Справа № 2-а-58/2010 року
01 квітня 2010 року м. Баштанка
Баштанський районний суд в складі:
головуючого по справі судді - Янчук С.В.,
при секретарі судового засідання - Гуровій Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Баштанка, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника ВДАІ по ОАТ Баштанського району УДАІ УМВС України в Миколаївській області майора міліції ОСОБА_2, Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 12 лютого 2010 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідачів. На підтвердження своїх вимог в позові вказав, що 03 лютого 2010 року інспектором ОДР ВДАІ з ОАТ Баштанського району ОСОБА_3 відносно нього було складено адміністративний протокол, яким йому інкриміновано порушення вимог норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, за що передбачена відповідальність відповідно до ст.140 ч.1 КУпАП, а саме, що він, будучи посадовою особою, не забезпечив чищення снігу на автостанції «Південна». В протоколі було зазначено, що розгляд адміністративної справи відбудеться 13.02.2010 року. Однак, розгляд справи про адміністративне правопорушення за вказаним протоколом відбувся 12.02.2010 року, копію постанови серї ВЕ № 107293, винесеної начальником ВДАІ з ОАТ Баштанського району майором міліції ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 140 ч. 1 та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 гривень він отримав лише 17.02.2010 року. Позивач заперечив вчинення з його боку вказаного правопорушення та вказав на незаконність винесення начальником ВДАІ постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки посадова особа ДАІ не долучила до постанови доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення та не обґрунтувала інкриміновані позивачу обставини правопорушення. При цьому, про винесення відносно нього посадовою особою ДАІ постанови про притягнення до адміністративної відповідальності він дізнався лише 17.02.2010 року при отриманні копії постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності. Зазначене ним в даному адміністративному позові є безумовною підставою для оскарження постанови, скасування постанови та закриття справи про притягнення його до адміністративної відповідальності. Винесена без його відома постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є і не може бути документом, що встановлює факт порушення, а лише є документом, який фіксує суб'єктивну думку працівника ДАІ. Постанова за справою є винесеною з порушенням діючого законодавства, а саме: він не був повідомлений про час та місце розгляду адміністративної справи, в зв'язку з чим не мав можливості заявляти клопотання, представити докази про відсутність його вини з приводу обставин, викладених в постанові та в протоколі. Крім того, позивач зазначив, що він не є суб'єктом вказаного правопорушення, оскільки не є посадовою особою, яка займається утриманням автомобільних доріг та вулиць, інших дорожніх споруд, оскільки територія автостанції «Південна» знаходиться за договором оренди земельної ділянки для розміщення автостанції по перевезенню пасажирів у ТОВ «Миколаїв-Авто». Тому просив визнати постанову незаконною та скасувати її.
Представник відповідача ВДАІ по ОАТ Баштанського району майор міліції до суду не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Від них надійшла заява про проведення слухання у їхню відсутність, позовні вимоги не визнають, просять відмовити у повній мірі.Заяви про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Представник відповідача - УДАІ УМВС України в Миколаївській області, до суду не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Від них надійшли пояснення, із змісту яких слідує, що з позовом не згодні, так як мало місце вчинення вищевказаного правопорушення позивачем, просять розглянути справу у відсутність їхнього представника та відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи (протокол про адміністративне правопорушення серії ВЕ 111379 від 03.02.2010 року; копію постанови серії ВЕ № 107293 по справі про адміністративне правопорушення від 12.02.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 140 ч. 1 КУпАП), суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Це означає, що ч. 2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує. Крім того, ч. 4 ст. 71 КАС України зобов'язує суб'єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_4 не є посадовою особою, яка займається утриманням автомобільних доріг і вулиць, оскільки територія автостанції «Південна» знаходиться за договором оренди земельної ділянки для розміщення автостанції по перевезенню пасажирів у ТОВ «Миколаїв-Авто». Відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВЕ 111379 від 03.02.2010 року та 12.02.2010 року винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 140 ч.1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 гривень. При цьому, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була винесена з порушенням закону, оскільки була винесена у відсутність ОСОБА_1, який не був повідомлений про час, дату та місце її складання, а тому не міг дати відповідні пояснення та заявляти клопотання з приводу обставин, які були підставами для винесення постанови.
При цьому, при розгляді справи встановлено, що позивач не визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, зазначивши, що з рішенням посадової особи ДАІ не погоджується через відсутність в його діях ознак адміністративного правопорушення, оскільки він не є суб'єктом вказаного правопорушення, оскільки територія автостанції «Південна» знаходиться за договором оренди земельної ділянки для розміщення автостанції по перевезенню пасажирів у ТОВ «Миколаїв-Авто». Окрім цього, посадовою особою ДАІ при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були зібрані належні та допустимі докази, які б могли підтвердити факт порушення позивачем правил дорожнього руху та невідповідність його пояснень дійсним обставинам справи.
Оскільки згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який в даному випадку не надав до суду допустимих достатніх фактичних даних (фіксація спеціальними засобами, складення схеми виявленого порушення, яку так і не долучено до матеріалів справи) на підтвердження правомірності винесення постанови, яка оскаржується фізичною особою, тому сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не є достатньою підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і доказом вини позивача, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх допустимих доказів, а навпаки спростовується поясненнями позивача, а, отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.
Вказане відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, винесена посадовою особою УДАІ УМВС України в Миколаївській області не відповідає вимогам законодавства, щодо процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності та обґрунтованості притягнення особи до відповідальності і доведеності суб'єктом владних повноважень правомірності вчинених дій, що є підставою для її скасування.
Тобто, виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 140 ч. 1 КУпАП.
Судові витрати по справі слід віднести на рахунок держави, так як відповідно до вимог ст. 288 ч. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення - особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
На підставі викладено, ч. 1 ст. 140 КУпАП, п. 1.5 ПДР України, керуючись ст.ст. 11,71,76,86,159,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 до начальника ВДАІ з ОАТ Баштанського району УДАІ УМВС України в Миколаївській області майора міліції ОСОБА_2, УДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати винесену відносно ОСОБА_1 постанову ВЕ №-107293 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 140 ч. 1 КУпАП від 12.02.2010 року із закриттям провадження по справі.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.