03.03.2020
Справа № 497/1865/19
Провадження № 2-а/497/4/20
03.03.2020 року Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кравцової А.В.,
секретар судового засідання - Бекметова Х.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши в залі суду в м.Болград адміністративну справу з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції та поліцейського Самов'яна Григорія Дмитровича про визнання дій протиправною та скасування постанови, третя особа - Ізмаїльський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області,
11.12.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, яким просить про скасування постанови серії ЕАК№1815603, від 02.12.2019року поліцейського Самов'яна ОСОБА_2 щодо накладення на нього, позивача, адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП (справа про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).
Позивач, стверджуючи, що не скоював зазначеного у постанові правопорушення, вважає, що зазначена постанова є незаконною та має бути скасована, оскільки не відповідає вимогам закону, ухвалена з порушенням встановленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному, необ'єктивному і не всебічному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій його, позивача.
На позов представником відповідача Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції. надані заперечення, в яких стверджується, що позивач насправді скоїв правопорушення, а саме: не виконав вимогу дорожньої розмітки1.12 «Стоп-лінія» та не здійснив на ній зупинку, а призупинився за нею, чим порушив пункт 8.5.1 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, яким визначено, що горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху, стверджуючи, що вважає позивача винним.
Позивач у судовому засіданні просив задовольнити його позовні вимоги, стверджуючи, що не порушував ПДР, оскільки завжди дотримується усіх правил і виконує вимоги дорожніх знаків, і його свідчення може підтвердити свідок. Щодо відеодоказу поліції, то він, позивач, не вважає його доказом правопорушення, оскільки відозапис був зроблений з відеореєстратора поліцейського автомобіля. що рухався позад нього на значній відстані, і навіть в цьому випадку вбачається, як поліцейський автомобіль до його, позивача, автомобіля наближається набагато швидше в той час, коли він, позивач, здійснив зупинку біля стоп-лінії.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що знає позивача не дуже добре - в них є спільні знайомі, і тому вони, випадково зустрічаючись, лише вітаються. В той день, 02.12.2019р. він, свідок поїхав з м.Болграду, де проживає - до м.Ізмаїл у справах. на в'їзді до м.Ізмаїл є колія залізної дороги, яка, на його погляд, давно не експлуатується, але перед колією на дорожньому покритті намальовано стоп-лінію, а біля неї встановлено дорожній знак "СТОП". Він, свідок, як законослухняний громадянин, завжди виконує цю вимогу ПДР і обов'язково зупиняється. В той момент як він зупинився на стоп-лінії, він побачив, що одночасно, у зустрічному його напрямку, на протилежному боці колії зупинився іншой автомобіль. Почавши рух після зупинку, побачив, що за кермом того автомобіля знаходиться його знайомий - позивач, якого він знав лише на ім'я - ОСОБА_4 , вони привіталися знаками і роз'їхалися. За автомобілем Василя рухався поліцейський автомобіль. від'їхавши деяку відстань від того нерегульованого переїзду, почув дзвінок свого мобільного телефону та побачив. що йому дзвонить незнайомий номер. відповівши, дізнався, що то телефонує Василь і просить у телефонному режимі підтвердити працівникам поліції, що ОСОБА_4 дійсно зупинявся на стоп-лінії. Через деякий час ОСОБА_4 зателефонував йому знову і попросив прийти до суду в якості свідка. Він, свідок, підтверджує, що ОСОБА_4 дійсно зупинявся на тій стоп-лінії, і він, свідок, це добре бачив.
Відповідач - поліцейський 4 роти 2-го батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Самов'ян Г.Д. у судове засідання не з'явився, представник Департаменту надіслав письмові пояснення щодо позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, надавши суду в якості доказу на підтвердження скоєння позивачем правопорушення відеозапис на цифровому носії -СД- диску.
