Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
06 березня 2020 р. № 520/175/20
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди, визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:
1. Стягнути моральну шкоду у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень, відповідно до вимог п.6 ч. 1 ст. 5 КАС України , ч. 1. ст. 23 ЦК України , п. 2 ч.2 ст. 23 ЦК України, п. 4 ч,2 ст. 23 ЦК України з відповідача ДПС України (04053, м. Київ-53, Львівська площа, 8) за неналежне виконання органами державної влади своїх повноважень на протязі 2019, 2020 років, що призвело к порушенню прав людини, порушенню прав інвалідів на своєчасне отримання медичної допомоги (обстеження, лікування, стаціонарне лікування, санаторно-курортне лікування), та свідчить про невиконання державою Україна в лице відповідного органу його головної обов'язку перед людиною - затвердити та забезпечувати його права, оскільки людина має право на стягнення моральної шкоди, нанесеної внаслідок порушення її прав, що виражається в душевних стражданнях на протязі 2019, 2020 років, оскільки ОСОБА_1 було позбавлено права на отримання безкоштовної медичної допомоги у зв'язку з протиправними, а можливо навіть злочинними діями відносно нього та членів його родини (п. 2 ч.2 ст. 23 ЦК України), приниження честі і гідності та ділової репутації (п. 4 ч.2 ст. 23 ЦК України), як фізичної особи та як інваліду 2-ї групи звільненого з органів у зв'язку з хворобою, яке пов'язане з проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до довідки серія ХАР-05 №003392 від 11.07.12 МСЕК та надавати в подальшому, відповідно до Закону України «Про соціальні гарантії військовослужбовців» - Відповідно до судової практики та з урахуванням положення викладеного в постанові КАС Верховного суду от 27 листопада 2019 року по справі № 750/6330/17.
2. Визнати дії ДПС України (04053, м. Київ-53, Львівська площа, 8 ) - протиправними, які полягають у нездійсненні дій по внесенню до списку осіб колишнього працівника УВБ Державної податкової служби України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для обслуговування закладами охорони здоров'я МВС на 2019, 2020 рік на договірних засадах (за місцем лікування ДУ "ТМО МВС України в Харківській області" ОСОБА_1 на протязі 20 років, місцем зберігання медичної карти ОСОБА_1 , 02.10.1968 року ) , за рахунок бюджетних асигнувань Державної Фіскальної служби України та до укладеної угоди з Центральною поліклінікою та Центральним госпіталем МВС України про надання медичних послуг з амбулаторного обстеження, лікування працівників та пенсіонерів податкової міліції.
3. Зобов'язати ДПС України (04053, м. Київ-53, Львівська площа , 8 ) виготовити угоду про надання медичних послуг з амбулаторного обстеження, лікування працівників та пенсіонерів податкової міліції, включити до списків інваліда 2-ї групи , пенсіонера ДПС, колишнього працівника УВБ Державної податкової служби України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для обслуговування закладами охорони здоров'я МВС на 2019, 2020 рік на договірних засадах (за місцем лікування ДУ "ТМО МВС України в Харківській області" направити списки до ДУ "ТМО МВС України в Харківській області" та госпіталю МВС України у м. Харкові про надання медичних послуг з амбулаторного обстеження, лікування працівників та пенсіонерів податкової міліції за рахунок бюджетних асигнувань Державної Фіскальної служби України .
4. Зобов'язати ДПС України (04053, м. Київ-53, Львівська площа , 8) надати безкоштовно, як інваліду 2-ї групи , який отримав захворювання під час проходження служби в органах внутрішніх справ та отримує пенсію по інвалідності путівку на санаторне-курортне лікування за рахунок бюджетних асигнувань Державної Фіскальної служби України.
5. Стягнути з ДФС України (04053, м. Київ-53, Львівська площа , 8 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 сплачений грошові кошти за поштові відправлення у розмірі 100 ( сто) гривень.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що невжиття відповідачем заходів щодо отримання позивачем на протязі 2019, 2020 років медичного, стаціонарного, санаторно-курортного лікування, своєчасного надання договору про надання вказаних послуг порушує права позивача, як громадянина та інваліда 2-ї групи.
Ухвалою суду від 10.01.2020 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Представником відповідача 06.02.2020 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 утворено Державну податкову службу України реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 затверджено положення про Державну податкову службу України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 682-р передано Державній податковій службі функції з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС. Згідно з пунктом 2 Постанови № 1200, Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Відповідно до пункту 2 Постанови № 1200 підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Також відповідачем зазначено, що позивачем велось листування саме з Державною фіскальною службою України. Позивач не перебував у трудових відносинах з ДПС. Підрозділи податкової міліції, у яких працював позивач, продовжують здійснювати свої повноваження у складі ДФС.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що в період з лютого 2000р. по травень 2012р. позивач перебрав на службі в органах податкової міліції України. З березня 2010 року обіймав посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки при ДПС у Харківській області Управління внутрішньої безпеки Державної податкової служби України та мав спеціальне звання підполковник податкової міліції.
Наказом Державної податкової служби України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 21.05.12 №1100-о (далі - Наказ ДПС України) позивача було звільнено з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки при ДПС у Харківській області Управління внутрішньої безпеки Державної податкової служби України та з органів податкової міліції з 21.05.12 у відставку за підпунктом «б» пункту 65 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.91 №114 (далі - Положення №114).
Також судом встановлено, що підставою для звільнення позивача з органів податкової міліції слугував рапорт ОСОБА_1 від 30.04.12 та свідоцтво про хворобу №55 від 22.03.12, видане ВЛК госпіталю ГУМВС України в Харківській області.
11.07.12 позивачу була встановлена 2 група інвалідності та визначена ступень втрати професійної працездатності у відсотках, яка склала 70%, у зв'язку з хворобою, яка пов'язана з проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до довідки серія ХАР - 05 №003392 від 11.07.12 МСЕК.
На протязі 2000-2018 років позивач - як працівник податкової міліції ( в подальшому як пенсіонер ДФСУ, інвалід 2-ї групи ) звертався за медичною допомогою до поліклініки МВС та проходив стаціонарне лікування в госпіталі МВС. В січні 2019 року, під час стаціонарного лікування в госпіталі начальником госпіталю ДУ ТМО МВС України в Харківській області наприкінці лікування було повідомлено, що Державна Фіскальна служба відмовляється сплачувати за стаціонарне лікування за своїх колишніх співробітників, в тому числі за інвалідів 2-ї групи звільнених зі служби, у зв'язку з хворобою, яка пов'язана з проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до довідки серія ХАР - 05 №003392 від 11.07.12 МСЕК.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Щодо вимоги позивача відносно стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень, відповідно до вимог п.6 ч. 1 ст. 5 КАС України , ч. 1. ст. 23 ЦК України , п. 2 ч.2 ст. 23 ЦК України, п. 4 ч,2 ст. 23 ЦК України з відповідача ДПС України (04053, м. Київ-53, Львівська площа, 8) за неналежне виконання органами державної влади своїх повноважень на протязі 2019, 2020 років, що призвело до порушенню прав людини, порушенню прав інвалідів на своєчасне отримання медичної допомоги (обстеження, лікування, стаціонарне лікування, санаторно-курортне лікування), та свідчить про невиконання державою Україна в особі відповідного органу його головного обов'язку перед людиною - затвердити та забезпечувати її права, оскільки людина має право на стягнення моральної шкоди, нанесеної внаслідок порушення її прав, що виражається в душевних стражданнях на протязі 2019, 2020 років, оскільки ОСОБА_1 було позбавлено права на отримання безкоштовної медичної допомоги у зв'язку з протиправними, а можливо навіть злочинними діями відносно нього та членів його родини (п. 2 ч.2 ст. 23 ЦК України), приниження честі і гідності та ділової репутації (п. 4 ч.2 ст. 23 ЦК України), як фізичної особи та як інваліду 2-ї групи звільненого з органів у зв'язку з хворобою, яке пов'язане з проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до довідки серія ХАР-05 №003392 від 11.07.12 МСЕК та надавати в подальшому, відповідно до Закону України «Про соціальні гарантії військовослужбовців» - Відповідно до судової практики та з урахуванням положення викладеного в постанові КАС Верховного суду от 27 листопада 2019 року по справі № 750/6330/17, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідальність заподіювача моральної шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Частина 2 статті 1167 Цивільного кодексу України містить перелік випадків цивільно-правової відповідальності заподіювача незалежно від його вини, до яких не відноситься підстави відповідальності за моральну шкоду Позивачу вказану нею у своєму позові.
