Справа № 502/2379/19
06 березня 2020 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого судді - Масленикова О.А.
за участю секретаря судового засідання - Савченко А.І.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
за наявними у справі матеріалами
цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про
визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив що ОСОБА_1 є одноособовим власником житлового будинку АДРЕСА_1 . В зазначеному будинку з ІНФОРМАЦІЯ_1 року зареєстрована місцем проживання колишня дружина його сина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (після розлучення з її сином вона змінила прізвища спочатку на ОСОБА_5 , а на теперішній вона є ОСОБА_2 ), але з серпня 2015 року ОСОБА_2 проживає за іншою адресою в м. Одеса, точна адреса не відома. Фактично відповідач не мешкає в житловому будинку АДРЕСА_1 більше чотирьох років та особистих речей в ньому не тримає, сімейних стосунків з позивачем та іншими членами його родини вона не підтримує. На теперішній час через реєстрацію місця проживання відповідача в помешканні позивача він не має можливості отримувати державні субсидії та допомоги. Досудове врегулювання спору проводилось шляхом усних перемовин з відповідачем, однак вона відмовляється добровільно знятись з реєстрації місця проживання за моєю адресою.
Беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про строк подання відзиву та не подав відзив, суд ухвалює заочне рішення по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши позовну заяву та надані докази по справі, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:
ОСОБА_1 є одноособовим власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.08.2018 року та технічним паспортом на житловий будинок.
Рішенням Кілійського районного суду № 502/1683/15-ц від 04.09.2015 р. шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрували шлюб 11.04.2018 року у Суворовському районному у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що зроблено актовий запис за № 261. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєне прізвище « ОСОБА_2 ».
З акту про встановлення фактів від 30.10.2019 р., ОСОБА_9 , понад 4 роки не проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
При ухваленні рішення судом застосовано наступні норми права:
Ст. 41 Конституції України, ст. ст. 316, 317 ЦК України передбачають здійснення власником права власності за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками, справи не підлягають доказуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
При цьому із змісту ч. 1 ст. 402 ЦК України вбачається, що право користування чужим майном може бути встановлене договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 71 ЖК УРСР - при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно ст. 72 ЖК УРСР - визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 163 ЖК УРСР - у разі тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї в будинку /квартирі/ приватного житлового фонду, за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.
Зважаючи на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки він не проживає у житловому приміщенні, в якому зареєстровано його місце проживання, більше 4 років.
Судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача згідно ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 259, 263-265, 279, 280-282 ЦПК, ст. ст. 316, 317, 391 ЦК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_3 судовий збір в сумі 768,4 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Згідно ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников