Справа № 552/5584/19 Номер провадження 22-ц/814/652/20Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
25 лютого 2020 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Чумак О.В.
суддів: Бондаревської С.М., Кривчун Т.О.
розглянула в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2019 року, ухвалене суддею Турченко Т.В., повний текст рішення складено 29 листопада 2019 року, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
08.10.2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до місцевого суду з позовом до ОСОБА_1 , в обґрунтування якого зазначило, що між ним та відповідачем 30.05.2011 року укладено кредитний договір б/н, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті (http://.privatbank.ua/terms/pages/70/), складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Позивач зазначав, що банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті (http://.privatbank.ua/terms/pages/70/), що дає підстави банку змінювати відсотки за користування кредитом.
Оскільки ОСОБА_1 своєчасно не виконує умови договору, за ним утворилась заборгованість станом на 31.07.2019 року у сумі 618895,33 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 8001,36 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 604607,33 грн., заборгованості за пенею та комісією - 6286,64 грн., у зв'язку з чим банк просив стягнути з відповідача на їх користь заборгованість по кредитному договору у розмірі 120664,47 грн. та витрати по справі.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29.11.2019 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк “ПриватБанк” задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.05.2011 в розмірі 8001,36 грн., витрати по справі у розмірі 1921 грн., а всього 9922,36 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
З вказаним заочним рішенням місцевого суду не погодився позивач АТ КБ «ПриватБанк», оскарживши його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків у розмірі 112663,11 грн. за період з 30.05.2011 р. по 31.07.2017 р. по кредитному договору та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позов, а в іншій частині рішення залишити без змін.
Позивач вказує, що відповідач підписом в Анкеті-заяві приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, погодився з ними, а також з Тарифами щодо умов кредитування.
Відсутність підпису на відповідних Умовах та Правилах, Тарифах не свідчить про неукладення договору, оскільки суть договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.03.2019 р. по справі № 428/2873/17, саме по собі посилання на не ознайомлення з умовами і правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин.
Відповідно до висновків ВС у постанові від 08.07.2019 року у справі № 923/760/18, твердження місцевого суду про те, що укладений між позивачем та відповідачем договір не містить підписів відповідача (позичальника) під Умовами та правилами надання банківських послуг є нікчемними і безпідставними, оскільки такий договір є договором приєднання і жодного підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами та правилами закон не вимагає.
Обов'язок повернути відсотки передбачений ст. 1054, ч. 1ст. 1048 ЦК України та умовами договору, тому суд першої інстанції помилково відмовив у стягненні відсотків.
Крім того, вказує, що ст. 49 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється.
Посилається на положення європейського законодавства та суду касаційної інстанції у справах з аналогічними правовідносинами.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подавався.
Розгляд справи проводиться в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.05.2011 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», яке змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», у якій містяться умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджених наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256.
Як убачається з наданого банком розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 31.07.2019 року становить 618895,33 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 8001,36 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 604607,33 грн. заборгованості за пенею та комісією -6286,64 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено право на стягнення заборгованості за кредитом у сумі 8001,36 грн., з чим погоджується колегія суддів, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ст. 549 ЦК України).
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства ( ч.1, 2 ст. 551 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вказувалося вище, на підтвердження факту укладення договору з відповідачем банк надав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», у якій містяться умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджених наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256 (а.с. 8-33).
У постанові від 03.07.2019 р. при розгляді справи № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, Велика Палата Верховного Суду України дійшла правового висновку про те, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом , тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що анкета-заява від 30.05.2011 року не містить даних щодо домовленості сторін договору про сплату відсотків за користування кредитними коштами, а також пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту.
У матеріалах справи відсутні докази про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах справи , визнавались відповідачем як беззаперечні умови кредитного договору.
Більш того зазначені документи не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 30.05.2011 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Також, як убачається з розрахунку заборгованості, на час укладення договору базова відсоткова ставка в місяць становить 3%, тоді як починаючи з вересня 2014 року банк почав збільшувати базову ставку в односторонньому порядку, та на час звернення до суду із позовом базова ставка неодноразово змінювалась в сторону збільшення.
З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідач фактично отримав та використовував кошти надані банком на кредитну картку, але не повернув їх, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача фактично отриманої суми кредитних коштів, яка на час розгляду справи не повернута відповідачем, у сумі 8001,36 грн., відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості станом на 31.07.2019 року.
Також суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення процентів та пені.
Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк», які зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, правильних висновків місцевого суду не спростовують, тому залишаються колегією суддів без задоволення.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам, узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Підстав для скасування рішення суду з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2019 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В.Чумак
Судді: С.М.Бондаревська
Т.О.Кривчун