Судом, в ході судового засідання, у присутності позивача, на моніторі комп'ютера та на великому моніторі в залі судового засідання, більш ніж 15-ть разів переглянуто відеозапис, наданий Департаментом поліції, з якого вбачається, як автомобіль (білий мікроавтобус) позивача зупинився на стоп-лінії, при цьому стоп-сигнальні ліхтарі на його автомобілі від гальмування засвітилися; це відображено на відеозапису на 11.31.44 секунді відеозапису; потім вбачається, як між автомобілем позивача і поліцейським автомобілем у пришвидшеному темпі скорочується відстань, що свідчить про те, що автомобіль позивача дійсно зупинився, а поліцейський автомобіль продовжував рух, і на 11.31.47 секунді вбачається, як поліцейський автомобіль наблизився до автомобіля позивача, зменшив швидкість, і, не зупиняючись, повільно, продовжує рух услід за автомобілем позивача, який також рухається повільно через рельси. через кілька метрів автомобіль позивача, увімкнувши правий поворотний ліхтар, припаркувався на узбіччі і поліцейський автомобіль зупинився біля нього. На цьому відеозапис, який не містить звуку. закінчується.
Тобто, з відеодоказу вбачається, що автомобіль позивача гальмував, оскільки його стоп-ліхтарі ззаду увімкнулися завчасно до залізнодорожньої колії, біля стоп-лінії, але у зв'язку з тим, що відеофіксація здійснювалася ззаду, не видно, в якому саме місці перебували передні колеса автомобіля позивача і з-за того, що відеозапис здійснювалася в ході руху автомобіля поліції, визначити кількість часу (секунд), протягом якого автомобіль позивача стояв після зупинки до початку руху - визначити неможливо.
Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовані, за наступних підстав.
Відповідно до п.п.2.2 ст.33 ПДР України, якщо встановлено дорожній знак "Проїзд без зупинки заборонено" (т.н. СТОП-знак), "забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.
З наданих суду доказів не вбачається наявності таблички 7.8 в місці відеофіксації обставин даної справи.
Відповідно до п.п.1.12 ст.34 ПДР України (стоп-лінія) - позначає місце, де водій має зупинитися за наявності знаку 2.2 або при сигналі світлофора чи регулювальника, що забороняє рух.
Жодною нормою чинного законодавства не регламентовано, чи на самій стоп-лінії, чи перед нею і на якій лінії має зупинити водій автомобіль.
Крім того, жодною нормою чинного законодавства не регламентовано, скільки часу (хвилин, секунд) має перебувати автомобіль в покої під час зупинки на стоп-лінії.
Також в ПДР України відсутнє визначення, що саме є зупинкою на стоп-лінії і вимоги до такої зупинки; п.1.10 ст.1 ПДР України визначені терміни, що наведені у цих Правилах, серед яких є визначення лише зупинки, яка визначена наступним чином: "припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо)"; тобто, до даного випадку можна застосувати таку вимогу цього визначення, як "надання переваги в русі", проте з відеофіксації не вбачається такої потреби: автомобіль позивача не заважав жодному іншому автомобілю чи потягу, оскільки а4ктивність руху в той час на тій ділянці автошляху була майже відсутня - лише автомобіль позивача, поліцейський автомобіль, авто свідка (червоного кольору), та два-три автомобіля. що рухалися в напрямку, зустрічному напрямку руху автомобіля позивача.
