05 березня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/166/20
Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., розглянувши заяву №б/н від 25.02.20 з доданими до неї документами
За заявою боржника,
Боржник: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
про відкриття провадження у справі про банкрутство
03.03.20 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява про відкриття справи щодо неплатоспроможності фізичної особи ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства (далі- КУпБ України) провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до ч.3. ст.37 Кодексу господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Частинами 1,2 ст.174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вищенаведені статті ГПК регламентують зміст позовної заяви, документи, які подаються з нею та порядок надсилання копій позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до п.12 ч.3 ст.116 КУпБ України до заяви про відкриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи мають бути надані докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Статтею 30 цього Кодексу врегульовані винагорода та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
Так, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
З 01.01.2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102 грн, отже при поданні зави мають бути надані докази авансування боржником на депозитний рахунок суду (реквізити депозитного рахунку Господарського суду Чернігівської області: одержувач коштів - Господарський суд Чернігівської області, код ЄДРПОУ - 03500068, рахунок - UA 638201720355259002000015951, банк - Державна казначейська служба України, МФО - 820172) винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 31530 грн. (2102х5х3).
Проте, заявником до відповідної заяви не додано жодних доказів, які б підтверджували здійснення ним авансування винагороди керуючому реструктуризацією у встановленому порядку та розмірі.
Разом з тим, до заяви в якості додатку боржником подано клопотання про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому (б/н від 25.02.20), в якому просить суд розподілити між кредиторами зобов'язання сплатити кошти зі відшкодування витрат арбітражного керуючого (винагороду), пов'язаних з виконанням повноважень розпорядженням майном боржника та клопотання про створення фонду кредиторами для винагороди арбітражному керуючому (б/н від 25.02.20).
Таким чином, одночасно із зверненням до суду із заявою про відкриття справи щодо неплатоспроможності фізичної особи, боржник просить суд перекласти обов'язок авансування винагороди керуючому реструктуризацією на кредиторів.
Суд зазначає наступне.
Обов'язок боржника авансувати вищенаведену суму до звернення з відповідною заявою до суду передбачений КУПБ і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою ст.116 КУПБ . При цьому Кодекс не містить умов та не передбачає права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому на етапі подання заяви та вирішення судом питання про її прийняття до розгляду. Не містить Кодекс і повноважень суду звільнити або відстрочити авансування зазначених витрат за аналогією із судовим збором.
Боржник, обґрунтовуючи клопотання, посилаючись на обмеження в доступі до правосуддя, надмірність тягара для неплатоспроможного боржника в разі авансування витрат, використовуючи при цьому практику Європейського суду з прав людини, помилково ототожнив винагороду арбітражного керуючого та судовий збір.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Вказаний Закон встановлює обов'язковість сплати судового збору у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство і не передбачає сплати судового збору, якщо таку заяву подає боржник (виняток становлять заяви про затвердження плану санації, реструктуризації, але які подаються до відкриття провадження у справі про банкрутство).
Виходячи з вищенаведеної норми , держава врахувала можливість надмірного тягара для неплатоспроможного боржника, який має право, а в деяких випадках і зобов'язаний звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, на заявника - боржника в даній справі не покладено обов'язок сплати судового збору, тому всі його посилання на надмірність покладених судових витрат, обмеження доступу до правосуддя та практику Європейського суду з прав людини з цього приводу є недоречними.
Винагорода арбітражному керуючому, як передбачено ст.30 КУПБ, це плата арбітражному керуючому за виконання ним своїх повноважень.
Статтею 10 КУПБ встановлено, що арбітражний керуючий є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
Пунктом 3 ч.1 ст.12 цього Кодексу передбачено право арбітражного керуючого отримувати винагороду в розмірі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Отже, виходячи з юридичної природи винагороди арбітражного керуючого, звільнення від її сплати не вплине на баланс інтересів держави та заявника в цій справі, оскільки є лише платою суб'єкту незалежної професійної діяльності за виконання ним своїх обов'язків. В той же час звільнення заявника від авансування такої винагороди на етапі подання заяви вплине на баланс інтересів боржника та арбітражного керуючого, позбавивши останнього права на своєчасне отримання винагороди в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень ( абз.5 ч.2 ст.3 КУПБ).
Не можуть бути прийняті і посилання боржника на норми КУПБ, які встановлюють право кредиторів встановлювати винагороду арбітражному керуючому, як обґрунтування можливості звільнення боржника від авансування винагороди арбітражного керуючого шляхом перекладання такого обов'язку на кредиторів на етапі прийняття заяви до розгляду з наступних підстав.
Порядок сплати основної грошової винагороди чітко врегульований абзацами 6,7 ч.2 ст.30 КУПБ і не допускає подвійного тлумачення.
Так, цими нормами встановлено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Норми, на які посилається боржник, врегульовують лише права кредиторів щодо виплати грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого.
Так, ч.5 ст.30 КУПБ встановлено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
Ч.4.ст.114 Кодексу (для процедури неплатоспроможності фізичної особи) передбачено, що кредитори мають право за рахунок власних коштів встановити арбітражному керуючому додаткову винагороду.
Суд звертає увагу заявника на те, що мова йде про кредиторів, тобто осіб, статус яких буде визначений судом після відкриття провадження у справі у підготовчому засіданні (протягом 15 днів з дня прийняття заяви- ст.117), публікації відповідного оголошення , розгляду кредиторських вимог арбітражним керуючим та подання результатів розгляду до суду (30 днів з дня підготовчого засідання- ст.119), попереднього засідання суду ( не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі - ст.122), проведення зборів кредиторів ( не пізніше 14 днів після попереднього засіданні- ст.122,123).
Отже, як слідує зі змісту наведених норм, перші збори кредиторів, на яких можливе прийняття рішення, зокрема, про створення фонду для авансування винагороди арбітражному керуючому, можливі після спливу щонайменше тримісячного строку з моменту подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Сам термін «авансування» передбачає сплату наперед, в даному випадку до вчинення будь-яких дій арбітражним керуючим.
Отже, комітет кредиторів чи збори кредиторів в силу закону не мають змоги авансувати грошову винагороду арбітражному керуючому до відкриття провадження у справі і тому не можуть на етапі прийняття судом заяви боржника підміняти останнього в обов'язку відповідного авансування.
Таким чином, звернення боржника з клопотаннями про створення кредиторами фонду для винагороди арбітражному керуючому та розподілу між кредиторами зобов'язання сплатити кошти на відшкодування витрат арбітражного керуючого є передчасним, та за своїм змістом не може розглядатись на етапі прийняття заяви до розгляду, а лише після встановлення кредиторів, прийняття останніми, шляхом скликання зборів, відповідного рішення.
Також, виходячи з викладеного, суд вважає, що ч.5 ст.30 КЗПБ врегульовує порядок (але не обов'язковий, а можливий) авансування кредиторами винагороди, яка має виплачуватись арбітражному керуючому після тримісячного строку виконання ним своїх повноважень.
Суд звертає увагу боржника, що внаслідок аналізу вищенаведених норм у їх сукупності слід дійти висновку, що питання про звільнення заявника від авансування винагороди арбітражного керуючого знаходиться поза компетенцією суду.
Також, є помилковим посилання заявника на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 01.08.2018. №912/1783/16, оскільки в цій постанові Верховний Суд висловив правову позицію щодо застосування норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який на даний час втратив чинність і до спірних правовідносин щодо обов'язку авансування винагороди арбітражного керуючого застосовуватись не може.
Враховуючи викладене, заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з наданням заявнику часу для усунення встановлених судом недоліків шляхом подання до суду: доказів внесення на депозитний рахунок Господарського суду Чернігівської області 31530,00 грн авансування боржником винагороди арбітражному керуючому (реквізити депозитного рахунку Господарського суду Чернігівської області: одержувач коштів - Господарський суд Чернігівської області, код ЄДРПОУ - 03500068, рахунок - UA 638201720355259002000015951, банк - Державна казначейська служба України, МФО - 820172).
Керуючись ст. 174, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, ст.2, 37, 113, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, суд, -
1. Заяву ОСОБА_1 про відкриття справи щодо неплатоспроможності фізичної особи залишити без руху.
2. Встановити ОСОБА_1 строк - десять днів з дня вручення ухвали суду на усунення недоліків заяви шляхом подання до суду:
- доказів внесення на депозитний рахунок Господарського суду Чернігівської області 31 530,00 грн авансування боржником винагороди арбітражному керуючому (реквізити депозитного рахунку Господарського суду Чернігівської області: одержувач коштів - Господарський суд Чернігівської області, код ЄДРПОУ - 03500068, рахунок - UA 638201720355259002000015951, банк - Державна казначейська служба України, МФО - 820172);
3. Роз'яснити заявнику, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається заявнику згідно з ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя М.В. Фесюра
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/