Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
02 березня 2020 р. справа №520/504/20
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Мар'єнко Л.М.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення № 566 від 25.10.2019 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (код НОМЕР_1 ) в призначенні пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України м. Харкова призначити, виплачувати в повному обсязі без обмеження граничного розміру виплати та перераховувати пенсію ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (код НОМЕР_1 ) за вислугою років з 25.10.2019 року з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати згідно довідок про складові заробітної плати, виданих Прокуратурою Харківської області від 13.09.2019 року №18-242 без обмеження максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111.
В обґрунтування позовних вимог позивача зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" при наявності стажу роботи 20 років та розрахунку пенсії в розмірі 90% від заробітної плати. За результатами розгляду вказаної заяви позивачем прийнято рішення відповідачем №566 від 25.10.2019 про відмову у призначенні пенсії, з посиланням на те, що на теперішній час пенсія призначається на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру". З вказаним рішенням відповідача позивач не погоджується, через що звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - Мезенцева Є. через канцелярію суду надійшли письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством. Також представник відповідача зазначив, що наявний стаж роботи позивача, згідно положень ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" є недостатнім для призначення пенсії.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше
Враховуючи положення ч.11 ст.126 КАС, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно з копією диплому серії ХА №11045481 від 30 червня 1999 року ОСОБА_1 у 1999 році закінчив навчання за спеціальністю «правознавство» у Національній юридичній академії України ім. Я.Мудрого (а.с. 16-17).
Водночас, згідно архівної довідки від 10.10.2019 №М-474/374, наказом № 119-С від 01.08.1994 позивач був зарахований студентом 1-го курсу денного факультету № 1 (слідчо -прокурорський) Української державної юридичної академії з 01.09.1994. Наказом № 154-С від 30.06.1999 позивач був відрахований з Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого у зв'язку з закінченням навчання і отриманням повної вищої освіти: за спеціальністю «Правознавство» та здобуттям кваліфікації юриста з 30.06.1999. 30.06.1999 йому було видано диплом спеціаліста НОМЕР_2 № 11045481. Але у зв'язку з помилкою у дипломі спеціаліста було перероблено на диплом спеціаліста ХА №11783005 від 30.06.1999.
Згідно відомостей, внесених до трудової книжки, ОСОБА_1 (а.с.19-22):
- 16.10.1997 призначений на посаду стажиста прокуратури Жовтневого району м. Харкова;
- 30.01.1998 переведений на посаду стажиста прокуратури Орджонікідзівського району м. Харкова;
- 17.08. 1999 призначений на посаду помічника прокурора Вовчанського району;
- 03.04.2000 переведений на посаду старшого помічника прокурора Орджонікідзівського району м. Харкова;
- 30.11.2000 призначений на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законодавства ОВС і податкової міліції при провадженні оперативно - розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури Харківської області;
- 04.04.2003 призначений на посаду заступника Ізюмського міжрайонного прокурора;
- 27.01.2004 призначений Ізюмським міжрайонним прокурором Харківської області;
- 18.06.2007 призначений на посаду заступника Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області;
- 09.02.2011 призначений на посаду прокурора Борівського відділу Ізюмської місцевої прокуратури;
- 15.12.2015 призначений на посаду начальника Борівського відділу Ізюмської місцевої прокуратури;
- 19.01.2017 звільнений із займаної посади в порядку переведення на іншу адміністративну посаду в органах прокуратури Харківської області на підставі п. 2 ч.1 ст.41 Закону України "Про прокуратуру";
- 20.01.2017 призначений на посаду першого заступника керівника Ізюмської міської прокуратури Харківської області.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до ГУ ПФ України в Харківській області з заявою про призначення пенсії за вислугою років, згідно Закону України "Про прокуратуру", до якої був долучений відповідний пакет документів, зокрема, 2 довідки прокуратури харківської області від 13.09.2019 №18-242 про складові заробітної плати.