Для вирішення питання про притягнення особи до відповідальності на підставі статі 1167 Цивільного кодексу України, обов'язково необхідно встановити наявність всіх елементів цивільного правопорушення.
З огляду на вищевикладене суд зазначає, що позивач в позовній заяві не наводить доказів щодо факту заподіяння йому душевних хвилювань чи фізичних страждань або дискримінації, не довів в чому полягає непоправна моральна шкода, що робить вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди необгрунтованими та безпідставними.
Також суд зазначає, що позивач також не підтверджує факт заподіяння моральних страждань або фізичної шкоди, за яких обставин вони заподіяні саме відповідачем.
Позивач оцінюючи моральну шкоду саме на суму розмірі 20000,00 грн., не надав доказів на її підтвердження, не надав підтвердження тому, що це спричинило його здоров'ю шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги.
Щодо вимог позивача відносно визнання дій ДПС України (04053, м. Київ-53, Львівська площа, 8 ) - протиправними, які полягають у нездійсненні дій по внесенню до списку осіб колишнього працівника УВБ Державної податкової служби України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для обслуговування закладами охорони здоров'я МВС на 2019, 2020 рік на договірних засадах (за місцем лікування ДУ "ТМО МВС України в Харківській області" ОСОБА_1 на протязі 20 років, місцем зберігання медичної карти ОСОБА_1 , 02.10.1968 року ), за рахунок бюджетних асигнувань Державної Фіскальної служби України та до укладеної угоди з Центральною поліклінікою та Центральним госпіталем МВС України про надання медичних послуг з амбулаторного обстеження, лікування працівників та пенсіонерів податкової міліції та зобов'язання ДПС України (04053, м. Київ-53, Львівська площа , 8 ) виготовити угоду про надання медичних послуг з амбулаторного обстеження, лікування працівників та пенсіонерів податкової міліції, включити до списків інваліда 2-ї групи , пенсіонера ДПС, колишнього працівника УВБ Державної податкової служби України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для обслуговування закладами охорони здоров'я МВС на 2019, 2020 рік на договірних засадах (за місцем лікування ДУ "ТМО МВС України в Харківській області" направити списки до ДУ "ТМО МВС України в Харківській області" та госпіталю МВС України у м. Харкові про надання медичних послуг з амбулаторного обстеження, лікування працівників та пенсіонерів податкової міліції за рахунок бюджетних асигнувань Державної Фіскальної служби України, суд зазначає наступне.
Відповідно до постанови КМУ від 17.09.1996 року № 1138 "Про затвердження переліку платних посад, які надаються в державних комунальних закладах охорони здоров'я та ващих медичних навчальних закладах" працівники інших відомств та організацій обслуговування закладами охорони здоров'я МВС на договірних засадах.
Договір із суб'єктами господарювання, укладається на один рік з поданням списків осіб, які прикріплюються на медичне обслуговування до закладу охорони здоров'я МВС.
Крім того суд зазначає, що відповідно до ст. 22 Закону України "Про міліцію" працівники органів внутрішніх справ та члени їх сімей, які проживають разом з ними, користуються безоплатним медичним обслуговуванням у закладах охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ України. За працівниками органів внутрішніх справ, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на обслуговування цими ж закладами.
Аналогічна норма міститься і в Законі України "Про Національну поліцію". За приписами ст. 95 вказаного Закону поліцейським гарантується безоплатне медичне забезпечення в закладах охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ України. Громадяни України з числа колишніх поліцейських, які були звільнені зі служби за станом здоров'я, за віком, у зв'язку із скороченням штату, та члени їхніх сімей (дружина (чоловік), діти до 18 років, а в разі їх навчання у вищих навчальних закладах - до 23 років) мають право на медичне забезпечення в закладах охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ України відповідно до умов, визначених частинами першою - сьомою цієї статті.
Як вбачається зі змісту вказаних статей, чинним законодавством передбачена гарантія у вигляді безоплатного медичного обслуговування колишніх працівників міліції, а не їх медичне обслуговування за рахунок роботодавця. Отже, на відповідача не покладено обов'язок фінансування лікування колишніх працівників податкової міліції.
В той же час, відповідно до Галузевої угоди між ДФС України, Всеукраїнською професійною спілкою працівників органів державної фіскальної служби та Професійною спілкою працівників митних органів України на 2018-2020 роки, зареєстрованою Міністерством соціальної політики України від 17.10.2018 №25 ДФС України зобов'язується проводити медичне обслуговування працівників у межах кошторису на зазначені цілі та укладати договори з медичними закладами щодо отримання працівниками податкової міліції медичних послуг з лікування (обстеження та госпіталізація).
Суд зазначає, що станом на дату лікування позивача, договір щодо медичного обслуговування між ДФС України та Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області" укладено не було.
При цьому, 18.02.2019 між Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області" та Головним управління ДФС у Харківській області (згідно листа ГУ ДФС у Харківській області від 11.03.2019 №2568/8/20-40-04-01-24) було укладено відповідний договір про надання медичних послуг, згідно п. 1.3 якого Державна установа "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області" надає послуги з лікування особам, що проходять службу в Головному управлінні ДФС у Харківській області на посадах начальницького складу податкової міліції, а також пенсіонерам податкової міліції замовника, статус яких визначений Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Як вбачається з вказаного переліку, позивач не відноситься до категорій осіб, лікування яких фінансується Головним управлінням ДФС у Харківській області відповідно до договору від 18.02.2019.
Також, відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім того суд зазначає, що укладення договору, зміна умов договору, не може бути предметом оскарження в адміністративному судочинстві, оскільки спірні договірні правовідносини не випливають з публічного-правових правовідносин, що є предметною юрисдикцією адміністративних судів, а отже зазначена вимога повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що вимога позивача відносно виготовити угоду про надання медичних послуг з амбулаторного обстеження, лікування працівників та пенсіонерів податкової міліції, включити до списків інваліда 2-ї групи, пенсіонера ДПС, колишнього працівника УВБ Державної податкової служби України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для обслуговування закладами охорони здоров'я МВС на 2019, 2020 рік на договірних засадах (за місцем лікування ДУ "ТМО МВС України в Харківській області" направити списки до ДУ "ТМО МВС України в Харківській області" та госпіталю МВС України у м. Харкові про надання медичних послуг з амбулаторного обстеження, лікування працівників та пенсіонерів податкової міліції за рахунок бюджетних асигнувань Державної Фіскальної служби України.
Крім того суд зазначає, що медичне забезпечення в закладах охорони здоров'я МВС осіб звільнених з посад інших відомств та організацій, які відповідно до законодавства мають право на користування при виході на пенсію та зміні місця роботи (служби) поліклініками, до яких вони були прикріплені під час роботи або проходження служби, здійснюється за умови подання цих осіб у списках на договірних засадах - за рахунок коштів суб'єктів господарювання.
Відповідно до ЗУ "Основи законодавства України про охорону здоров'я", "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення", особа має право звернутися до комунального закладу охорони здоров'я за місцем реєстрації та підписати декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу для отримання медичних послуг за програмою державних гарантій обслуговування населення, за рахунок коштів Державного бюджету України.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання ДПС України надати безкоштовно, як інваліду 2-ї групи , який отримав захворювання під час проходження служби в органах внутрішніх справ та отримує пенсію по інвалідності путівку на санаторне-курортне лікування за рахунок бюджетних асигнувань Державної Фіскальної служби України, то суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів такої відмови чи доказів звернення до відповідача з відповідними вимогами. В позові посилання на відповідні листи чи рішення також відсутні.
Щодо вимоги позивача відносно стягнення з ДФС України (04053, м. Київ-53, Львівська площа, 8) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 сплачений грошові кошти за поштові відправлення у розмірі 100 ( сто) гривень, то в цій частині також слід відмовити, оскільки рішенням суду в діях відповідача порушень не виявлено, у зв'язку з чим, дана вимога також не підлягає задоволенню.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди, визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.