Справа № 755/1300/20
3/755/1149/20
"27" лютого 2020 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Старовойтова С.М., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ОСОБА_1 30 грудня 2019 року о 08 годині 30 хвилин керував транспортним засобом «ГАЗ 330202-14» державний номер НОМЕР_1 , по проспекту Гагаріна, 19 в місті Києві, в стані алкогольного сп'яніння.
Стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку визначався за допомогою алкотеста «Драгер».
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
В судові засідання, призначені на 06.02.2020 року, 21.02.2020 року та 27.02.2020 року, ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.
19.02.2020 року ОСОБА_1 особисто через канцелярію вхідної кореспонденції Дніпровського районного суду м. Києва подав клопотання, в якому просив направити адміністративний матеріал відносно нього в суд за місцем його проживання, а саме: в Деснянський районний суд м. Києва.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
В той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справи про адміністративне правопорушення розглядаються за місцем його вчинення.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП може розглядатися за місцем обліку транспортного засобу або за місцем проживання порушників.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 30.12.2019 року серія ДПР18 № 075529, правопорушення сталося по проспекту Гагаріна, 19 в м. Києві, що знаходиться в Дніпровському районі та територіально відноситься до Дніпровського районного суду м. Києва, а тому суд вважає, що підсудність визначена за Дніпровський районним судом відповідає вимогам ч.1 ст. 276 КУпАП.
При цьому, суд критично ставиться до клопотання ОСОБА_1 про направлення адміністративного матеріалу відносно нього до іншого суду за адресою його проживання, а саме: Деснянського районного суду м. Києва, оскільки вважає, що передача справи до Деснянського районного суду м. Києва, а також неодноразові неявки ОСОБА_1 в судові засідання свідчать про спроби ОСОБА_1 затягнути розгляд справи та уникнути адміністративної відповідальності, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення такого клопотання.
Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно абз. 1 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюється шляхом огляду правопорушника, який проводиться згідно з інструкцією про порядок направлення для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров'я та Міністерства юстиції України № 114/38/15-36-18 від 24 лютого 1995 року).
Згідно абз. 4 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
В матеріалах справи містяться докази, що підтверджують вину ОСОБА_1 , а саме: згідно результату проходження тестування на алкоголь, де в графі результати тесту стоїть показник - 0,62%. (а.с.3).
Крім того, в судовому засіданні було переглянуто відеозапис з місця вчинення правопорушення, що був доданий до протоколу, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера «Драгер» в присутності двох свідків.
Суд, дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результат алкотесту, пояснення свідків, переглянувши відео з DVD-R диску, заяву з додатками, приходить до висновку, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає, що на нього слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Крім того, згідно ст. 40? КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку його накладено у розмірі визначеному ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року (зі змінами і доповненнями).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 30, 33, 35, 40?, 130 ч.2, 245, 252, 276, 283-285, 289, 291, 294 КУпАП, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд до іншого суду за місцем проживання правопорушника - відмовити.
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на день винесення постанови становить 420 гривень 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя: