Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
06 березня 2020 р. справа №520/1368/2020
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Мар'єнко Л.М.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2018;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) пенсію у розмірі 77 % грошового забезпечення з 01.01.2018 здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018, однією сумою.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) пенсію у розмірі 77% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018, однією сумою.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018, згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001, без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Харківській області. Також позивач зазначив, що відповідно до положень чинного законодавства йому здійснено перерахунок пенсії та відповідач виплачує позивачу пенсію, виходячи з 70% грошового забезпечення замість 77%, що було визначено при призначенні позивачу пенсії, а також без виплати після перерахунку 100 % суми пенсії з 01.01.2018. Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними, через що звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - заступник начальника ГУ ПФ України в Харківській області - Баєва Г. через канцелярію суду надійшли письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103, зазначивши, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи положення ч.11 ст.126 КАС України, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 знаходиться на обліку в ГУПФ України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України “ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Водночас, суд зазначає, що, виходячи з розрахунку пенсії за вислугою років, на час призначення пенсії, основний розмір пенсії позивача складав 77% грошового забезпечення.
Виходячи зі змісту матеріалів справи, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" ГУ ПФУ в Харківської області позивачу здійснено перерахунок пенсії та виплату перерахованої пенсії з 01.01.2018.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі довідки про грошове забезпечення відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивачу, виходячи з 70% грошового забезпечення.
Спір у даній справі виник з приводу правомірності розрахунку розміру підвищення до пенсії, виходячи з визначення його максимального розміру у відповідності до умов, передбачених абзацом другим пункту 1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України № 355.
Аналіз положень постанови Кабінету Міністрів України № 355 свідчить, що максимальний розмір підвищення до пенсії, обчисленої відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, не може перевищувати різницю між розміром пенсії, що виплачується особі, та розміром пенсії, обчисленої з грошового забезпечення за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 1 квітня 2012, тобто в даному випадку станом на момент призначення позивачу пенсії.
Таким чином, суд вважає, що базою для розрахунку максимального розміру пенсії, з урахування суми підвищення, є дані, зазначені у довідці про розмір грошового забезпечення, визначеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, станом на момент призначення позивачу пенсії.
Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Законом від 27.03.2014 №1166-VІІ, який набрав чинності з 01.04.2014, внесено зміни до статті 13 Закону “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, зокрема змінено у відсотках розмір грошового забезпечення.
Так, відповідно до ч.2 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у редакції Закону №1166-VІІ, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Таким чином, з 01.04.2014 положення ч. 2 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” щодо визначення максимального розміру пенсії за вислугу років 70% відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом №1166-VІІ.
З урахуванням наведеного, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом №1166-VІІ зміни до частини другої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Крім того, суд зазначає, що вирішуючи питання про застосування Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, такі не можуть бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 03.04.2018 по справі №175/1665/17, від 24.04.2018 по справі №686/12623/17, а також в постановах Верховного Суду України від 10.12.2013 по справах № 21-420а13, № 21-348а13, від 17.12. 2013 по справі № 21-445а13.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України №355, максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового утримання станом на 01.03.2018, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Водночас, суд зазначає, що згідно положень ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що законодавством не передбачено виплати пенсії належної позивачу частинами, а отже належним виконанням судового рішення у даному випадку є саме виплата перерахованої суми пенсії позивачу однією сумою.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 по справі №820/1458/18, від 06.06.2019 по справі №520/1255/19, від 31.05.2019 по справі №520/260/19, від 05.08.2019 по справі №520/4138/19, від 14.08.2019 по справі №520/322/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача, які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2018, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи положення ст. 245 КАС України, задля належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії позивачу в розмірі 77% грошового однією сумою.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дії відповідача, які полягають у виплаті позивачу лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно ч. 3 ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ) (в редакції на момент призначення пенсії, до 01.01.2017 року) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені частиною другою статті 51 цього Закону.
Водночас, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 № 1774-VIII частину 4 статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” викладено у такій редакції: “усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій”. Вказана норма набрала чинності з 01.01.2017.
З огляду на викладене, починаючи з 01.01.2017 законодавцем змінено правові підстави перерахунку пенсії військовослужбовцям та віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України визначати умови, порядок проведення перерахунку пенсії та встановлювати розміри проведених виплат.
Згідно з п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України 17.07.1992 року № 393 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів № 103 від 21.02.2018 року) перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, проводиться на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно та схеми тарифних розрядів за основними типовими посадами.
На момент прийняття цієї постанови ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” діяла в новій редакції і відповідно для здійснення перерахунку пенсії з урахуванням розмірів грошового забезпечення у відповідності до цієї постанови необхідно було відповідне рішення Кабінету Міністрів України щодо порядку, умов та розмірів перерахунку.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21.02.2018 року № 103, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Постанова № 103), ухвалено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.
Відповідно до п. 2 Постанови № 103, в редакції на час здійснення позивачу перерахунку пенсії, виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50 відсотків; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків; з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
З наведеного вбачається, що військовослужбовцям та деяким іншим особам перерахунок пенсій здійснюватиметься із урахуванням трьох складових оновленого грошового забезпечення, визначеного на 01.03.2018 - окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. Виплата перерахованих пенсій здійснюватиметься поетапно починаючи з 01.01.2018 року у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50 відсотків; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків; з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року. Органи Пенсійного фонду здійснюватимуть перерахунок пенсій на підставі довідок про складові оновленого грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, які будуть видані відповідними міністерствами та відомствами.
Таким чином, нормативний підхід до розуміння норм права, що регулюють відносини перерахунку і виплати пенсій на умовах норм Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, дає можливість зробити висновок, що зі зміною правового регулювання підстав проведення перерахунку пенсії Кабінету Міністрів України делеговано право шляхом прийняття відповідної постанови встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в п. п. 2, 3 ст. 116 Конституції України.
Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
При цьому, суд зауважує, що Постанова Кабінету Міністрів України № 103 в період з 01.01.2018 по 04.03.2019 була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачу на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність (ст. 63 Закону № 2262-ХІІ в попередній редакції), а також не враховувати Постанову № 103.
Таким чином, відповідач, виплачуючи 50 % підвищення до пенсії позивача, перерахованої з 01.01.2018, а також 75% підвищення до пенсії позивача, перерахованої з 01.01.2019 згідно з Постановами Кабінету Міністрів України № 103 та № 704 від 30.08.2017 року, діяв у відповідності до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 та не порушив вимог ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ.
Як зазначалось вище, збільшення грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців, з яким Порядок № 45 раніше пов'язував виникнення підстав для перерахунку пенсії, відбулося з дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року, якою затверджені нові розміри грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців.
Водночас, Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 набрала чинності лише 01.03.2018.
Постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 набрала чинності раніше - 24.02.2018, через що до моменту набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Кабінет Міністрів України встановив правила виплати перерахованої пенсії.
При цьому, станом на 01.01.2018 ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ діяла в новій редакції, згідно з якою перерахунок пенсії пов'язувався з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови щодо умов та порядку перерахунку пенсії, а без прийняття такої постанови перерахунок пенсії був би неможливим.
При вирішенні спірного питання судом також враховано, що у пункті 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.
У пункті 2.2 цього Рішення Конституційний Суд України вказав, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3статті 116 Конституції України).
В Рішенні від 02 березня 1999 року № 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України звернув увагу на те, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади.
Отже, політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Судом при наданні оцінки зазначеним доводам сторони позивача, також враховано правові висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2196/17-а (Пз/9901/1/18).
Судом встановлено, що з 01.01.2018 запроваджені законодавчі зміни, які призвели до перерахунку пенсії особам, яким пенсія призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ, та до осучаснення складових грошового забезпечення, з яких визначається розмір пенсії.
Відповідно до ч.1ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прав та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Судом при вирішенні даної справи по взято до уваги практику Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у справі № 43331/12 за заявою Великода проти України зазначив, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (див. рішення у справах "Аррас та інші проти Італії" (ArrasandOthers v. Italy), заява № 17972/07, п. 42, від 14 лютого 2012 року, та "Сухобоков проти Росії" (Sukhobokov v. Russia), заява № 75470/01, п. 26, від 13 квітня 2006 року). У цій справі національні суди розглянули скаргу заявниці щодо зменшення розміру її пенсії та дійшли висновку, що сума пенсійних виплат була зменшена після внесення змін до відповідних законодавчих актів. Суд констатує, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі “Суханов та Ільченко проти України” (рішення від 26.06.2014 року, п. 35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин “законне сподівання” на отримання “активу” також може захищатися ст. 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має “законне сподівання” якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах вимоги позивача, станом на час його звернення до суду та розгляду справи, не мали достатнього підґрунтя у національному законодавстві, адже Постановою Кабінету Міністрів України № 103, яка була чинною до 05.03.2018, прямо передбачено порядок виплати перерахованих пенсій колишнім військовослужбовцям у такий спосіб, як це здійснено відповідачем по справі (виплата 50 % підвищення), а також була відсутня усталена практика національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. З огляду на це, у позивача не було “законних сподівань” на збільшення пенсії, які могли б підпадати під дію ст. 1 Першого протоколу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 по справі №2040/8050/18 та від 06.12.2018 по справі №2040/7071/18.
Водночас, згідно відомостям, які містяться в Єдиному реєстрі судових рішень, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі №826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Зазначене рішення набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 по справі №826/3858/18.
Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ПФ України в Харківській області здійснено перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2018, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, та виплачується з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення розміру пенсії, а з 01.01.2019 щомісячно 75% від підвищення розміру пенсії.
З огляду на викладене, враховуючи те, що в період з 01.01.2018 по 04.03.2019, включно, діяла постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дії відповідача, які полягала у виплаті позивачу лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019з 01.01.2018 по 04.03.2019, включно, а також в частині зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 по 04.03.2019, включно, та відповідно позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу сум компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 по 04.03.2019, включно, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Водночас, суд зазначає, що згідно положень ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що законодавством не передбачено виплати пенсії належної позивачу частинами, а отже належним виконанням судового рішення у даному випадку є саме виплата перерахованої суми пенсії позивачу однією сумою.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 по справі №820/1458/18, від 06.06.2019 по справі №520/1255/19, від 31.05.2019 по справі №520/260/19, від 05.08.2019 по справі №520/4138/19, від 14.08.2019 по справі №520/322/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи те, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі №826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, яке набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дії відповідача, які полягають у виплаті позивачу лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019 з 05.03.2019, а також враховуючи положення ст. 245 КАС України, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 05.03.2019, однією сумою, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу сум компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно положень ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (ч.2 ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати").
Статтею 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно положень ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що визнано протиправними дії відповідача, які полягають у зменшенні розміру пенсії позивачу за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 05.03.2019, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу з 05.03.2019, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, відповідно у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу з 01.01.2018 по 04.03.2019, належить відмовити.
Водночас, суд зазначає щодо вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії, без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018, що вказані позовні вимоги є передчасними, оскільки відсутні підстави вважати, що позивачем буде застосовано положення вказаної постанови Кабінету Міністрів України.
Таким чином, позов ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 247, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2018.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті ОСОБА_1 лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію у розмірі 77 % грошового забезпечення, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, однією сумою, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходу з 05.03.2019.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення складено 06 березня 2020 року.
Суддя Мар'єнко Л.М.