ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83
01 квітня 2010 р. Справа № 9/30
Господарський суд Івано-Франківської області у складі суду: судді Фанди Оксани Михайлівни при секретарях судового засідання Чмихові Юрію Анатолійовичу, Поліводі Сергію Володимировичу розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ТзОВ "Українсько-німецьке СП"СТАНІМ", вул. Незалежності, 67а, м.Івано-Франківськ,76000
до відповідача 1 Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м.Львів, 79000
до відповідача 2 Виконкому Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського,21, м. Івано-Франківськ,76000
до відповідача 3 Івано - Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, вул. Дністровська, 49, м. Івано - Франківськ,76019
до відповідача 4 : Міністерства транспорту та зв'язку України, проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01001.
Третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - міський голова м. Івано-Франківська: Анушкевичус Віктор Андрусович, вул. Грушевського,21, м. Івано-Франківськ,76000.
про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним свідоцтва, визнання права власності, зобов'язання внести зміни в матеріали інвентаризації задовольнити.
За участю представників сторін:
Від позивача: Стефанишин Степан Іванович - керівник, (паспорт серії СЕ №309565 від 28.01.2005 року)
Від відповідача 3: Каданова Ольга Зіновіївна - юрисконсульт, (довіреність № 21/01-21 від 12.01.2010 року)
Від позивача: Тугай Іван Михайлович - представник, (довіреність № 1-Д від 12.04.2009 року)
Присутній в судовому засіданні: Бороденчик Сергій Георгійович, (паспорт серії СС № 003903 від 23.12.1995 року)
Від відповідача 2: Буджак Віктор Миколайович - головний спеціаліст юридичного відділу, (довіреність № 1058/05-17/07-в від 18.07.2006 року)
Від 3-ї особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - міського голови м. Івано-Франківська Анушкевичюса Віктора Андрусовича - Кедик Надія Степанівна, представник (довіреність № 851/01-17/07-в від 12.05.2008 року)
Від відповідача 1, 4 представники не з'явилися.
Заявлено вимогу про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 26.11.2007 року Державному територіально-галузевому об'єднанню "Львівська залізниця", шляхом виключення із складу цілісного майнового комплексу "виробнича база" по вул. Промисловій, 18-а в м.Івано-Франківську - нежитлового приміщення гаражу, під літерою Л, прохідної під літерою З, підстанції під літерою Н та зобов'язання Івано-Франківське ОБТІ внести зміни до матеріалів інвентеризації виробничої бази Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" по вул. Промислова, 18-а в м.Івано-Франківську шляхом виключення із матеріалів інвентеризації нежитлового приміщення гаражу, під літерою Л, прохідної, під літерою З та підстанції під літерою Н, а також зобов'язання Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою по вул. Промисловій 18-а в м.Івано-Франківську, які чиняться ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Станім", шляхом демонтажу тимчасових споруд прохідної під літерою З та підстанції під літерою Н.
09.02.10 року позивачем у справі подано суду письмову заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить:
1. визнати недійсним розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 14.09.07 року № 527-р в частині оформлення права власності на приміщення виробничої бази по вул. Промисловій, 18, що в м. Івано-Франківську за державою в особі Кабінету Міністрів України, право повного господарського відання - ДТГО "Львівська залізниця", позначені в інвентарній справі Літер Л, Н.З;
2. визнати нечинним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що видане ДТГО "Львівська залізниця" на приміщення виробничої бази по вул. Промисловій, 18, що в м. Івано-Франківську за державою в особі Кабінету Міністрів України, право повного господарського відання - ДТГО "Львівська залізниця", позначені в інвентарній справі Літер Л, Н.З;
3. визнати за ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Станім" право власності на приміщення гаражу (літер Л інвентарної справи), що знаходиться по вул. Промисловій, 18 А, в м. Івано-Франківську;
4. зобов"язати Івано-Франківське ОБТІ внести відповідні зміни в матеріали інвентаризації та реєстр прав власності на нерухоме майно.
