Справа № 2-а-58/10
12 лютого 2010 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Стратович О.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої грошової допомоги та доплати громадянам, які працюють та проживають на території радіоактивного забруднення
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії відповідача протиправними та стягнути на його користь (відповідно до ст. 37 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») 2798 грн. 80 коп. недоплаченої грошової допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення та відповідно до ст. 39 цього ж закону, 54622 грн. 00 коп. доплати до заробітної плати як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення, у зв'язку з тим, що він проживає та працює на радіоактивно забрудненій території.
Позивач в судове засідання не з'явився, але надав заяву, в якій просить слухати справу без його участі. Позовні вимоги підтримав повністю і просить їх задовольнити.
Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області відносно позову заперечують, про що надали відповідне заперечення, просять справу розглядати без їх участі.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії, проживає та працює в с. Жубровичі Олевського району Житомирської області, яке відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року - відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що стверджується копією паспорту позивача, довідкою з місця проживання, копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії.
Позивач з 15.10.2002 року по 16.04.2003 року працював кочегаром Жубровицької сільської лікарні амбулаторії, з 04.11.2003 року по 16.04.2004 року працював на посаді оператора газової котельні Жубровицького дитячого садочка-ясел №15, з 05.05.2004 року прийнятий на посаду слюсаря Жубровицького дитячого садочка-ясел №15 де працює по даний час і отримує щомісячно в управлінні праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації - допомогу в розмірі 2,10 грн., доплату в розмірі 10,50 грн., відповідно до постанови КМ України від 26 липня 1996 року №836 всупереч нормам Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, що стверджується довідками з місця роботи, обставинами, зазначеними у запереченні відповідача .
Відповідно до ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ слідує, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 % від мінімальної заробітної плати, доплата в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
З 01 серпня 2008 року по 01 серпня 2009 року позивачу не доплачена допомога, передбачена ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ у розмірі 40 % мінімальної заробітної плати в сумі 2798 грн. 80 коп., що стверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем, який судом перевірено і встановлено, що розрахунок зроблено з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати в Україні.
Крім того з 01 жовтня 2002 року по 01 серпня 2009 року позивачу не доплачена доплата, передбачена ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення в розмірі - 54622 грн. 00 коп.
Заборгованість по ст.39 Закону працюючому позивачу підлягає стягненню відповідно до ч.2 ст.233, ст.238 КЗпП України незалежно від часу її виникнення, тобто за період з 15.10.2002 року по 16.04.2003 року, з 04.11.2003 року по 16.04.2004 рік та з 05.05.2004 року по 01,08,2009 рік оскільки в даному випадку йдеться про виплати, які відповідно до ст.2 Закону України „Про оплату праці” є складовою структури заробітної плати.
З врахуванням розмірів заробітної плати в спірний період часу, сум, виплачених позивачу у добровільному порядку, розмір заборгованості по допомозі, передбаченій ст. 37 вище зазначеного Закону становить 2798 грн. 80 коп., а саме:
525х40%х2 = 420
545х40%х2 = 436
605х40%х4 = 968
625х40%х4 = 1000
420+436+968+1000=2824-25,20(отриманих коштів)=2798,80. Таким чином загальний розмір заборгованості становить - 2798 грн. 80 коп.
Крім того, заборгованість працюючому позивачу по доплаті, передбаченій ст. 39 Закону становить 53753 грн. 50 коп .
Відповідач є розпорядником коштів на вказані видатки, проте допустив протиправну бездіяльність і позивачці в добровільному порядку заборгованості у повному обсязі не виплатив.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.37 та ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з якої слідує, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 % від мінімальної заробітної плати, доплата в розмірі двох мінімальних заробітних плат. Допомога та доплати нараховуються та виплачуються за місцем проживання та роботи.
В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри допомоги і доплати. Виплата допомоги та доплати по постанові КМ України від 26.07.1996 року № 836 є протиправною, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.
Також в ст. 22 Конституції України зазначено, що прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускають звуженню змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.
Таким чином відповідач неправомірно обмежував позивачів у їх праві на отримання допомоги та доплати в розмірах , зазначених в ст.37, ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушив її право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Кошти за ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ підлягають стягненню з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, оскільки відповідач проводить виплати зазначених коштів.
Зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці» слідує, що до структури заробітної плати включаються доплати, надбавки, компенсаційні та інші грошові виплати, а тому доплата як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення, яка передбачена ч.1 ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відноситься до структури заробітної плати.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України слідує, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Враховуючи те, що позовна вимога стосовно негайного виконання постанови суду в частині стягнення з відповідача недовиплачених коштів, передбачених ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не мотивована та не обґрунтована, то в цій частині позову слід відмовити.
Керуючись ст. 22 Конституції України, ст. 233 Кодексу законів про працю України, ст. 39 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року (з змінами і доповненнями), ст.ст. 10, 11, 71, 86,99, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України,
Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої грошової допомоги та доплати громадянам, які працюють та проживають на території радіоактивного забруднення - задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської РДА Житомирської області, щодо не донарахування ОСОБА_1 та недовиплати коштів, передбачених ст. 37 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - неправомірними.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області, з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, 2798 грн. 80 коп. допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, з рахунку № 35215004000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3 грн. 50 коп. доплати до заробітної плати, як особі яка працює на радіоактивно забрудненій території.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області державне мито в сумі 54,40 грн. в прибуток держави.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області з рахунку № 35215004000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області державне мито в сумі 537,54 грн. в прибуток держави.
ОСОБА_1 звільнений від сплати державного мита на підставі п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
В решті позовних вимог відмовлено - за безпідставністю.
Постанову суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду, через Олевський районний суд Житомирської області, протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, а в разі відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Суддя :