Провадження № 22-ц/803/219/20 Справа № 204/1863/19 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
04 березня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.
розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2019 року
по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чечелівський районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про встановлення факту смерті,-
В березні 2019 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чечелівський районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про встановлення факту смерті.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чечелівський районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про встановлення факту смерті - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2019 року по справі №204/1863/19 та ухвалити нове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чечелівський районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 89 років, місце смерті м. Луганськ.
Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2019 року від інших учасників справи до суду не надходило.
Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до висновку, що заявником не долучено до поданої заяви лікарського свідоцтва про смерть за формою №106/о, яке відповідно до законодавства необхідно родичам померлого для поховання.
Але з таким висновком суду повністю погодитись неможливо з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_2 (а.с.15).
Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 51 (форма №106/у) від 12 лютого 2019 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Луганськ, Артемівського району, Луганської Народної Республіки (а.с.4).
Як вбачається з довідки про причину смерті (до форми № 106/у № 51) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 89 років. Причина смерті: «Дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ, атеросклероз судин головного мозку» (а.с.5).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 13 лютого 2019 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складено відповідний запис акта № 201 (а.с.9).
Також, судом першої інстанції встановлено, що Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області були розглянуті документи, які подано для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтво про смерть від 13.02.2019 НОМЕР_2 видав Артемівський відділ запису актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції Міністерства Юстиції Луганської Народної Республіки. Оскільки заявником для підтвердження факту смерті ОСОБА_2 пред'явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, тому заявнику відмовлено у державній реєстрації смерті (а.с.10).
Згідно ст.17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» (з внесеними змінами від 09.09.2011 року), підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі, якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою. У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб. Про державну реєстрацію смерті іноземця відділ державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє Міністерство закордонних справ України.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у статті 315 ЦПК України. Пунктом 8 частини 1 цієї статті визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Нормами цивільно-процесуального кодексу України врегульовано особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року за №1085-р, м.Луганськ входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Частиною 1 ст.317 ЦПК України визначено, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Враховуючи те, що норми статті 317 ЦПК України спрямовані на забезпечення прав осіб, які проживають на території, де не здійснюють діяльність органи державної реєстрації актів цивільного стану, для застосування цієї норми тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей слід вважати населені пункти, визначені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення». Цей нормативно-правовий акт містить чіткий перелік населених пунктів Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади (у тому числі органи реєстрації актів цивільного стану) тимчасово не здійснюють свої повноваження, що фактично і зумовлює необхідність застосування передбаченого статтею 317 ЦПК України порядку встановлення фактів смерті особи.
Відповідно до статті 17 Закону України від 01.07.2010, № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:
1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою;
2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996р., §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001 року) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016 року) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001 року, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001 року, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016 року, §142).
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, а тому приходить до висновку, що факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасово окупованій території України - у м.Луганськ, Луганської області є доведеним та підлягає встановленню.
При цьому колегія суддів не погоджується з посиланням суду першої інстанції на відсутність у матеріалах справи оригіналу медичного свідоцтва про смерть № 160/о, оскільки приймає до уваги те, що можливість збору доказів смерті особи на окупованій території є обмеженою, у той час як встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя, тощо.
Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 .
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2019 року скасуванню.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чечелівський районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у віці 89 років у м. Луганськ, Луганської області, Україна.
Допустити рішення суду до негайного виконання.
Керуючись ст.ст. 315, 319, 367, 374, 376, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2019 року - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чечелівський районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у віці 89 років у м. Луганськ, Луганської області, Україна.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді О.П.Варенко
В.С.Городнича