Рішенням ГУ ПФ України в Харківській області № 566 від 25.10.2019 відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 , посилаючись на положення ст. 86 Закону України "Про прокуратуру". Водночас, у вказаному рішенні зазначено, що на час звернення позивача до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугою років, відповідно до наданих документів, стаж ОСОБА_1 становив 23 роки 6 місяців 8 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до вимог ст. 86 Закону України "Про прокуратуру".
При цьому встановлено, що у період роботи позивача у в органах прокуратури частиною 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789 (в редакції до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668), передбачалося, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Частиною 5 цієї статті встановлювалося, що до 20 річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, у тому числі стажистами та слідчими, на виборних посадах у державних органах, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися у прокуратуру, половина навчання у вищих навчальних закладах.
По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789- XII від 05.11.1991 (в редакції Закону №2663-111 від 12.07.2001), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 % від суми їхньої місячної заробітної плати, до котрої включається всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 % місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Згідно ч. 2 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про вищу освіту», університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.
Таким чином, до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугою років згідно Закону України «Про прокуратуру» зараховується, зокрема, половина строку навчання у вищому навчальному закладі, а саме в Національній юридичній академії України ім. Я.Мудрого, після навчання у якому позивач отримав вищу юридичну освіту за спеціальністю «правознавство».
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постановах від 10.12.2013 у справі № 21-348а13 та від 17.12.2013 у справі № 21-445а13.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до положень статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ, який чинний на час звернення заявника з заявою про призначення пенсії, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення (з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року) вислуги років не менше 23 років 6 місяців, у тому числі, стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років 6 місяців.
Відповідно до 6 абзацу частини 6 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується половина строку навчання вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.
На час звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років, відповідно до наданих документів стаж ОСОБА_1 становив 23 роки 6 місяців 8 днів.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, наявні підстави вважати, що стаж роботи позивача на посадах стажиста, помічника прокурора та прокурора прокуратури, а також адміністративних посадах прокурора є більше 20 років.
Суд зазначає, що право позивача на призначення та виплати пенсії, підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що їх можна вважати "майном" у значені цього положення, отже, непризначення та невиплата пенсії є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.
Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Сук проти України" від 10.03.2011 (за заявою №10972/05), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
В даному випадку є підстави стверджувати про наявність "законних сподівань", оскільки наявний стаж роботи позивача на посадах слідчого прокуратури передбачає право на призначення та виплату пенсії за вислугою років, а положення ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 в редакції закону від 14.10.2014, фактично звужує право позивача на призначення та виплату позивачу пенсії за вислугою років.
Водночас, суд зазначає, що друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності", яке дозволяє позбавити майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію "законів" не поширюється на спірні правовідносини, оскільки втручання у право позивача не може бути визнано таким, що відповідає закону.
Таким чином, суд вважає, що позивач мав "законні сподівання" на призначення та виплату пенсії.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФ України в Харківській області від 25.10.2019 №566 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугою років, підлягають задоволенню.
Водночас, задля відновлення порушеного права позивача в сфері пенсійного забезпечення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити та виплачувати в повному обсязі пенсію без обмеження граничного розміру виплати ОСОБА_1 за вислугою років з 25.10.2019 з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати згідно довідок про складові заробітної плати, виданих Прокуратурою Харківської області від 13.09.2019 року №18-242 без обмеження максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання перераховувати пенсію, суд зазначає, що вказані позовні вимоги є передчасними, оскільки заявлені на майбутнє, отже у задоволенні таких позовних вимог належить відмовити.
Таким чином, позов ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, суд присуджує позивачу з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 16.01.2020 №33467 (а.с.10).
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 566 від 25.10.2019 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України м. Харкова призначити та виплачувати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 №2663-111, з 25.10.2019, виходячи з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати без обмеження розміру заробітної плати та пенсії, згідно довідок про складові заробітної плати, виданих Прокуратурою Харківської області від 13.09.2019 №18-242.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, поштовий індекс 61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення складено 06 березня 2020 року.
Суддя Мар'єнко Л.М.