справа № 2-а-129 2009р.
8 травня 2009 року Місцевий районний Болградський суд Одеської області
в складі: головуючої судді Сабади В.В.
при секретарі Ковтун О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Болграді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Болградському районі Одеської області та про покладення зобов'язання нарахувати та сплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни
встановив:
Позивач, ОСОБА_2, просить зобов'язати відповідача виплатити їй, як дитині війни, державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 року і до 31.12.2008 року, з 1.01.2009 року і в подальшому в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов'язати його провести відповідні донарахування за вказаний період, стверджуючи, що їй надано статус «дитина війни», але Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області, куди вона звернулася, нарахувати та виплатити їй щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, в вказаному вище розмірі, не бажає.
Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області, позов не визнав посилаючись на те, що виплата щомісячної державної соціальної допомоги позивачу, як дитині війни, в вказаному вище розмір, не передбачена Законами України «Про державний бюджет України на 2006 рік», «Про державний бюджет України на 2007 рік», «Про державний бюджет України на 2008рік» та «Про державний бюджет України на 2009 рік».
Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Встановлено, що позивач є ІНФОРМАЦІЯ_1 і з листопада 1987 року отримує пенсію за віком в зв'язку з чим на неї розповсюджується дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.11.2004 року, ст.. 6 якого / в редакції чинної на час розгляду і вирішення справи/ передбачено підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком пенсії, яка виплачується дітям війни, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії.
Викладене підтверджується:
- паспортом позивача, виданим 18.02.1997 року Болградським РВУМВС України в Одеської області, де її дата народження вказана як 02.11.1932 року;
- тимчасовою довідкою та № 4222/ 06, згідно яких вона отримує з 02.11.1987 року пенсію за віком та їй надано статус дитини - війни.
Мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року і дорівнює прожитковому мініуму для осіб, які втратили працездатність.
Дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік було зупинено п.17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», який потім, згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року № 3367 - 1У, був виключений, а ст.. 110 Закону викладено в новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.. 6 України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.11.2004 року, запроваджуються у 2006 році поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року такий порядок визначений не був і фінансування виплат підвищення пенсій дітям війни з Державного бюджету у 2006 року не проводилося.
На цей час положення ст.. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» не скасовані та неконституційними не визнані.
Приймаючи до уваги викладене суд приходить до висновку, що вимога позивача в частині донарахування їй, як дитині війни, підвищеної пенсії за 2006 рік задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року прожиточний мініум для осіб, які втратили працездатність, затверджено: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.
Ч.. З ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» в редакції Закону України від 15.03..2007 року № 749 - У»Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується пожиточний мініум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 ч. 1 зазначеної статті, збільшений на 1 %.Тобто розрахунковий мінімальний розмір пенсії за віком складає: - з 01.04.2007 року - 410, 06 грн. / 406грн. х 1, 01/; -з01.10.2007року -415, 11 грн./411 грн.х 1, 01 %/;
Дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням ст.. 111 того ж Закону, якою обмежено коло суб'єктів підвищення пенсії, а також встановлені інші його розміри.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6рп/2007 у справі щодо відповідності Конституції положень статей 29, 36, ч.2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66 п.7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 с 71, с. с. 98, 101, 103, 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» / справа про соціальні гарантії громадян/, зокрема п. 12 с 71 та с 111 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10рп/2008 у справі № 1 -28/2008 положення пункту 41 розділу 11 Закону України «Про державний/ бюджет України на 2008 рік» «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» також визнані неконституційними. Відносно Закону України «Про державний бюджет України на 2009рік» таке рішення відсутнє.
Таким чином зупинення дії ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено та визначено таким, що не відповідає Конституції України / є неконституційними/:
- у 2007 році - з 09.07.2007 року/ з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення/;
-У 2008 році - з 22.05.2008 року/ з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення/;
Суд вважає, що вище зазначені положення Законів України «Про державний бюджет України» не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових Законів або внесення змін до чинних Законів / ст.. 22 ч. 3 Конституції України/.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України « Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України, при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.
Відповідно до ст.. 1 Протоколу № 1 до названої Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься в ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві. Борги, що становлять майно, можуть розглядатися як « майнові права» і таким чином як власність.
Європейський суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України» зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти, чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тому Європейський суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію 2-х нормативних актів - Закону України, яким встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про державний бюджет»на відповідний рік, де положення останнього Закону на думку Уряду України, превалювали як Lex specialis. Європейський Суд не прийняв і аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов'язань.
Пільги, компенсації та гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня / ст.. 48 Конституції України/тому суд вважає, що право на соціальний захист не може бути обмежено та строк позовної давності не поширюється на соціальні виплати. Строк звернення до суду позивачу поновлено.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивач має право на одержання вказаної вище пільги відповідно до чинного Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року і до 31.12.2007 року, а також з 22.05.2008 року і до 31.12.2008 року, з урахуванням виплаченої їй в цей період соціальної допомоги в сумі 579, 3 грн.. .
Керуючись ст. ст. 11, 69 - 71, 105, 160 - 162, 185, 186 КАС України суд
постановив:
Позов задовольнити частково.
Дії Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії визнати неправомірними..
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за період з 09.07.2007 року і до 31.12.2007 року, а також з 22.05.2008 року і до 31.12.2008 року відповідно до чинного Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням виплачених в період з 01.01.2008 року і 31.12.2008 року 579, 3 грн..
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку поданням:
• - заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення;
• - апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.