Справа № 500/176/20
28 лютого 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просила визнати відмову у виплаті грошової допомоги у зв'язку з недостатністю стажу роботи для призначення даної допомоги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області оформленої листом від 29.11.2019 №1329/03-16 - незаконною, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області виплатити грошову допомогу у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення, у відповідності до вимог п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскільки вона 36 років працювала на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачених відповідно до п.п. "е" - "ж" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", то при призначенні пенсії йому відповідач повинен був виплатити грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню та передбачена п.7-1 розділу ХУ "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач вважає, що відмова відповідача у призначенні такої грошової допомоги є протиправною та суперечить вимогам законодавства. Таким чином, просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 13.01.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 10 днів з моменту вручення даної ухвали. У вказаний судом строк позивач усунула недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Ухвалою суду від 29.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
У строк, встановлений судом, представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що чинним законодавством не передбачено зарахування до спеціального стажу роботу на посаді "старший викладач", а тому позивачу не враховано до стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги період роботи старшим викладачем з 07.06.1991 по 03.01.1994 та з 03.01.1994 по 31.05.2019. Представник відповідача вважає, що позивач не набула спеціального стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
У відповідності до частини п'ятої ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Таким чином, розгляд даної справи здійснюється на підставі наявних у ній матеріалів.
Судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 29.11.2019 №1329/03-16 повідомило позивача про те, що стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги недостатньо, а тому підстав для виплати грошової допомоги позивачу у розмірі десяти місячних пенсій немає. Така відмова мотивована тим, що Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (надалі, Перелік №909) не передбачено зарахування до спеціального стажу посади старшого викладача.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У відповідності до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (надалі Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У відповідності до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. "е" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі Закон №1788), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати.
Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191 (надалі, Порядок №1191) передбачено, що до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, що передбачені, зокрема, Переліком закладів установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909.
У відповідності до пункту 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Системний аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
За змістом Переліку №909, до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у вищих навчальних закладах I- II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах на таких посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Відповідно до переліку кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2015 р. № 1109, до педагогічних звань відноситься Викладач-методист, Учитель-методист, Вихователь-методист, Педагог- організатор-методист, Практичний, психолог - методист, Керівник гуртка - методист, Старший вожатий - методист, Старший викладач, Старший учитель, Старший вихователь, Майстер виробничого навчання І категорії, Майстер виробничого навчання II категорії.
Водночас, частиною першою статті 10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII визначає невід'ємними складниками системи освіти такі: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Для визначення відповідності педагогічного працівника займаній посаді, рівня його кваліфікації проводиться атестація. Рішення атестаційної комісії є підставою для присвоєння педагогічному працівникові відповідної категорії або звільнення його з роботи у порядку, передбаченому законодавством.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з аналогічних правовідносин дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. Зазначивши, що на спірні правовідносини розповсюджується також дія Переліку посад педагогічних та науково - педагогічних працівників, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 (постанови від 22.03.2019 у справі № 682/2177/17, від 19.03.2019 у справі № 466/5637/17).
У відповідності до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
З огляду на вимоги Конвенції та практику Європейського суду з прав людини ("Спорронг та Льонрот проти Швеції"), до правовідносин щодо отримання пенсії слід застосовувати засади юридичної визначеності, зокрема в частині права особи на розумні очікування "мирного володіння майном".
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є педагогічним працівником закладу вищої освіти, що підтверджую відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 . Згідно записів в трудовій книжці позивач працювала: з 18.08.1982 по 31.07.1983 - вчитель української мови та літератури в середній школі №22; з 10.11.1983 по 29.08.1985 - вчитель української мови в Лучківській восьмирічній школі; з 07.09.1985 по 06.06.1991 - викладач української мови та літератури в Тернопільському СПТУ -9: з 07.06.1991 по 03.01.1994 - старший літератури в Тернопільському СПТУ -9; з 03.01.1994 і по даний час - старший викладач української мови та літератури в Технічному коледжі.
На підтвердження вказаної інформації позивачем додано до матеріалів справи довідку Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя від 28.10.2019 №53,
08.10.1992 ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) було присвоєне звання «Старшого викладача», що підтверджується Наказом Управління освіти Тернопільської обласної державної №150 від 08.10.1992.
На відповідність займаній посаді позивач проходила атестацію педагогічних працівників та за рішеннями атестаційної комісії підтверджував педагогічне звання «старший викладач, що підтверджується Наказом Технічного коледжу Тернопільського державного технічного університету від 01.09.1999 №365-03 "Про підсумки атестації педагогічних працівників", наказом Технічного коледжу Тернопільського державного технічного університету №438-03, атестаційний лист
При цьому, суд зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу, який би спростовував факт роботи позивача педагогічним працівником закладу вищої освіти, що, на думку суду, підлягає до зарахування до спеціального стажу позивача.
Таким чином, спеціальний стаж позивача, із врахуванням періоду роботи старшим викладачем, становить понад 35 років, що дає йому право на отримання грошової допомоги на підставі п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону від 09.07.2003 № 1058.
Разом з тим, вирішуючи спір по суті, судом не здобуто, а відповідачем не подано до суду доказів отримання позивачем грошової допомоги передбаченої п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону від 09.07.2003 № 1058, при призначенні йому пенсії.
Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд дійшов висновку, що у спірному випадку, з врахуванням положень ст.245 КАС України, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до спеціального страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", періоди роботи з 07.06.1991 по 03.01.1994 та 03.01.1994 по 31.05.2019 на посаді старшого викладача та нарахувати і виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до пункту 7-1 розділу ХУ "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно частини першої ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю. Оскільки суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, сплачений судовий збір підлягає до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2.Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області ОСОБА_1 у зарахуванні періодів роботи з 07.06.1991 по 03.01.1994 та 03.01.1994 по 31.05.2019 на посаді старшого викладача у стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та у нарахувані і виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до пункту 7-1 розділу ХУ "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оформлену листом від 29.11.2019 №1329/03-16.
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (м.Тернопіль, Майдан Волі,3, код ЄДРПОУ 14035769) зарахувати до спеціального страхового стажу ОСОБА_1 (Тернопільська область, Тернопільський район, с.Івачів Долішній, ід.№ НОМЕР_2 ) який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", періоди роботи з 07.06.1991 по 03.01.1994 та 03.01.1994 по 31.05.2019 на посаді старшого викладача та нарахувати і виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до пункту 7-1 розділу ХУ "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (м.Тернопіль, Майдан Волі,3, код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 (Тернопільська область, Тернопільський район, с.Івачів Долішній, ід.№ НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн.40 коп. у відповідності до квитанції № 0.0.1563573358.1 від 23.12.2019 та 72 (сімдесят дві) грн. 40 коп. у відповідності до квитанції №0.0.1592104611.1 від 22.01.2020.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 02 березня 2020 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Головуюча суддя Дерех Н.В.
копія вірна
Суддя Дерех Н.В.