Таким чином, у судовому засіданні судом встановлено, що 02.12.2019р. в м.Ізмаїл поліцейським Самов'яном Г.Д. було ухвалено постанову серії ЕАК №1815603 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ст.122ч.1 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Згідно вказаної постанови, 02.12.2019 року приблизно о 11:19 годині, позивач ОСОБА_1 , керуючі автомобілем Volkswagen LT28 д/з НОМЕР_1 , в м. Ізмаїл на вул.Болградська,2А, не виконав вимогу дорожньої розмітки1.12 «Стоп-лінія» та здійснив зупинку за нею, чим порушив пункт 8.5.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, яким визначено, що горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Позивач заперечує у позові факт скоєння ним правопорушення і просить визнати його відсутність, у судовому засіданні підтримав свої вимоги, просив задовольнити, надав суду пояснення, стверджуючи, що у відповідача відсутні докази скоєння цього правопорушення, оскільки він, позивач, цього правопорушення не скоював. Так, він 02.12.2019 року дійсно пересувався на своєму автомобілі по вулиці Болградська міста Ізмаїл в напрямку з м,Ізмаїл до м.Болград, та, вже майже виїхавши з м.Ізмаїл, на перетині автодороги з залізничними коліями він зупинився перед стоп-лінією, не порушуючи вимог ПДР України. В момент зупинки перед стоп-лінією, по зустрічній смузі їхав його знайомий на автомобілі, і, порівнявшись з його автомобілем та впізнавши його, привітався. Надалі позивач продовжив рух, перетнув залізничну колію і його зупинив вищезазначений патруль поліції.
Отже, позивач не погоджується із зазначеним рішенням інспектора, бо вважає себе невинним, постанову серія ЕАК №1815603 від 02.12.2019 року, вважає необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв'язку з невідповідністю висновків інспектора з фактичними обставинами справи та порушенням інспектором норм матеріально та процесуального права при розгляді адміністративної справи стосовно нього.
Пояснення позивача суду підтвердив свідок ОСОБА_3 і його пояснення узгоджуються з поясненнями позивача та іншими доказами.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача покладено у даній справі на відповідачів, що заперечують позовні вимоги.
Так, відповідачем разом з запереченнями проти вимог позивача та обставин, викладених у позові, окрім пояснень та посилань на законодавство інших доказів щодо скоєння позивачем правопорушення, - суду не надано.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, шляхом співставлення зібраних у справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доведення, суд дійшов висновку про недоведеність вини позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, яке викладене у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки відповідачем не доведено факту вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, зазначеного в постанові, іншими доказами, адже в матеріалах справи відсутні жодні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як докази (ст.72 КАС України) вчинення адміністративного правопорушення, - пояснення свідків, відео зйомка. Це має тлумачитися судом, відповідно до ст.62 Конституції України, - як відсутність в діях позивача складу правопорушення і самої події, яка нічим не підтверджується не зважаючи на наявність заперечень відповідача (третьої особи) - суб'єкта владних повноважень щодо предмету та підстав позову.
Згідно ст.6 КАС України, суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог лише в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до ст. 293 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову у справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість ухваленої постанови і ухвалює одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, враховуючи викладене, а також вимоги позову і відомості, надані позивачем, а також враховуючи відсутність доказів скоєння позивачем правопорушень, які не надані відповідачами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно відсутності в його діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення, так само як і події правопорушення, - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Провадження в такому випадку у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП, - підлягає закриттю за відсутністю достатніх та належних доказів на підтвердження наявності складу та події адміністративного правопорушення.
Судові витрати слід розподілити за правилами ст.139 КАС України.
Керуючись п.10,12ч.1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції з 15 грудня 2017 року), ст.122ч.1 КУпАП, ст.ст.2,3, 4-14, 44-47,72, 77ч.2, 90, 132, 192, 205, 211, 229, 241-246,250, 293, 295 КАС України, ст.62 Конституції України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського Самов'яна Григорія Дмитровича, третя особа - Ізмаїльський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправною та скасування постанови.- задовольнити в повному обсязі.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії ЕАК №1815603, ухвалену 02.12.2019року капралом поліції Самов'яном Григорієм Дмитровичем за ст.122 ч.1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1ст.122 КУпАП, - закрити за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Повний текст рішення складений 03.02.2020 року.
Рішення суду може бути оскаржене зацікавленими особами до п'ятого апеляційного адміністративного суду в м. Одеса через Болградський районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги у 30-ти денний строк з дня складання повного його тексту та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.В.Кравцова