили, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідач та третя особа в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Згідно із ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 26.09.2008 між ОСОБА_1 та АКІБ «Укрсиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту №11398294000.
12.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу №1 та договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, за зобов'язаннями, які виникли у ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №11398294000 від 26.09.2008 та договором іпотеки з майновим поручителем від 29.09.2008 року, ОСОБА_4 .
З метою врегулювання заборгованості 20.05.2015 між новим кредитором ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_5 (майновий поручитель) було укладено іпотечний договір, за яким в забезпечення зобов'язань що виникли в ОСОБА_1 за договором №11398294000 від 26.09.2008 року іпотекодавець передав в іпотеку квартиру в будинку АДРЕСА_3 .
Того ж дня між ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_6 (майновий поручитель) було укладено іпотечний договір, за яким в забезпечення зобов'язань, що виникли в ОСОБА_1 за договором №11398294000 від 26.09 2008 іпотекодавець передав в іпотеку нежитлове приміщення загальною площею 99,5 кв. м. зазначене в плані літерою «а», що знаходиться в будинку під АДРЕСА_3 .
20.05.2019 між ОСОБА_5 та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами якого в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором №11398294000 від 26.09.2008 в розмірі 314491,90 дол. США, з них по тілу кредиту 169326,12 дол. США іпотекодавець передав у власність іпотекодаржателю предмет іпотеки, за вартістю визначеною на момент передачі в розмірі 193328,00 грн.
Окрім цього, того ж дня, між ОСОБА_6 та ТОВ «Бі-Істейт» було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором №11398294000 від 26.09.2008 продавець продав предмет іпотеки за вартістю 582075,00 грн з перерахуванням вказаної суми на рахунок ТОВ «Кей-Колект» у зв'язку з виконанням продавцем умов договору іпотеки.
Таким чином між сторонами було досягнуто згоди щодо врегулювання заборгованості за Кредитним договором №11398294000 від 26.09.2008 року шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки та погашення частини заборгованості за рахунок їх вартості, решта суми заборгованості була погашена кредитором.
20.05.2015 ТОВ «Кей-Колект» вручило ОСОБА_7 . ОСОБА_8 під розписку повідомлення про анулювання боргу №135-7508 від 20.05.2015, яким останнього повідомлено про прощення йому заборгованості за Кредитним договором №11398294000 від 26.09.2008 в розмірі 281 191,90 дол. США, що по курсу НБУ станом на 18.05.2015 року складало 5 820 109,95 грн, та про необхідність самостійно відобразити зазначену суму у річній податковій декларації та відповідно сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
Одночасно за результатами такого прощення ТОВ «Кей-Колект» було сформовано та подано до контролюючого органу Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку по формі №1ДФ за звітний період 2 кварталу 2015.
На підставі проведеного аналізу відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів відповідачем встановлено, що ОСОБА_1 отримано дохід у вигляді додаткового блага в сумі 5820109,95 грн. від ТОВ «Кей-Колект».
У зв'язку з наведеним, Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області подано до ТОВ «Кей-Колект» запит №7267/10/09-19-13-02-16 від 20.06.2018 щодо підтвердження інформації, наданої в податкових розрахунках форми №1-ДФ за 2015 рік.
ТОВ «Кей-Колект» на зазначений запит надало відповідь №23/07-18/7 від 23.07.2018, в якій зазначило, що ОСОБА_1 листом від 20.05.2015 вих. №135-7508 повідомлено щодо прощення частини боргу в сумі 281191,90 дол. США, що становить 5820109,95 грн. Дана сума відображена у звітному розрахунку форми №1-ДФ за 2 квартал 2015 року.
На підставі наведеного, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), результати якої зафіксовані в акті №1187/09-19-13-06/ НОМЕР_1 від 22.11.2018.
Відповідно до змісту зазначеного акту №1187/09-19-13-06/ НОМЕР_1 від 22.11.2018 встановлено порушення ОСОБА_1 : п.п. 164.2.17 «д» п.164.2 ст.164, п. 179.7 ст.179 та п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1163412,99 грн.; пп. 49.18.4, п.49.18 ст.49, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме - неподання річної декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік.; п. 1.2, п.п. 1.6, п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу, в результаті чого донараховано військового збору в розмірі 87301,65 грн.
На підставі зазначеного, Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000051306 від 03.01.2019 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» в загальній сумі 109127,06 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 87301,65 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями - 21825,41 грн, податкове повідомлення-рішення №0000041306 від 03.01.2019 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в загальній сумі 1454266,19 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 1163412,99 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями - 290853,20 грн та податкове повідомлення-рішення №0000021306 від 03.01.2019, яким застосовано штрафні санкції у сумі 170 грн.
Окрім цього, відповідачем прийнято рішення про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу за №1041/10/09-19-55-17-14 від 25.02.2019.
Представником позивача подано до Державної фіскальної служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення №0000051306 від 03.01.2019, №0000041306 від 03.01.2019 та № 0000021306 від 03.01.2019 (а.с.41-42).
Рішенням Державної фіскальної служби України від 11.05.2019 №21620/6/99-99-11-05-01-25 дану скаргу залишено без розгляду.
Не погоджуючись із таким рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду із позовною заявою про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000051306 від 03.01.2019, №0000041306 від 03.01.2019, №0000021306 від 03.01.2019 винесені необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мали значення для їх прийняття.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Правові засади справляння податку на доходи фізичних осіб встановлюються розділом IV Податкового кодексу України.
Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 розділу IV Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу 2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.54 пункту 14.1 статті Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.
Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Отже, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
При цьому, судом першої інстанції вірно вказано, що доходом платника у розумінні норм Податкового кодексу України є лише основна сума боргу платника податку анульована (прощена) кредитором за його самостійним рішенням, анульовані ж відсотки, штрафні санкції чи пеня не вважаються доходом такого платника.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 20.05.2015 ТОВ «Кей-Колект» анульовано кредитну заборгованість ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору №11398294000 від 26.09.2008, в розмірі 5820109,95 грн., про що повідомлено останнього під розписку.
За результатами такого прощення ТОВ «Кей-Колект» було сформовано та подано до контролюючого органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку по формі №1ДФ за звітний період 2 кварталу 2015.
На підставі проведеного аналізу відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів відповідачем зроблено висновок, що ОСОБА_1 отримано дохід у вигляді додаткового блага в сумі 5820109,95 грн. від ТОВ «Кей-Колект».
Проте зі змісту повідомлення про анулювання боргу від 20.05.2015 вбачається, що у ньому зазначено загальну суму боргу, яка була анульована без деталізаїї складових такого боргу на основну суму заборгованості (тіло кредиту) та нараховані відсотки за користування кредитом.
Така ж сума була зазначена і в податковому розрахунку форми №1ДФ за 2 квартал 2015 року, внаслідок чого контролюючим органом зроблено висновок про отримання позивачем доходу у вигляді анульованої суми боргу у розмірі 5820109,95 грн., внаслідок чого ОСОБА_7 було нараховано зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору на всю суму анульованого боргу, в тому числі і на анульовані відсотки, що суперечить положенням підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті Податкового кодексу України.
Судом першої інстанції також правильно встановлено, що за встановлених у даній справі обставин анулювання (прощення) кредитором суми заборгованості за кредитом у загальному розмірі 5820109,95 грн., включаючи і нараховані відсотки за користування кредитом, суд дійшов висновку, що вказана сума у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України не може вважатися додатковим благом платника податку та включатися до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2015 рік у повній сумі.
Крім цього, апеляційним судом також враховується і те, що ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ» подана уточнена звітність, відповідно до якої сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування становитиме 703105.91 грн.. в тому числі 562484,73 грн. - основний платіж, 140621,18 грн. - штрафні (фінансові) санкції, а також сума грошового зобов'язання по сплаті військового збору становитиме 52790,04 грн., в тому числі основний платіж 42232,03, штрафні (фінансові) санкції - 10558,01 грн., що значно відрізняється від сум, які нараховані податковим органом у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях № 0000051306 від 03.01.2019р. на суму 109127.06 грн.. № 0000041306 від 03.01.2019р. на суму 1454266,19 грн., № 0000021306 від 03.01.2019р. на суму 170.00 грн.
Отже, відповідачем безпідставно збільшено ОСОБА_7 суми грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» в загальній сумі 109127,06 грн., грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в загальній сумі 1454266,19 грн., та застосовано штрафні санкції у сумі 170 грн.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000051306 від 03.01.2019, №0000041306 від 03.01.2019, №0000021306 від 03.01.2019 винесені необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Як наслідок, оскільки за результатами розгляду даної справи встановлено протирпавність податкових повідомлень-рішень, які стали підставою для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, то для відновлення порушеного права позивача, слід зобов'язати відповідача звільнити з-під податкової застави майно ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) та виключити її з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіривши оскаржені позивачем рішення відповідача, апеляційний суд вважає, що такі не відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними до відзиву на позовну заяву, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання. Крім того, наведені факти зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі №300/1624/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
В. З. Улицький
Повне судове рішення складено 06.03.2020р.