ун. № 759/3588/19
пр. № 2/759/591/20
25 лютого 2020 року Святошинський районний суд міста Києва
у складі: головуючого судді Величко Т.О.,
при секретарі Штанько В.О.,
розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, -
встановив:
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати недійсним договір пожертви грошових коштів.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що 05.05.2016 року ним було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 999 999,00 гривень на банківський рахунок відповідачки ОСОБА_2 № НОМЕР_3, з метою укладення, як того вимагає Цивільний кодекс України (ст. 207, 208, 719, 729 ЦК України), у письмовій формі з нотаріальним посвідчення договору дарування (пожертви) для виконання обумовленої нами мети, а саме: купівлю взуттєвого магазину з подальшою передачею взуття в дитячі будинки (копія витягу з виписки по рахунку позивача додається). Позивач вважає, що вказаний договір був укладений з порушенням норм цивільного законодавства України, форма його укладення суперечить публічному порядку, що порушує його цивільні права та обов'язки, а відтак такий договір повинен бути визнаний судом недійсним, оскільки законодавством встановлена обов'язкова письмова форма договору пожертви у випадку, якщо сума пожертви перевищує 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850 гривень), а у разі недодержання вимог законодавства щодо форми такого правочину, такий правочин є недійсним. Також звертав увагу суду на той факт, що питання стягнення коштів, які є предметом оспорюваного договору пожертви вирішувалось Святошинським районним судом міста Києва у справі № 495/2442/16 (суддя Сенько М. Ф.) за позовом того ж позивача до того ж відповідача про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК України, відповідно до рішення в даній справі, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку, суд відмовив у задоволенні позову, встановивши, що підстав застосувати ст. 1212 ЦК України немає оскільки між сторонами фактично виникли відносини дарування тобто пожертви. Просив визнати недійсним вказаний договір пожертви та застосувати наслідки недійсності правочину і стягнути з відповідачки на його користь безпідставно отримані кошти в сумі 999 999 грн. 00 коп.
25.02.2019 року протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями визначено головуючою суддею Величко Т.О.
26.02.2019 року ухвалою судді відмовлено у задоволененні заяви про забезпечення позову.
28.02.2019 року ухвалою судді відкрито провадження у вказаній справі та призначене підготовче судове засідання.
18.06.2019 року ухвалою судді задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 в межах ціни позову, що знаходяться на рахунках відкритих в банківських установах.
03.12.2019 року ухвалою суду закінчене підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.
Позивач та його представник в судове засідання не з"явились, просити суд здійснювати розгляд справи за їх відсутності, не заперечували проти заочного вирішеня даної справи. Також повідомили, що постановою Київського апеляційного суду від 06.08.2019 р., ухвалене нове рішення, яким повністю позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на його безпідставно отримані кошти у розмірі 999999 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч дев"тсот дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп., а також судовий збір за подання позовної заяви8 000(вісім тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. та надали суду копію зазначеної постанови Київського апеляційного суду.
Відповідачка до суду не з"явилась, про судові засідання була повідомленіа належним чином, що підтверджується зворотніми повідомленнями про отримання нею особисто судових повідомлень. Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору не скористалась. Документів, що підтверджують поважність причин її відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло, а тому суд вбачає за можливе проводити розгляд справи у відповідності до ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.05.2016 року ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів у розмірі 999 999,00 гривень на банківський рахунок відповідачки ОСОБА_2 (а.с.8, том 1).
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що Постановою Київського апеляційного суду від 06.08.2019 року задоволено скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Святошинського районного суду м.Києва від 04.02.2019 року (суддя Сенько М.Ф.) та винесено нове рішення, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 999 999 грн., та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 8000 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 12 000 грн.
Згідно з ч.І ст. 729 ЦК України: «Пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети».
Відповідно до ч. 3 ст. 729 ЦК України до договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зч. 5 ст. 719 ЦК України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п.3 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі .алежить вчиняти: правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та повинен вчинятись у формі встановленій законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Згідно до ч.1 ст.717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до ч. 3 ст. 719 ЦК України договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним.
Відповідно до п. 5 підрозділу 1 Розділу XX ПК України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року».
Згідно зі статтями 216, 217 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (двостороння реституція). Якщо у зв'язку з вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною особою. Наслідки недійсності нікчемного правочину, передбачені законом, не можуть змінюватись за домовленістю сторін. Недійсність окремих частин правочину не призводить до недійсності решти його частини і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений без включення до нього недійсної частини.
Дійсний правочин покликаний, в тому числі і на задоволення потреб його власника у володінні користуванні та розпорядженні майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності ст.141 ЦК України з відповідачки на користь позивача підлягаю стягненню сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.202, 203, 208, 215, 216, 217, 218, 717, 719, 729 ЦПК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним - задовольнити.
Визнати недійсним договір пожертви грошових коштів на суму 999 999 (дев"ятсот дев"яносто дев"ять тисяч дев"ятсот дев"яносто дев"ять) грн. від 05.05.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 999 999 (дев"ятсот дев"яносто дев"ять тисяч дев"ятсот дев"яносто дев"ять) грн. на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) та судовий збір в сумі 768 (сімсот шістьдесят вісім) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справ.
Суддя Т.О. Величко