Судом прийнята вказана заява до розгляду. Отже, судом розглядаються позовні вимоги у зміненому вигляді.
24.03.10 року Прокуратура Івано-Франківської області листом вх. № 2314 повідомила суд про вступ прокуратури у розгляд даної справи.
Відповідач 1 Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" подало суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направлення повноважного представника в судове засідання 01.04.10 року.
Представником відповідача 4 Міністерства транспорту та зв'язку України подано суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направлення повноважного представника в судове засідання 01.04.10 року. Письмових заперечень по суті спору відповідачем не подано.
Розглянувши подані відповідачем 1 Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" та представником відповідача 4 Міністерством транспорту та зв'язку України клопотання про відкладення розгляду справи, суд відмовив в їх задоволенні оскільки вони не обгрунтовані при цьому врахував наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Право на представництво юридичної особи пов'язане не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії. Тобто, чинне законодавство не містить обов'язкової вказівки щодо участі у справі конкретної особи.
Суду не подано доказів неможливості направлення інших представників від імені юридичної особи.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частина 1 ст. 69 ГПК України встановлює, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи та розглядати справу по суті спору.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити. В обгрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.
Відповідно до рішення виконавчого комітету № 238 від 20.07.05 року позивачу надано дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт для реконструкції власного виробничого приміщення на переданій у постійне користування земельній ділянці на вул. Промисловій, 18"а" в м. Івано-Франківську. На виконання даного рішення Товариством було виготовлено проект переобладнання в 2005 році, а 03.10.05 року вказаний проект пройшов державну експертизу в Івано-Франківській обласній службі Української державної Інвестиційної експертизи.
Вищезгадане приміщення було придбано позивачем у БМП-766 Львівської залізниці у вигляді списаних будівельних матеріалів загальною вартістю 1 704 грн., про що свідчить вимога № 212 від 12.11.02 року, квитанція про оплату вказаної суми від 13.11.02 року. Отже, між сторонами фактично був укладений договір купівлі-продажу будівельних матеріалів.
Дозвіл на реконструкцію позивачем даного приміщення надавався підприємству із врахуванням вимог чинного законодавства щодо попереднього відведення під ці цілі земельної ділянки. Так, у відповідності до Державного акту постійного користування земельною ділянкою № ІІ-ІФ № 002309-15/04-000223 від 08.04.98 року (державна реєстрація за № 223) позивач є користувачем земельної ділянки площею 0,25 га по вул. Промисловій, 18"а" в м. Івано-Франківську з цільовим призначенням для розміщення і експлуатації виробничих приміщень і споруд.
Однак, ДТГО "Львівська залізниця" оформило у 2007 році право власності на списаний з балансу у 2002 році об'єкт нерухомості та ще і на земельній ділянці, яка перебуває у законному користуванні позивача. Крім того, представник зазначив, що ДТГО "Львівська залізниця" із порушенням вимог законодавства оформило право власності і на приміщення прохідної і підстанції, які є тимчасовими спорудами.
Відповідач 1 23.02.10 року подав суду письмові заперечення по суті спору, в яких просив суд відмовити в задоволенні позову. В обгрунтування поданих письмових заперечень відповідачем зазначено наступне. На балансі Відокремленого підрозділу "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 4" ДТГО "Львівська залізниця" у м. Івано-Франківську по вул. Промислова, 18"а" знаходиться будівля гаражу, яка відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серія САВ № 671896 від 26.11.07 року є державною власністю та знаходиться у повному господарському віданні Залізниці.
Лист Укрзалізниці від 11.07.02 року № ЦЗП - 6/127, на який посилається позивач як на підтвердження факту списання будівлі, не може визнаватись допустимим доказом в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки таким доказом може бути лише Акт про списання будівлі, затверджений начальником БМП № 766.
Дана будівля перебувала на балансі БУ-4 (БМП-766) з моменту її побудови та ніколи з балансу не списувалась, що підтверджується довідками про вибуття основних засобів за 2002-2008 роки, описом інвентарних карток по обліку основних засобів за періоди з 01.01.02 року-31.12.02 року та 01.10.08 року-31.12.08 року, інвентаризаційними описами основних засобів № 18, 15, 20, 25.
Відповідачем 1 зазначено, що до СП "Станім" не переходило право влсаності на будівлю гаражу, що перебуває у повному господарському віданні Залізниці та є державною власністю, оскільки договору про відчуження даного основного засобу укладено не було, а купівля-продаж будівельних матеріалів не породжує виникнення права власності на нерухоме майно.
Відповідач 1 зазначив в запереченнях, що позивачем не надано доказів отримання дозволу на виконання будівельних робіт, який надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, та доказів здійснення переобладнання та відбудови приміщення гаражу за власні кошти.
Відповідач 1 зазначив, що відсутність акта прийняття в експлуатацію спірних будівель не може бути підставою для відмови в реєстрації права власності, оскільки відповідно до Листа Держбуду України від 23.03.99 року № 12/5-126 "Щодо оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти про прийняття їх в експлуатацію", по об'єктах що збудовані до 05.08.92 року при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається ОБТІ. Крім того, БУ-4 за рахунок власних коштів утримує і експлуатує зазначені будівлі.
Крім того, прохідна і тарнсформаторна підстанція не є тимчасовими спорудами.
Представник відповідача 2 позовні вимоги заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити. В обгрунтування поданих заперечень представник відповідача 2 зазначив, що згідно із п. 10 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів міської ради належить реєстрація відповідно до Закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Із посиланням на рішення Конституційного Суду України від 16.04.09 року (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) представник відповідача 2 зазначив, що розпорядження міського голови від 14.09.07 року за № 627-р "Про оформлення права власності на приміщення виробничої бази по вул. Промислоій, 18, що в м. Івано-Франківську за державою в особі Кабінету Міністрів України, право повного господарського відання - ДТГО "Львівська залізниця" є ненормативним правовим актом, який вичерпав свою дію, оскільки 07.04.06 року на виконання вказаного розпорядження видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Представник відповідача 3 Івано - Франківського обласного бюро технічної інвентаризації позовні вимоги заперечив та просив суд в їх задоволенні відмовити. В обгрунтування заявлених заперечень представник відповідача 3 зазначив наступне. ДТГО "Львівська залізниця" звернулась з листом від 01.11.07 року за № 2644 до Івано-Франківського ОБТІ провести поточну інвентаризацію на будівлі та споруди БУ-4, які знаходяться на їхньому балансі в переліку заяви була виробнича база БУ-4, яка знаходиться за адресою: вул. Промислова, 18"а" в м. Івано-Франківську. До заяви було додано довідку про те, що за ДТГО "Львівська залізниця" згідно бухгалтерського обліку рахуються наступні об'єкти, які знаходяться на вул. Промисловій, 18"а", а саме: цех арматурний, побутове приміщення, гараж, прохідна будка, заправка, склад матеріалів, цех столярний, зал засідань, туалет в строй дворі, адмінбудівля, будівля підстанції, будівля цегляна, огорожа, кран-балка, бетонно-розчинний вузол.
Дана довідка була засвідчена підписом головного бухгалтера А. А. Намурована та мокрою печаткою ДТГО "Львівської залізниці". Відповідно до технічної інвентаризації увійшли об'єкти, які в даний час оспорюються в суді: приміщення гаражу, прохідна та підстанція.
Представник відповідача 3 із посиланням на Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Держбуду України від 24.05.01 року № 127 та Тимчасове положення зазначив, що Івано-Франківське ОБТІ правомірно провело технічну інвентаризацію та зареєструвало право власності на об"єкти.
В судовому засіданні 01.04.10 року був присутній Бороденчик Сергій Георгійович, який виконував обов'язки начальника управління БМП-766 ДТГО "Львівська залізниця" до 2007 року, та надав суду усні та письмові пояснення по справі. А саме він зазначив ,що з 1998 року ТОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "СТАНІМ" отримало в користування земельну ділянку по вул. Промисловій 18А, що в м. Івано-Франківську, площею 0,25 га на підставі відповідного рішення Івано-Франківської міської ради та державного акта на право постійного користування землею. На території зазначеної земельної ділянки знаходилось приміщення гаражу, площею 224,9 кв.м., яке було знищене пожежею, тому Львівська залізниця в особі управління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд № 4 звернулася до експертної установи для визначення ринкової вартості будівлі гаражу, який підлягав розбиранню і зносу, а ТОВ " ЕКА-Захід виготовило відповідний висновок від 31.03.2002 року в якому встановлено ринкову вартість споруди і описано технічний стан споруди.
Листом № ЦЗП - 6/127 від 11.07.2002 року Укрзалізниця дозволила Львівській залізниці списання непридатного для подальшого використання за призначенням основного засобу - будівлі гаражу 1957 року побудови, інвентарний № 61007, що знаходився на балансі БМП-766 Львівської залізниці.
В подальшому, як зазначив Бороденчик Сергій Георгійович, матеріали приміщення гаражу з метою розбору було придбані позивачем у БМП - 766 ДТГО "Львівська залізниця" на підставі укладеного договору купівлі-продажу будівельних матеріалів, за ціною 1704 грн., про що свідчить вимога № 212 від 12.11.2002 року і квитанція про оплату вказаної суми від 13.11.2002 року.
З моменту придбання споруди під розбір, ТОВ "СП "Станім" приступило до ремонтних робіт і усунення наслідків пожежі, які у відповідності до угоди № 32 від 12.08.2004 року були проведені, про що свідчать акти приймання виконаних робіт.
Представник третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, міського голови м. Івано-Франківська Анушкевичюса В. А. заперечення, викладені відповідачем 2, підтримав в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 2, 3, третьої особи та присутнього в судовому засіданні Бороденчика Сергія Георгійовича, дослідивши усі подані у справу докази, суд встановив наступне.
Листом від 19.04.02 року Управління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд № 4 (БМП-766) звернулось до Івано-Франківського ТзОВ "Ека-Захід" з проханням провести експертну оцінку будівлі гаражів, які підлягають розбиранню і зносу, місце знаходження яких: м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 18"а", мотивуючи це тим, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.08.01 року у справі № 7-214 територію, на якій розміщено гаражі Управління, у нього вилучено (арк. справи 28).
Згідно висновку експерта ринкова вартість будівлі гаражу під розборку по вул. Промисловій, 18"а", в м. Івано-Франківську, що належить БУ-4 Львівської залізниці (без врахування ПДВ) становить 1 420 грн.
Листом від 11.07.02 року № ЦЗП-6/127 Державна адміністрація залізничного транспорту України дозволила списання непридатного для подальшого використання за призначенням основного засобу - будівля гаражу 1957 року побудови, інвентарний номер 61007, площею 224, 9 кв. м., без залишкової вартості, який знаходиться на балансі Будівельно-монтажного поїзду № 766 Львівської залізниці.
Згідно довідки, підписаної начальником БМП-766 та головним бухгалтером , будівля гаражу інвентарний номер 61007, 1957 року вводу в експлуатацію повністю зношена, початкова балансова вартість 9058 грн.
Позивачем були придбані будівельні матеріали у БМП-766 Львівської залізниці, про що свідчить вимога БМП 766 Львівської залізниці № 212 від 12.11.07 року, згідно якої матеріальні цінності, а саме: дрова, віконні рами, цегла, панелі з/б, металолом, вартістю 1 704 грн. 13.11.2002 року позивачем у справі оплачено та придбано вказані матеріали, про що свідчить квитанція про оплату вказаної суми. Факт продажу залізницею основних засобів та придбання їх позивачем підтверджується також поясненнями, наданими в судовому засіданні 01.04.10 року Бороденчиком Сергієм Георгійовичем, який виконував обов'язки начальника управління БМП-766 ДТГО "Львівська залізниця" до 2007 року.
Отже, як вбачається з вказаних доказів, Державною адміністрацією залізничного транспорту України дозволено списання непридатного для подальшого використання за призначенням основного засобу -будівлі гаражу 1957 року побудови, який знаходиться на балансі Будівельно-монтажного поїзду № 766 Львівської залізниці. Позивачем придбано вищезазначені будівлі, тобто фактично укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом ч. 1-3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
У відповідності до Державного акту постійного користування земельною ділянкою № ІІ-ІФ № 002309-15/04-000223 від 08.04.98 року (державна реєстрація за № 223) позивач є користувачем земельної ділянки площею 0, 25 га по вул. Промисловій, 18"а" в м. Івано-Франківську з цільовим призначенням для розміщення і експлуатації виробничих приміщень і споруд.
Рішенням господарського суду івано-Франківської області від 09.06.09 року по справі № 18/35, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.09 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.03.10 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ДТГО "Львівська залізниця"до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та ТзОВ СП "Станім" про визнання недійсним п. 25 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 129 від 24.03.98 року та державного акту на право постійного користування землею № 15/04-000223 від 08.04.98 року. Рішення набрало законної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до рішення виконавчого комітету № 238 від 20.07.05 року позивачу надано дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт для реконструкції власного виробничого приміщення на переданій у постійне користування земельній ділянці на вул. Промисловій, 18"а" в м. Івано-Франківську. На виконання даного рішення Товариством було виготовлено проект переобладнання в 2005 році, а 03.10.05 року вказаний проект пройшов державну експертизу в Івано-Франківській обласній службі Української державної Інвестиційної експертизи.
З вищевикладеного вбачається, що позивач правомірно володіє, користується та розпоряджається майном (будівельними матеріалами), придбаними ним у БМП-766, та розташованими на земельній ділянці, яка надана Товариству у постійне землекористування.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Посилання представника відповідача 1 ДТГО "Львівська залізниця" на те, що дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт для реконструкції власних приміщень, наданий позивачу рішенням виконавчого комітету Іван-Франківської міської ради № 238 від 20.07.05 року є недійсним, оскільки відсутня укладена угода з виконавчим комітетом міської ради про використання спецтехніки для вивозу сміття та переоформлення користування земельною ділянкою на правах оренди є необґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до п. 9, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Суду не подано доказів скасування рішення виконавчого комітету Іван-Франківської міської ради № 238 від 20.07.05 року Радою або визнання його нечинним в судовому порядку.
Однак, листом від 09.07.07 року № 1200 Управління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд № 4 ДТГО "Львівська залізниця"звернулось до міського голови із проханням оформити право власності на будівлі та споруди виробничої бази № БУ-4, які знаходяться на балансі залізниці, за державою в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства транспорту та зв'язку України, в повному господарському віданні ДТГО "Львівська залізниця". В додатку до листа містяться копії інвентарної справи та копії карточок бухгалтерського обліку основних засобів.
Розпорядженням міського голови від 14.09.07 року № 527-р оформлено право власності на об'єкт нерухомого майна -виробничої бази по вул.. Промислова, 18"а" в м. Івано-Франківську за державою в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства транспорту та зв'язку України, в повному господарському віданні ДТГО "Львівська залізниця"(п. 7 розпорядження) та 26.11.07 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (арк.. справи 19). До об'єктів, на які оформлено право власності, увійшли також гараж, підстанція та прохідна, які викуплені позивачем та знаходяться на його земельній ділянці.
Вказане розпорядження міського голови є таким, що суперечить нормам законодавства, прийняте з перевищенням повноважень щодо оформлення права власності з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;
Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності (п. 7 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 02.04.94 року № 02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності").
Згідно матеріалів інвентарної справи судом встановлено, що об'єкт - гараж (літера Л) не був інвентаризований ОБТІ на час звернення ДТГО "Львівська залізниця" до міського голови. Міський голова своїм розпорядженням від 14.09.07 року оформив право повного господарського відання на виробничу базу. Однак, в свідоцтві про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради від 26.11.07 року серед інших об'єктів, на які оформлено право власності, зазначено гараж літера Л, площею 190 кв. м., хоча інвентаризація гаражу відбулась лише 21.11.10 року, про що свідчить довідка ОБТІ. Тобто, на момент прийняття розпорядження питання про визнання права власності на гараж літер Л не ставилось, однак в свідоцтві про право власності спірний об'єкт міститься, що свідчить про безпідставність його включення.
Крім того, повноваження голови міської ради визначені статтею 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Вказана норма не наділяє міського голову повноваженнями щодо оформлення права власності. Натомість, пункт "б" підпункту 10 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлює, що до делегованих повноважень виконавчих органів належить облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Відповідно до п. "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Тобто, прийняття міським головою Івано-Франківської міської ради розпорядження від 14.09.07 року № 527-р, яким оформлено право власності на об'єкт нерухомого майна -виробничої бази по вул.. Промислова, 18"а" в м. Івано-Франківську за державою в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства транспорту та зв'язку України, в повному господарському віданні ДТГО "Львівська залізниця" здійснено з перевищенням наданих законом повноважень.
Щодо посилання представника відповідача на те, що розпорядження Івано-Франківського міського голови від 14.09.07 року № 527-р є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування, та, відповідно, є актом одноразового застосування, який вичерпує свою дію фактом їхнього виконання, а тому не може бути скасований чи змінений після їх виконання, то слід зазначити, що воно є необгрунтованим з огляду на наступне.
Індивідуально-правовий акт органу місцевого самоврядування є юридичним фактом, на підставі якого у фізичних та юридичних осіб приватного права виникають, змінюються та припиняються права та обов"язки.
Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.09 року (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) закріплено положення щодо неможливості скасування чи зміни ненормативного правового акту індивідуальної дії саме органом місцевого самоврядування, який його прийняв. При цьому, чинне законодавство України, зокрема, ст. 55 Конституції України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Вказана норма кореспондується з приписами статей 144 Конституції України, 74, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Позивач звернувся до суду із позовом про захист порушеного права, визнання права власності на гараж, скасування розпорядження Івано-Франківського міського голови та свідоцтва, на підставі якого оформлено право власності. Тобто, вказані вимоги є взаємопов'язаними та випливають одна з одної. Звуження законного права позивача на судовий захист свого порушеного чи оспорюваного права є порушенням норм чинного законодавства.
При цьому суд звертає увагу, на те, що положення, закріплене в рішенні Конституційного Суду України, на яке посилається відповідач, щодо неможливості скасування чи зміни ненормативного правового акту індивідуальної дії, який вичерпує свою дію фактом їхнього виконання, поширюється на органи місцевого самоврядування, тобто колегіальний орган - раду.
Отже, вимоги позивача щодо визнання недійсним розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 14.09.07 року № 527-р в частині оформлення права власності на приміщення виробничої бази по вул. Промисловій, 18, що в м. Івано-Франківську за державою в особі Кабінету Міністрів України, право повного господарського відання - ДТГО "Львівська залізниця", позначені в інвентарній справі Літер Л, Н.З є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування: фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Як встановлено вище, земельна ділянка, на якій знаходяться спірні об'єкти, надана позивачу у постійне користування згідно державного акту на право постійного користування землею № 15/04-000223 від 08.04.98 року. Тобто, свідоцтво про право власності видано ДТГО "Львівська залізниця" органом місцевого самоврядування з порушенням норм законодавства, оскільки суду не подано, а ні доказів ,що підтверджують право державної власності ,а ні доказів які свідчать про право користування землею залізницею.
