«03» березня 2020 року
м. Харків
справа № 642/5539/19-ц
провадження № 22ц/818/1970/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Кіся П.В., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Колосовської А.Р.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 , представник заявника - ОСОБА_2 ,
заінтересована особа - Харківська міська рада
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 20 січня 2020 року в складі судді Проценко Л.Г.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: Харківська міська рада звернувся до суду з заявою про встановлення юридичного факту.
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне його майно.
Зазначив, що у померлого рідних крім нього немає та вони є двоюрідними братами, оскільки мати ОСОБА_3 та його батько були рідними братом та сестрою.
Вказав, що він у встановлений законом порядок звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Однак, постановою Третьої Харківської державної нотаріальної контори від 14 грудня 2018 року у видачі свідоцтва про право на спадщину йому відмовлено у зв'язку з тим, що надані заявником документи не підтверджують його родинні відносини з померлим.
Вказав, що встановлення факту родинних відносин має для нього важливе юридичне значення, а саме отримання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно.
Просив встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідним братом ОСОБА_1 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 20 січня 2020 року заяву ОСОБА_1 - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та задовольнити його заяву про встановлення юридичного факту.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Вважав, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що предметом встановлення зазначеного юридичного факту є саме встановлення спорідненості, від якої залежить саме виникнення законного права отримати право на спадщину.
Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно - залишити без задоволення, ухвалу суду - залишити без змін.
Ухвала суду першої інстанції, з висновком якої погоджується судова колегія, мотивована тим, що у справі вбачається спір про право, а тому заяву слід залишити без розгляду на підставі частини 4 статті 315 ЦПК України.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7). Після його смерті відкрилася спадщина.
Постановою Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори від 22 липня 2019 року № 1228/02-31 відмовлено ОСОБА_1 , батько якого та дядько спадкодавця ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у видачі на його ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки надані заявником до нотаріальної контори документи не підтверджують його родинні відносини з померлим. В ній, зокрема, зазначено, що наданими документами, а саме копією актового запису про народження матері померлого та батька спадкодавця не вбачається, що мати померлого та батько спадкодавця є рідними братом та сестрою. Також, не підтверджується, що матір'ю померлого була ОСОБА_5 (а.с.6). Постанова є чинною.
Згідно частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Згідно пункту 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд на підставі частини 4 статті 315 ЦПК України залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).
У разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що метою його звернення з заявою про встановлення факту родинних відносин є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Залишаючи заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин без розгляду, суд першої інстанції правильно зазначив, що питання щодо спадкування майна повинно вирішуватися в порядку позовного провадження, оскільки Харківська міська рада у своєму відзиві заперечувала щодо поданої заяви та вказала, що на орган місцевого самоврядування покладено обов'язок подати заяву про визнання спадщини відумерлою у відповідності до вимог статті 1277 ЦК України, у зв'язку з чим вбачається спір про право.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник пояснили, що до спадкового майна входить спірне нерухоме майно, з приводу якого були спори. Кола спадкоємців ОСОБА_1 не знає.
Отже, встановлення зазначеного факту заявником пов'язується з наступним вирішенням спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності спору про право на спадкування майна померлого ОСОБА_3 , що унеможливлює розгляд справи в порядку окремого провадження.
Доводи ОСОБА_1 щодо того, що предметом встановлення зазначеного юридичного факту є саме встановлення спорідненості, від якої залежить саме виникнення законного права отримати право на спадщину, не свідчить про відсутність спору про право на спадкове майно в даній справі.
Враховуючи те, що ухвалу суду постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її зміни або скасування немає.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 20 січня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді П.В. Кісь
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 05 березня 2020 року.