24 лютого 2020 року
м. Харків
Справа № 636/5261/18
Провадження № 22-ц/818/735/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - судді Бровченка І.О.,
суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря - Прокопчук І.В.,
учасники справи:
позивач - фізична-особа підприємець ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 06 березня 2019 року та на додаткове рішення Чугуївського районного суду Харківської області від 08 квітня 2019 року у складі судді Дьоміної О.П.,
У грудні 2018 року позивач звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просив розірвати договір купівлі-продажу від 06 червня 2018 року, укладений між ним та відповідачем та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача пеню у розмірі 77 137,07 грн. і штраф у розмірі 18 291,00 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 06 червня 2018 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким продавець передав у власність покупцю такі, що були у вжитку залізобетонні вироби з будівлі казарми (будинок АДРЕСА_1 . Загальна вартість товару становила 70 000 доларів США, що станом на 06 червня 2018 року складала 1 829 100 гривень. У відповідності до умов договору покупець повинен був сплатити попередню оплату у розмірі 50% вартості товару протягом 1 дня з моменту підписання цього договору. Наступні 50% вартості товару покупець мав сплатити протягом 40 днів з моменту внесення суми попередньої оплати, передбаченої договором. Сторони визначили, що місцезнаходженням товару є: АДРЕСА_2 , та за цією ж адресою здійснюється передача продавцем товару покупцю. Покупець набуває права власності на товар з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі товару. 06 червня 2018 року покупцем сплачено 35 000 доларів США, що станом на 06 червня 2018 року за офіційним курсом НБУ складає 915 467,35 гривень. 20 липня 2018 року покупцем сплачено 15 000 доларів США, що станом на 20 липня 2018 року за офіційним курсом НБУ складає 397 086,49 гривень. Таким чином, станом на 03 грудня 2018 року покупець фактично сплатив продавцю, згідно отриманих розписок, 1 312 553,80 гривень. Згідно умов договору останнім днем для сплати вартості товару була дата 16 липня 2018 року. Однак, покупець порушив умови договору та вимоги ст. ст. 526, 530, 691, 692, 693 Цивільного кодексу України, що призвело до утворення з боку покупця заборгованості перед продавцем в сумі 20 000 доларів США, що станом на 03 листопада 2018 року за офіційним курсом НБУ складає 564 455, 28 гривень. 09 жовтня 2018 року покупцю на вказану в договорі адресу була направлена досудова вимога № 1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товарів від 06 червня 2018 року, яка отримана покупцем особисто 19 жовтня 2018 року, однак, у встановлений термін 10 календарних днів з моменту отримання досудової вимоги №1 покупцем не виконано вимоги даної претензії та залишено її без відповіді. Таким чином, продавець належним чином та у відповідності до умов договору купівлі-продажу від 06 червня 2018 рок виконав свої зобов'язання щодо досудового врегулювання спору. В той час, покупець не виконав покладені на нього п.п. 4.1, 4.2, 5.2.2, 8.1. договору зобов'язання в частині належного виконання грошового зобов'язання та інших обов'язків, чим вчинив істотне порушення умов Договору. З метою досягнення згоди щодо розірвання договору купівлі-продажу від 06 червня 2018 року продавцем було направлено покупцю 14 листопада 2018 року досудову вимогу № 2 щодо розірвання договору купівлі- продажу від 06 червня 2018 року та відшкодування збитків, завданих невиконанням грошового зобов'язання від 02 листопада 2018 року з додатками, в тому числі, повторно додано досудову вимогу № 1. Поштовий цінний лист із вищезазначеною досудовою вимогою був отриманий покупцем особисто 22 листопада 2018 року, однак, у встановлений термін 10 календарних днів з моменту отримання Досудової вимоги № 2 покупцем не виконано вимоги даних претензії та залишено їх без відповіді.
На підставі вищевикладеного, продавець був вимушений звернутись до суду з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу від 06 червня 2018 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірваним. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача збитки, завдані невиконанням грошового зобов'язання, передбачені Договором, а саме, пеню за порушення термінів оплати товару, що складає станом на 03 грудня 2018 року 77 137,07 грн. та штраф у розмірі 18 291,00 грн.
Заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 06 березня 2019 року позов ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування збитків, завданих невиконанням грошового зобов'язання, задоволено.
Договір купівлі-продажу від 06 червня 2018 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 пеню за невиконання умов договору купівлі-продажу від 06 червня 2018 року, укладеному між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у розмірі 77137,07 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 штраф за невиконання умов договору купівлі-продажу від 06 червня 2018 року, укладеному між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у розмірі 18291,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 08 квітня 2019 року заяву представника позивача ФОП ОСОБА_1 - адвоката Калугіна О.Ю. про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в цивільній справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування збитків, завданих невиконанням грошового зобов'язання, задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17000,00 грн.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 29 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення по справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування збитків, завданих невиконанням грошового зобов'язання залишено без задоволення.
ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 06 березня 2019 року та додаткове рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 08 квітня 2019 року.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволені позову у повному обсязі. Зазначає, що позивачем не надано доказів того, що він є власником товару, немає доказів визначення повної вартості товару у грошовій одиниці України, немає доказів можливості відповідача належним чином сплатити вартість предмету договору. Гонорар за позитивне вирішення справи не підлягає розподілу як судові витрати позивача.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 06 березня 2019 року та на додаткове рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 08 квітня 2019 року по справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування збитків, завданих невиконанням грошового зобов'язання.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року закінчено підготовку апеляційного розгляду справи за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування збитків, завданих невиконанням грошового зобов'язання.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, вивчивши правовідносини, що виникли між сторонами та обставини, що встановлені під час укладення та виконання спірного договору, дійшов висновку, що невиконання покупцем обов'язку по сплаті суми за договором на тих умовах, що передбачені договором, незалежно від об'єктивної можливості чи за відсутності такої можливості, само по собі є істотним порушенням договору, в зв'язку з чим позовна вимога про розірвання договору купівлі-продажу від 06 червня 2018 року підлягає задоволенню. Оскільки договором купівлі-продажу від 06 червня 2018року передбачено застосування пені та штрафу як видів цивільно-правової відповідальності за порушення умов договору, відповідач також зобов'язаний сплатити на користь позивача штраф в розмірі1%від вартості товару, що складає18291 грн.(1829100 грн. х 1%:100%), та пеню у розмірі 1 % від суми відмови (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення, яка розрахована за формулою: сума боргу х 2 х облікова ставка : 100% : 365 днів х кількість днів прострочення. Початком прострочення оплати є 17 липня 2018 року, днем закінчення 03 грудня 2018 року. Облікова ставка НБУ, що діяла на момент прострочення у період з 17 липня 2018 року по 06 вересня 2018 року (загалом 52 дні) становила 17,5; у період з 07 вересня 2018 року по 03 грудня 2018 року (загалом 88 днів) становила 18. Таким чином, сума нарахованої пені складає 77 137,07 грн.
Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що 06 червня 2018 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу, предметом якого стали такі, що були у вжитку залізобетонні вироби з будівлі казарми (будинок АДРЕСА_1 (а.с. 10-12).
В додатковій угоди № 1 до договору купівлі-продажу від 06 червня 2018 року, що у відповідності до п. 9.10 договору, є його невід'ємною частиною і має юридичну силу у разі, якщо вона викладена у письмовій формі, підписана сторонами та скріплена їх печатками, визначений перелік товару, який є предметом угоди, а саме: цегла у кількості 64 м3, плити перекриття ПП 1,2*5,8 у кількості 700 шт., балки 6м у кількості 380 шт., балки 3м у кількості 80 шт., діафрагма жорсткості у кількості 80 шт., колони у кількості 320 шт., панелі для стін у кількості 336 шт., сходові марші та площадки у кількості 40 шт., фундаменти стаканного типу у кількості 64 шт., МК сходові огородження у кількості 56 м.п (а.с. 13).
Згідно з п. 9.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений уп.9.1 цього договору та закінчується в момент виконання всіх зобов'язань сторонами. Закінчення строку дії цього договору не звільняє будь-яку із сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору п. п. 9.2, 9.3 договору.
Відповідно до п. п. 2.1-2.4 договору, продавець повинен повністю передати товар покупцю протягом 3 днів з моменту внесення повної вартості товару, яка встановлюється п. 3.1 цього договору. Передача продавцем товару покупцю відбувається за адресою: АДРЕСА_2 . Факт передачі товару продавцем у власність покупця оформлюється накладною або актом приймання-передачі товару. Покупець набуває права власності на товар з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару.
Загальна вартість товару, згідно з п. 3.1 договору становить 70 000 доларів США, що станом на 06 червня 2018 року складає 1 829 100 грн.
Пунктами 4.1-4.3. сторони встановили порядок здійснення розрахунків за договором, а саме, розрахунки між сторонами здійснюються на умовах попередньої оплати у розмірі 50% вартості товару, визначеної уп.3.1. договору, протягом 1 дня з моменту підписання цього договору. Сплата грошових коштів відбувається шляхом їх безготівкового перерахування на рахунок продавця, шляхом попереднього внесення в касу продавця або іншим шляхом згідно чинного законодавства. Наступні 50%вартості товару сплачуються протягом 40днів з моменту внесення суми попередньої оплати, передбаченої п.4.1.цього Договору відповідно до чинного законодавча. У випадку порушення покупцем встановленого цим договором порядку розрахунків, сума попередньої оплати, зазначена у п. 4.1. цього договору поверненню не підлягає.
Згідно з п. 5.1 договору продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений цим договором. Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару, та оплатити товар згідно з умовами визначеними в п. 4 договору (п. 5.2 договору).
Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до розписки від 06 червня 2018 року ФОП ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 06 червня 2018 року грошову суму у розмірі 35 000 доларів США за договором купівлі-продажу від 06 червня 2018року (а.с. 14).
За розпискою від 20 липня 2018 року ФОП ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 20 липня 2018року грошову суму у розмірі 15000доларів США за договором купівлі-продажу від 06 червня 2018 року (а.с. 15).
Таким чином, загальна сума, отримана позивачем від відповідача за договором склала 50 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06 червня 2018 року складає 1 312 553,80 гривень, за умовами договору вартість придбаного товару складає 70 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06 червня 2018 року - 1 829 100 гривень.
Згідно з п. 9.4 договору, якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.
Пунктом 9.5 договору визначено, що якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.
Відповідно до п. 9.6 договору, усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов'язані із ним, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до п. 8.1 договору, суперечки, які можуть виникнути під час виконання Договору вирішують шляхом переговорів. На виконання договору, позивачем 09 жовтня 2018 року направлено на адресу відповідача ОСОБА_2 вимогу №1 про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу товарів від 06 червня 2018 року (а.с. 16-18).
ОСОБА_2 отримав вказану досудову вимогу особисто 19 жовтня 2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за № 6105713622646 з відповідними відмітками (а.с. 19).
У строк, визначений в досудовій вимозі за №1 - 10 календарних днів з моменту її отримання, відповідачем не виконано вимоги даної претензії та залишено її без відповіді.
14 листопада 2018 року ФОП ОСОБА_1 направив на адресу відповідача ОСОБА_2 вимогу № 2 щодо розірвання договору купівлі-продажу від 06 червня 2018 року та відшкодування збитків, завданих невиконанням грошового зобов'язання (а.с. 20-24).
Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за №6105240842236, лист із вищезазначеною досудовою вимогою був отриманий відповідачем особисто 22 листопада 2018 року, однак, у встановлений термін 10 календарних днів з моменту отримання ОСОБА_2 вимоги № 2 ОСОБА_1 не виконано вимоги даних претензії та залишено їх без відповіді (а.с. 24).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання - ст. 617 ЦК України.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Цивільне законодавство України передбачає право сторін на розірвання укладеного договору з підстав, передбачених ст. 651 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким за цим договором одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.
Ціна - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.
Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
За загальним правилом (частина перша статті 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За правилами статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (частина друга статті 692 ЦК України).
У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.
Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (частина третя статті 692 ЦК України) або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.
Як на правову підставу задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 посилався на частину другу статті 651 ЦК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати сторона від виконання договору.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, наведені вище обставини не взяв до уваги та не встановив, чому саме полягає істотність порушення покупцем договору купівлі-продажу та наскільки продавець позбавився того, на що він розраховував, з огляду на те, чи завдано порушенням договору реальної шкоди ФОП ОСОБА_1 чи упущеної вигоди, не зазначав розмір такої шкоди, не вказав істотну різницю між тим, на що вправі розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати, оскільки сама по собі неповна оплата товару покупцем не є підставою для розірвання договору купівлі-продажу на підставі статті 651 ЦК України, оскільки позивач не позбавлений можливості порушувати питання про стягнення плати за договором.
Саме по собі невиконання покупцем обов'язку по сплаті суми за договором на тих умовах, що передбачені договором, незалежно від об'єктивної можливості чи за відсутності такої можливості, не є підставою для розірвання договору купівлі-продажу.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав, передбачених статтею 651 ЦК України для задоволення позову в цій частині.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність правових підстав для розірвання укладеного сторонами договору купівлі-продажу.
Висновок суду першої інстанції про те, що оскільки договором купівлі-продажу від 06 червня 2018 року передбачено застосування пені та штрафу як видів цивільно-правової відповідальності за порушення умов договору, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача штраф в розмірі 1% від вартості товару, що складає 18291 грн (1829100грн.х 1%:100%),та пеню у розмірі 1 % від суми відмови (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення, яка розрахована за формулою: сума боргу х 2 х облікова ставка : 100% : 365 днів х кількість днів прострочення, що складає 77 137,07 грн, не можна вважати правильним.
Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Як свідчать матеріали справи, укладаючи Договір, ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовились, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором вони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов'язань за цим Договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається не винуватою, якщо вона доведе, що зжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.
За необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець сплачує пеню у розмірі 1 % від суми відмови (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення.
За односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань, що випливають з цього Договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 1 % від вартості товару, зазначеної в п. 3.1. цього Договору (п. 6.1-6.4 Договору).
Таким чином вбачається, що за невиконання умов договору передбачено сплата як пені, так і штрафу, наслідком чого в разі задоволення цих вимог стане подвійне притягнення відповідача до одного і того ж виду відповідальності.
Вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 штрафу за невиконання умов договору купівлі-продажу від 06 червня 2018 року в розмірі 18 291 грн не підлягають задоволенню з огляду на те, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до приписів ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов'язань за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення, отже, заявлені вимоги в частині стягнення штрафу задоволенню не підлягають.
Викладене відповідає правовій позиції, що висловлена Верховним Судом України 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.
Разом з тим, враховуючи відсутність підстав для стягнення штрафу за вказаних вище підстав, суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині позовних вимог про стягнення пені за невиконання умов договору.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Враховуючи викладене, відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, апеляційний суд доходить висновку про необхідність апеляційну скаргу задовольнити частково, заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 03 березня 2019 року змінити.
В задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення штрафу відмовити. Заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 03 березня 2019 року в частині позовних вимог про стягнення пені за невиконання умов договору залишити без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 10. ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційна скарга задоволена частково, заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 03 березня 2019 року змінено, в задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення штрафу відмовлено, в частині позовних вимог про стягнення пені за невиконання умов договору залишено без змін, з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2146 грн 06 коп у зв'язку з розглядом справи судом першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 367, 368, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 06 березня 2019 року змінити.
В задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення штрафу - відмовити.
Заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 06 березня 2019 року в частині позовних вимог про стягнення пені за невиконання умов договору - залишити без змін.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2146 грн 06 коп у зв'язку з розглядом справи судом першої та апеляційної інстанцій.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках передбачених статтею 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 03 березня 2020 року.
Головуючий - І.О. Бровченко
Судді : С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук