Справа № 2-а-578/2010 рік
19 лютого 2010 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Стратович О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі та управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації про визнання дій незаконними, зобов'язання провести перерахунок пенсії по інвалідності та стягнути недоотриману пенсію.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд, визнати дії управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області та управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації незаконними, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації провести перерахунок і виплату позивачу пенсії у відповідності до ст. ст. 50, 54 ч. 4, ст. 67 ч. 3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стягнути з відповідачів на його користь 51246 грн. недовиплаченої пенсії, за період з 09 січня 2008 року по 01 жовтня 2009 року, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач є інвалідом 3-ї групи захворювання пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС та стоїть на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, як особа віднесена до категорії 1 потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області з прохання провести перерахунок його пенсії, як інваліда 3-ї групи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та нарахувати і виплати йому недоотриману пенсію з 09 січня 2008 року. Однак управлінням Пенсійного фонду України в Олевському районі їй було відмовлено та зазначено, що пенсія призначена і виплачується правильно посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» № 654 від 16.07.2008р.
Представник управління Пенсійного фонду України в судове засідання не з'явився, але від нього надійшло заперечення в якому просить суд розглянути справу у їх відсутність.
Представник управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації в судове засідання не з'явився, але від нього надійшло заперечення в якому просить розглянути справу у їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що позивач є інвалідом 3-ї групи, захворювання пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, з 16 січня 2003 року стоїть на обліку в управлінні Пенсійному фонду України в Олевському районі Житомирської області, як особа віднесена до категорії 1 потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (довідка МСЕ про інвалідність серії ЖИА № 034230 від 19.04.2005 р. посвідчення потерпілого категорії 1 серія А № 445506 від 29.04.2005 р. - копії додаються).
Статтею 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” N 796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 Закону N 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 цього Закону інвалідам III групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Розрахунок пенсії позивачці відповідач здійснив виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" розміру значно меншому ніж передбачено Законом № 796.
Крім того, порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523. Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України N 796. Постановою від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян ", всупереч положень статей 50, 54 Закону N 796 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суд приходить до висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону N 1058-IV не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах є безпідставним, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму, а тому позов позивача в цій частині також підлягає до задоволення.
Розмір невиплаченої пенсії позивачу за 20 місяців за період з 01 лютого 2008 року по 01 жовтня 2009 року складає 113847,53 грн.
Мінімальна пенсія за віком складала з 01.02.2008 року по 01.04.2008 року - 2 місяці 470 грн., з 01.04.2008 року по 01.07.2008 року - 3 місяці 481 грн., з 01.07.2008 року по 01.10.2008 року - 3 місяці 482 грн., з 01.10.2008 року по 01.10.2009 року -12 місяців 498 грн..
470х50%х2=470 грн., 481х50%х3=721.50 грн., 482х50%х3=723 грн., 498х50%х12=2988 грн., а всього 4902.50 грн.( ст. 50 Закону)
470х2х6=5640 грн., 481х3х6 = 8658 грн., 482х3х6 =8676 грн., 498х12х6=35856грн., а всього 58830 грн.(ст. 54 Закону)
Відповідно до довідки управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі позивачем з 1 лютого 2008 року по 01 жовтня 2009 року (20 місяців) отримано: 674.70х20=13494 грн.
Таким чином 58830+4902.50-13494=50238.50 грн., недоплаченої пенсії які підлягають стягненню з управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі, оскільки останнє здійснює облік пенсіонерів, нарахування та виплату пенсій
Відповідно до статті 8. „Закону України „Про пенсійне забезпечення” виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, а тому перерахунок, доплата та стягнення невиплаченої пенсії передбаченої ст.ст. 50, 54, 67 має здійснюватись управлінням Пенсійного фонду в Олевському районні. .
Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закон має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.
Виплата доплати в твердій суми, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, порушує права позивача.
В 2008 роках в Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було внесено зміни Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" відповідно, що, на думку суду, є неприпустимим з огляду на конституційність таких змін, про що неодноразово (кожний рік!) наголошується Конституційним Судом України . Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненнями суб'єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції України.
Розглядаючи порушене питання, Конституційний Суд України виходить з правових позицій, висловлених ним, у Рішенні від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України. Ці позиції полягають у тому, що: " Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів , має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України " " Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві , і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення N 10-рп/2008).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб, то втрата чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновленням прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону.
При цьому статтею 74 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Отже, Конституційний Суд України, виходячи із змісту статті 74 Закону України "Про Конституційний Суд України", може поширювати або не поширювати рішення у справі на правовідносини, які виникли внаслідок дії оспорених нормативно-правових актів.
Зважаючи на те, що в рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 конкретно зазначено, що "рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними", то це є можливістю зворотної дії у часі вказаного рішення Конституційного Суду України.
Таким чином, якщо будь-який закон був прийнятий з порушенням ч. 3 статті 22 Конституції України, а саме - зменшив право людини на отримання яких-небудь виплат, пільг, компенсації, то такий закон не може застосовуватись, і повинен діяти первісний закон, який дав людині право на вказану виплату , пільгу чи компенсацію.
Підтвердженням правильності такого висновку являється і п. 2 Пленуму Верховного Суду України від 01.01.96 N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", де зазначено, що " оскільки Конституція України , як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії , суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії . Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй ".
Також в абзаці 1 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року N 8 "Про незалежність судової влади" звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод .
Крім того, згідно з ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. А рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, та не потрібно прийняття ніяких урядових рішень та відповідних розпорядчих документів для впровадження його в дію.
В Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права та свободи та їх гарантії визначають зміст та направленість діяльності держави, а їх ствердження та забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права та обов'язки людини не відчужуванні та нерушимі (ст. 21), їх зміст та об'єм при прийнятті нових законів чи внесенні змін у діючі закони не може бути звужений (ст. 22), конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені (ст. 64). Статтею 46 Конституції встановлено, що " громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності , втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги , що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму , встановленого законом ".
Відповідно до частини 3 статті 8 КАС України, фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.
Частиною 2 статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Суд вважає, що позивачем не пропущений строк позивної давності для звернення до суду, в зв'язку з тим, що допомога продовжує виплачуватися і на день звернення позивача до суду і дії відповідача вважає неправомірні з 16 жовтня 2009 року коли отримав відмову начальника управління Пенсійного Фонду України у здійсненні перерахунку за зазначений час.
Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу , і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Крім того, суд вважає відмовити в позові до управляння праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації, оскільки спірні правовідносини виникли між позивачем та управлінням Пенсійного Фонду України в Олевському районі, яке здійснює облік пенсіонерів, а також нарахування та виплату пенсій.
Керуючись Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” ст. ст. 158 - 163, 167, 254 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі та управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації про визнання дій незаконними, зобов'язання провести перерахунок пенсії по інвалідності та стягнути недоотриману пенсію - задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі незаконними.
Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі здійснити перерахунок пенсії, доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_1 відповідно до ст.ст., 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути з управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі з р/р 25601312637 МФО 311647, який знаходиться у ВАТ «Державний ощадний банк України» м. Житомира на користь ОСОБА_1 50238.50 гривень недоотриманої пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Стягнути з управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі з р/р 25601312637 МФО 311647, який знаходиться у ВАТ «Державний ощадний банк України» м. Житомира державне мито в сумі 502 грн. 39 коп.
В позові до управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.
Постанову суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду, через Олевський районний суд Житомирської області, протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, а в разі відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Суддя: