Справа № 2-47/2010 рік
09 березня 2010 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Стратович О.В.
при секретарі Дворак Г.П.
з участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 В»ячеслава Владиславовича до ВАТ «Олевський завод електротехнічного фарфору» м. Олевськ вул. Кірова, 36 Житомирської області, про порушення законодавства і колективних договорів при оплаті праці, стягненні заборгованості по заробітній платі в сумі 36184,35 грн., -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про порушення законодавства і колективних договорів при оплаті праці в ВАТ «Олевський завод електротехнічного фарфору» та стягнення заборгованості заробітної плати в сумі 36184,35 грн.
В позовній заяві позивач зазначив, що 21.02.2009 року звільнився з роботи у ВАТ «Олевський завод електротехнічного фарфору» (далі ВАТ «ОЗЕТФ»). У вересні місяці 2009 року позивачу стало відомо, що в 2005-2008 роках на підприємстві в порушення умов колективних договорів, які приймалися у цей період, та ч. 2 ст. 97 КЗпП України, посадові оклади, тарифні ставки та відрядні розцінки працівникам не відповідали прийнятим у Галузевій угоді, внаслідок чого всі працівники, в тому числі і позивач отримував заробітну плату менш ніж прийнято Галузевою угодою. Вказані правопорушення фіксувалися працівниками Територіальної державної інспекції праці в Житомирській області починаючи з 2005 року, вносились приписи про їх усунення, керівництво неодноразово притягувалось до адміністративної відповідальності, але усунення порушень трудового законодавства ігнорувались.
Просить суд витребувати у відповідача колективні договори за 2005-2008 роки, копію наказу про звільнення позивача, відомості про нарахування та виплату заробітної плати за ці ж роки, довідку про розміри часових тарифних ставок робітників 6 розряду металообробного цеху за 2005-2008 роки; зобов'язати відповідача нарахувати належні позивачу суми в 2005-2008 роках і стягнути їх на користь позивача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просить суд їх задовольнити.
При цьому пояснив, що позивач на протязі 2005-2009 років не отримував заробітну плату в повному обсязі з врахуванням оплати праці відповідно до галузевої угоди з вини відповідача. На протязі вище зазначеного часу керівник підприємства неодноразово перевірявся інспекцією праці на предмет недотримання вимог законодавства про оплату праці, дотримання при нарахуванні праці вимог колективних договорів, галузевих угод та ч. 2 ст. 97 КЗпП України інших законодавчих актів пов'язаних з нарахуванням та оплатою заробітної плати. По наслідкам перевірки складалися акти перевірки, виносилися приписи про проведення оплати праці на підприємстві до вимог чинного законодавства, керівник притягувався до адміністративної відповідальності, проти останнього порушувалася також і кримінальна справа за затримку виплати заробітної плати працівникам підприємства однак це позитивних результатів не дало.
Представник вважає, що відповідач частково визнав позов так, як надав розрахунки заборгованості за 2008 рік., такі розрахунки на думку представника позивача не відповідають дійсності. Також представник позивача пояснив, що особисто здійснив нарахування заборгованості заробітної плати позивача, яка складає за його підрахунками за період з 01.01.2005 року по березень 2009 року включно з індексацією 36184,35 грн. Представник позивача вважає, що його розрахунки правильні але повинні бути уточненні, заперечує про призначення по справі бухгалтерської експертизи вважаючи її непотрібною.
Представник відповідача заперечує стосовно задоволення позову. Вважає доводу представника позивача не обґрунтованими, а вимоги безпідставними.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як встановлено в судовому засіданні позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем з 12.06.2003 року по 01.21.2009 року (а. с. 2-4) звільнився з роботи в порядку ст.. 38 КЗпП України за власним бажанням. Згідно наданих представникам позивача розрахунків (а. с. 31-40) заборгованість по заробітній платі позивача складає за період з 01.01.2005 року по березень місяць 2009 року 36184,35 грн., а фактично позивач згідно трудової книжки працював з 12.06.2003 року по 01.21.2009 року.
Представник відповідача надав суду розрахунки заборгованості, що належать доплаті позивачу за період з 2005 року по 2008 рік в сумі 388,49 грн. (а. с. 79-81).
При порівнянні вище зазначе6них розрахунків видно, що вони значно різняться між собою і у них різна методика нарахування заробітної плати, та вихідні дані.
Як вважається з матеріалів перевірок ВАТ «Олевський завод електротехнічного фарфору», які проводила територіальна державна інспекція праці в Житомирській області в період з 26.01.2006 року по 26.01.2009 року підприємство неодноразово перевірялося державними інспекторами праці і по наслідкам перевірок виносилися приписи, складалися протоколи та виносилися постанови про притягнення керівника підприємства до адміністративної відповідальності за порушення трудового законодавства та Закону України «Про оплату праці» відносно працівників підприємства.
Відповідно до постанови господарського суду Житомирської області від 22.12.2009 року ВАТ «Олевський завод електротехнічного фарфору» визнаний банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на один рік (а. с. 82-83).
Представник позивача відмовився від проведення судово-бухгалтерської експертизи з метою встановлення дійсної заборгованості по заробітній платі позивачу.
Дані правовідносини врегульовані наступними нормативно-правовими актами, а саме:
Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів. Суб'єктами організації оплати праці є серед інших в тому числі: професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи, працівники.
В ч. 1 ст. 15 Закону зазначено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюється підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності з іншим уповноваженим на представництво органом.
Фактично ч. 1, 2 ст. 97 КЗпП України дублює вимоги ч. 1 ст. 15 Закону, крім того в ч. 4 ст. 97 КЗпП України зазначено, що власник або його уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Дослідивши докази, які є в справі суд приходить до висновку, що відповідач дійсно порушив права позивача і нарахував заробітну плату з порушенням законодавств, яке регулює порядок нарахування заробітної плати, колективних договорів та галузевих угод.
Але суд не може задовольнити позов так, як позивач не надав суду доказів, які б стверджували правильність наданих розрахунків з нарахування заробітності по заробітній платі, які надав суду представник позивача.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування законодавства про працю» суд задовольняючи вимоги про оплату праці має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Ч. 2 ст. 145 ЦПК зазначає, що призначення експертизи є обов'язковим у разі за»явлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами.
Під час розгляду справи, сторони не заявляли до суду клопотання про призначення експертизи по справі.
Суд не може визнати доказами розрахунки надані представниками позивача та відповідача так, як розрахунки заборгованості по заробітній платі, яка повинна була бути виплачена позивачу, ґрунтуються на висновках представників позивача та відповідача, які не є спеціалістами або експертами в галузі бухгалтерського обліку та нарахування заробітної плати. Суд може прийняти до уваги заключення експерта.
На підставі викладеного суд не може зазначати подані розрахунки і в рішенні суду так, як вони суперечливі і ґрунтуються на різних вихідних даних розрахунку заробітної плати і не можуть бути належними доказами в справі.
Керуючись вимогами: ч. 1,2 ст. 97 КЗпП України, ст. ст. 5, 15 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 10, 11, 88, 208, 209, 211 - 215, 218 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_3 В»ячеслава Владиславовича до ВАТ «Олевський завод електротехнічного фарфору» м. Олевськ вул. Кірова, 36 Житомирської області, про порушення законодавства і колективних договорів при оплаті праці, стягненні заборгованості по заробітній платі в сумі 36184,35 грн. - відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Звільнити ОСОБА_3 від сплати державного мита в порядку п. 18 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито».
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області на протязі 20 днів після подачі письмової заяви про апеляційне оскарження рішення суду, яка подається на протязі 10 днів після оголошення рішення суду.
Суддя: