Справа № 640/10007/19
05 березня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Єгорової Н.М., суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа: ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови,-
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Крім того, апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що копію рішення суду першої інстанції було отримано 20 грудня 2019 року.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 10 лютого 2020 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України, а саме - апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду, а викладені у заяві про поновлення строку причини поважними визнані не були, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянт отримав не 12 лютого 2020 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
На виконання вимог даної ухвали відповідачем до суду подано платіжне доручення № 395190 від 20 лютого 2020 року, чим виконано вимоги ухвали суду в частині її невідповідності вимогам ст. 296 КАС України.
Крім того, відповідачем 21 лютого 2019 року направлено до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку обґрунтовано тим, що представника, який здійснював супровід справи перебував у відпустці, що унеможливило своєчасне звернення з апеляційною скаргою.
Надаючи оцінку викладеним у заяві доводам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як було встановлено в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, що наявною в матеріалах апеляційної скарги копії конверту, в якому до позивача надійшла копія рішення суду першої інстанції, підтверджується отримання апелянтом повного тексту оскаржуваного рішення 20 грудня 2019 року, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних та святкових днів було 02 січня 2019 року. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв'язку 20 січня 2020 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
Щодо доводів відповідача про перебування представника у відпустці суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка міститься в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 810/1685/17, законодавством покладено обов'язок дотримання процесуальних строків саме на учасника справи, а не на його окремих працівників. А тому, неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб не може бути поважною причиною для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 820/4420/18.
Посилання скаржника на гарантоване чинним законодавством право останнього на апеляційне оскарження судового рішення суд вважає помилковим у контексті спірних правовідносин з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Положення даної норми підлягають застосуванню також і до випадків оскарження судових рішень в порядку ст. 287 КАС України, однак з врахуванням передбачених нею особливостей.
Так, оскільки статтею 287 КАС України передбачено спеціальний, усічений строк апеляційного оскарження, який становить 10 днів (а не 30 днів, як передбачено частиною 1 статті 295 КАС України), а тому строк, протягом якого особа, відповідно до частини 2 статті 295 КАС України, вправі вимагати поновлення строку апеляційного оскарження у зв'язку з несвоєчасним отриманням рішення суду, також не повинен перевищувати 10 днів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 500/6596/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 522/17819/17.
Також судом враховується, що у постанові від 04 жовтня 2018 року у справі № 175/4816/17 (2-а/175/123/17) Верховний Суд підкреслив, що норми ст. 287 КАС України є спеціальними по відношенню до норм ст. 295 КАС України в цій категорії адміністративних справ. Крім того, наведені висновки узгоджуються з викладеною в ухвалі Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі №804/3750/18 позицією.
Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 року у справі «Устименко проти України» зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску ПАТ «Діамантбанк» строку на апеляційне оскарження. Інших доводів поважності причин пропуску строку апелянтом не зазначено.
У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу апелянту.
Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» про поновлення строків на апеляційне оскарження судового рішення - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа: ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді А.Ю. Коротких
І.В. Федотов