Справа № 755/14252/19
"24" січня 2020 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді САВЛУК Т.В.
за участю секретаря Бурячек О.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - не з'явився,
представник третьої особи - Світлична А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третья особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради в особі служби у справах дітей, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звертаючись з позовом до суду, просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є предметом позову.
30 жовтня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Згідно з статями 174, 178 Цивільного процесуального кодексу України відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень щодо обставин, викладених у позовній заяві.
29 листопада 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про залучення Службу у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
10 січня 2020 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про закінчення підготовчого судового засідання та призначено справу до судового розгляду.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, пояснила, що з 2007 року сторони проживали як подружжя без реєстрації шлюбу, під час спільного сумісного проживання з відповідачем позивач народила доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту народження позивач всі питання щодо виховання доньки вирішує самостійно без участі та підтримки з боку відповідача, дитина не знає його як свого батька, не має до нього родинних почуттів. Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, тому, на думку позивача, наведені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення батька від виховання дитини, свідомого нехтування ним своїх обов'язків, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків, тому наявні підстави позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, процесуальним правом подати відзив на позов не скористався.
Представник третьої особи - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради в особі служби у справах дітей, Світлична А.Г. , в судовому засіданні позов підтримала та просила ухвалити рішення з урахуванням Висновку виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, як органу опіки та піклування від 10 грудня 2019 року № 302 щодо доцільності позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник третьої особи - Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації Служби у справах дітей та сім'ї в судове засідання з'явився, до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника третьої особи та ухвалити рішення з урахуванням інтересів дитини.
На підставі ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вислухавши пояснення позивача, представника третьої особи Світлична А.Г., свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6., дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності , суд приходить до наступного.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до положень статті 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно статті 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до положень ст.121 Сімейного кодексу України визначено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.2 ст.125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька; 2) за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини; 3) за рішенням суду.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , у свідоцтві про народження батьками дитини записані: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .
Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження внесено відомості про те, що державну реєстрація народження ОСОБА_3 проведена відповідно до статі 126 Сімейного кодексу України.
01 листопада 2017 року Київським районним судом м. Полтави ухвалено рішення, яким з змінено розмір аліментів присуджених до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 травня 2011 року з 450 грн. на місяць на ј частину його заробітку (доходу), але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 вересня 2017 року, до повноліття дитини.
Відповідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Як роз'яснено у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки.
Відповідно до ч.4 ст. 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав тощо обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який згідно з ч.5 ст. 19 подає суду письмовий висновок щодо розв'язування спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
При цьому, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).
Згідно Висновку виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, як органу опіки та піклування від 10 грудня 2019 року № 302, Виконавчий комітет Київської районної в м. Полтаві ради, як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як роз'яснено у пунктах 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Виходячи зі змісту п. 2 ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. (ст.90 Цивільного процесуального кодексу України)
Для доведення обставин у справі щодо самоусунення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків відносно малолітньої дитини, позивачем заявлено клопотання про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які в судовому засіданні пояснили, що з моменту народження дитина проживає разом з матір'ю, перебуває на її повному утриманні, батько дитини самоусунувся від виховання дитини, не цікавиться життям та здоров'ям доньки, не надає матеріальної допомоги на її утримання, свідки наголосили, що мати дитини не перешкоджає батьку спілкуватись з дитиною, саме відповідач не бажає приймати участі у виховані дитини та спілкуватись з дитиною.
Як з'ясовано судом, підтверджується наявними у справі доказами, малолітня дитина проживає разом з матір'ю, яка самостійно займається вихованням дитини, забезпечує дитині належні умови для її повноцінного розвитку, дитина перебуває на повному її утриманні, в свою чергу відповідач, як батько дитини, самоусунувся від виховання дитини, не піклується про стан здоров'я дитини, її фізичний та духовний розвиток, матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, за даними Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного управління юстиції у м. Києві Управління державної виконавчої служби станом на 01 травня 2019 року нарахована заборгованість по сплаті аліментів, які присуджено до стягнення з відповідача, в розмірі 96291 гривня 55 копійок, відповідач не скористався правом подати відзив на позов та докази, які мали підтвердити належне виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає доведеним обставини ухилення батька від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, який самоусунувся від виховання та спілкування з дитиною, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, яка проживає разом з матір'ю, та ураховуючи інтереси малолітньої дитини, що у сукупності дає підстави позбавити батьківських прав батька дитини, з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України.
Разом з тим, суд враховує, що відповідно до положень ст. 168, 169 Сімейного кодексу України, відповідач, у разі позбавлення батьківських прав, не позбавлений права на звернення до суду із заявою про надання права на побачення з дитиною, так і з позовом про поновлення батьківських прав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України)
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до частини другої ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третья особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради в особі служби у справах дітей, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місце знаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд присуджує до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп., які сплачено позивачем при зверненні з цим позовом до суду.
Враховуючи наведене та керуючись статями 19, 150, 164, 165, 168, 169 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», статями 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третья особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради в особі служби у справах дітей, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Сквира Київської області, громадянина України, батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Києва, громадянки України.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (ст. 284 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.