Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Харків
справа № 626/2137/17
провадження № 22-ц/818/1329/20
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Кругової С.С., Маміної О.В.
за участю секретаря - Плахотнікової І.О.
учасники справи:
позивач : ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу а заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду від 08 лютого 2018 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Красноградського районного суду Харківської області від 11 грудня 2019 року, у складі судді Дудченко В.О., в залі суду в місті Харкові,
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою судді Красноградського районного суду Харківської області від 11 грудня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Красноградського районного суду Харківської області від 08.02.2018 року відмовлено. Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Красноградського районного суду Харківської області від 08.02.2018 року залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм процесуального права. Зазначає, що її, як відповідача, за заявленими позовними вимогами, не було повідомлено, про час та місце розгляду справи. Невручення апелянту заочного рішення по справі від 08.02.2018 року стало наслідком подання заяви про перегляд заочного рішення з поновленням пропущеного строку на подання заяви саме з цих причин. Зауважує, що вона не отримувала ані судової повістки ані копії позовної заяви, та не засвідчувала особисто своїм підписом, отримання поштової кореспонденції із суду. Крім того, не отримувала ухвалу суду про заочний розгляд справи, а також в рішенні суду відсутнє підтвердження щодо згоди позивача на проведення заочного розгляду справи, та ухвалення заочного рішення. При відмові у поновленні строку вказані обставини щодо неналежного повідомлення про час та місце розгляду справи не спростовані. Крім того, зазначає, що ухвалою, якою суд залишив без розгляду заяву від 10.12.2019 року про перегляд заочного рішення, фактично прийнявши її до розгляду та вдався до оцінки доказів та обґрунтування прийнятого ним 08.02.2018 року заочного рішення у цивільній справі № 626/2137/17 поза судовим засіданням, чим порушив вимоги ст.ст. 286, 287 ЦПК України. Вважає, що всі ці наведені факти в цілому свідчать про той факт, що судом ці обставини не з'ясовувались, що по суті свідчить про невідповідність висновків суду обставинам справи.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи заяву про перегляд заочного рішення без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що заява подана відповідачем із пропуском строку передбаченого для подання такої заяви, а достатніх доказів про поважність причин пропуску заявник не надала.
Проте, з таким висновком суду апеляційний суд погодитись не може, оскільки суд дійшов до нього з порушенням норм процесуального права.
Встановлено, що заочним рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 08.02.2018 року по справі №626/2137/17 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб, зареєстрований 06.08.1985 року в Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Красноградського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 138 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - розірвано.
10.12.2019 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Красноградського районного суду Харківської області від 08.02.2018 року. Крім того, в цій заяві ОСОБА_2 просила поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. В обґрунтування поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення зазначила, що про наявність заочного рішення їй стало відомо в листопаді 2019 року від сина ОСОБА_4 , який серед документів батька, тобто позивача ОСОБА_1 , за місцем його проживання знайшов вказане рішення. Також просить визнати поважними причини пропуску нею строку так як вона була необізнана щодо розгляду справи, не отримувала копії позовної заяви, повісток про виклик до суду, не мала можливості подати відзив на позовну заяву та докази, які мають істотне значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинне бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Загальною Декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів « 2,4,7 та 11 до Конвенції (далі Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статі 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 12970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року.)
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
За змістом ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив,за письмовою заявою відповідача.Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Таким чином, визначальним для вирішення питання про дотримання відповідачем строку подання заяви про перегляд заочного рішення є встановлення судом дати отримання заочного рішення і в разі пропущення такого строку за умови подання відповідної заяви - оцінка поважних причин для поновлення цього строку.
За приписами ч. 2 ст. 126 та ч.1 ст. 127 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому суд звертає увагу на те, що норми ЦПК України не містять вичерпного переліку поважних причин, які можна враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку, так як вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позов про розірвання шлюбу ОСОБА_1 було подано 27.12.2017 року. 28.12.2017 року було відкрито провадження у справі. Копію ухвали про відкриття провадження, позовної заяви з додатками та судову повістку про виклик відповідача в підготовче засідання на 26.01.2018 року було надіслано відповідачу ОСОБА_2 та отримано нею особисто 30.12.2017 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 12).
Суд зазначив, що ОСОБА_2 проявила пасивне відношення до розгляду справи, до якої вона має відношення та зі своєї волі не прибула в підготовче судове засідання та не надала відзив на позов, тому розглянув справу в заочному порядку.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи доказів отримання відповідачем копії заочного рішення матеріали справи не містять.
Виходячи з наведеного, передчасним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення та залишення такої заяви без розгляду з підстав відсутності доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
Крім того, апеляційний суд, зважаючи на особливості перегляду заочного рішення враховує, що постановлення оскаржуваної ухвали фактично унеможливлює оскарження заочного рішення в апеляційному порядку, що може свідчити про відмову в доступі до правосуддя.
Вирішуючи питання, суд першої інстанції вдався до оцінки обґрунтованості прийнятого рішення , що можливо лише при розгляді заяви про перегляд заочного рішення по суті.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно зі ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу судді Красноградського районного суду Харківської області від 11 грудня 2019 року скасувати.
Справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.В. Маміна
С.С. Кругова