Справа № 500/319/20
02 березня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просив визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 20.09.2019 протиправними, скасувати відповідне рішення, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди з 01.01.1975 до 30.11.1975, з 19.07.1985 до 04.06.1991, з 11.06.1991 до 24.07.1991, з 01.03.1993 до 15.12.1998 і призначити пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 20.09.2019.
Позов обґрунтований тим, що відповідачем, на думку позивача, протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії на підставі недостатності трудового стажу.
Ухвалою суду від 03.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
У строк, встановлений судом, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що до страхового стажу позивача незараховані періоди роботи згідно записів трудової книжки, а саме: з 19.07.1985 по 04.06.1991 у Волзькому автозаводі, у зв'язку із виправленням у наказах, також запис про звільнення дописаний іншим почерком та іншою кульковою ручкою; з 11.06.1991 по 24.07.1991 у кооперативі “Сигнал”, у зв'язку із тим, що записи про прийняття та звільнення зроблені не належним чином. Вищезазначені записи в трудовій книжці позивача проведені із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме наказ на прийняття на роботу дописаний іншим почерком та іншою ручкою. Також зазначив, що період роботи позивача з 01.03.1993 по 15.12.1998 у спільному МП “Партнер ФТМ” не може бути зарахований до страхового стажу, оскільки на печатці про звільнення немає коду організації, що передбачено пунктом 7 положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року №118, де ідентифікаційний код є обов'язковим на печатках та штампах. Крім того, вказав, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області немає законодавчих підстав щодо зарахування періоду роботи позивача з 05.11.1996 р. по 31.12.1997 року у Спільному МП “Партнер ФТМ” оскільки в трудовій книжці запис про звільнення завірений печаткою, яка не відповідає “Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень". У зв'язку із наведеним, просив відмовити у задоволенні даного позову повністю.
У відповідності до частини п'ятої ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Таким чином, оскільки будь-яких клопотань від сторін до суду не надходило, суд здійснює розгляд даної справи за наявними у справі матеріалами у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області для призначення пенсії за віком згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 17.01.2020 №164/3.21 позивача повідомлено про те, що підстав для призначення пенсії за віком немає, оскільки загальний страховий стаж позивача складає 14 років 04 місяці 06 днів.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
У відповідності до ст.8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (надалі, Закон № 1058), громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.
Відповідно до статті 26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу: з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058, встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (надалі, Закон №1788), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Вказана норма кореспондується зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).
Згідно з пункту 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській 04.02.2010, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, позивач досягнув віку, необхідного для призначення пенсії за віком.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 (далі Інструкція № 58), заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
При цьому, доказів визнання недостовірних записів у трудовій книжці позивача щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.
Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії пенсійний орган посилається на наявність виправлень у наказах; запис про звільнення дописаний іншим почерком та іншою кульковою ручкою; записи про прийняття та звільнення зроблені не належним чином; на печатці про звільнення немає коду організації.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Вказану позицію підтримує Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Також, на думку суду, та обставина, що на печатці підприємства відсутній ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими.
Крім того, у трудовій книжці позивача міститься запис щодо спірного періоду роботи, і він є належним та допустимим доказом для підтвердження його трудового стажу.
Такий висновок суду узгоджується із практикою Верховного Суду, висловленій у постанові від 07.02.2018 року по справі № 275/615/17 (К/9901/768/17).
Крім того, з приводу періоду роботи позивача з 01.01.1975 по 30.11.1975, суд зазначає, що позивачем додано до матеріалів справи довідку від 21.08.2019 №36 про те, що він дійсно працював в радгоспі "Тернопільський" (тепер НДВГ "Наука") на посаді тракториста з січня 1975 по листопад 1975 та довідку про перейменування радгоспу "Тернопільський" в навчально - дослідне виробниче господарство "Наука" від 21.08.2019 №35, довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 17.10.2019 №43 Навчально - дослідного виробничого господарства "Наука".
Відтак, суд приходить до висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо зарахування спірного періоду є протиправною, з огляду на те, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у вказані періоди, а також додано необхідні довідки у розумінні пункту 3 Порядку №637, та є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Оскільки суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
3.Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , оформлену листом від 17.01.2020 №164/3.21.
4.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 14035769) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід.№ НОМЕР_2 ) до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1975 по 30.11.1975, з 19.07.1985 до 04.06.1991, з 11.06.1991 до 24.07.1991, з 01.03.1993 до 15.12.1998 та призначити пенсію за віком з 20 вересня 2019 року.
5.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід.№ НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., сплачений у відповідності до квитанції 0.0.1597169366.1 від 27.01.2020.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 03 березня 2020 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Головуюча суддя Дерех Н.В.
копія вірна
Суддя Дерех Н.В.