Отже, вимога в частині визнання нечинним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що видане ДТГО "Львівська залізниця" на приміщення виробничої бази по вул. Промисловій, 18, що в м. Івано-Франківську за державою в особі Кабінету Міністрів України, право повного господарського відання - ДТГО "Львівська залізниця", позначені в інвентарній справі Літер Л, Н.З є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про визнання за ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Станім" права власності на приміщення гаражу (літер Л інвентарної справи), що знаходиться по вул. Промисловій, 18 А, в м. Івано-Франківську, то в цій частині позов підягає задоволенню з огляду на наступне.
Як зазначалось вище, позивачем придбано у БМП - 766 ДТГО "Львівська залізниця" на підставі укладеного договору купівлі-продажу будівельних матеріалів, за ціною 1704 грн., про що свідчить вимога № 212 від 12.11.2002 року і квитанція про оплату вказаної суми від 13.11.2002 року.
В подальшому при видачі свідоцтва про право власності гараж неправомірно було включено до переліку об'єктів, на які визнано право власності, не зважаючи на відсутність проведеної інвентаризації на час оформлення свідоцтва та відсутність у ДТГО "Львівська залізниця"правовстановлюючих документів на спірне майно. Тобто, вищевказаними діями було порушено право позивача щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Перебування ж спірного майна на балансі ДТГО "Львівська залізниця", після йго відчуження, є порушенням порядку ведення бухгалтерської звітності, встановленого чинним законодавством.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Івано-Франківського ОБТІ внести відповідні зміни в матеріали інвентаризації та реєстр прав власності на нерухоме майно, то слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ. Відповідно до п. 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, встановленому Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, відносяться рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
Отже, позов в цій частині слід задовольнити.
Статя 2 Закону України "Про судоустрій України" встановлює, що суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Відповідно до частини першої ст. 6 Закону України "Про судоустрій України" усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.
Згідно з п. 5 частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України однією з основних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.
Частина перша ст. 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Таким чином, звернення особи до суду за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів гарантовано законодавством України .
При цьому, частиною 3 ст.16 Цивільного кодексу України , передбачається, що суд при дослідженні і встановленні дійсних обставин справи може відмовити особі(позивачу) у захисті , не застосовуючи жоден із перерахованих у вказаній нормі способів, у випадку зловживання своїми правами.
Відповідачами не доведено жодної із визначених ст. 13 Цивільного кодексу України форм зловживання правом, яке вчинено б позивачем.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог. Позов слід задовольнити.
При цьому судом враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
В спірному випадку спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача 1 Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" та відповідача 2 Виконкому Івано-Франківської міської ради. Таким чином, судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідачів ДТГО "Львівська залізниця"та виконкому Івано-Франківської міської ради порівну.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ЦК України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про судоустрій України", ст. 35, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов ТзОВ "Українсько-німецьке СП"СТАНІМ" до відповідача 1 Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до відповідача 2 Виконкому Івано-Франківської міської ради до відповідача 3 Івано - Франківського обласного бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним свідоцтва, визнання права власності, зобов'язання внести зміни в матеріали інвентаризації задовольнити.
Визнати недійсним розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 14.09.07 року № 527-р в частині фоормлення права власності на приміщення виробничої бази по вул. Промисловій, 18, що в м. Івано-Франківську за державою в особі Кабінету Міністрів України, право повного господарського відання - ДТГО "Львівська залізниця", позначені в інвентарній справі Літер Л, Н,З.
Визнати нечинним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що видане ДТГО "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м.Львів, 79000 на приміщення виробничої бази по вул. Промисловій, 18, що в м. Івано-Франківську за державою в особі Кабінету Міністрів України, право повного господарського відання - ДТГО "Львівська залізниця", позначені в інвентарній справі Літер Л, Н,З.
Визнати за ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Станім", вул. Незалежності, 67а, м.Івано-Франківськ,76000 (код 20548303) право власності на приміщення гаражу (літер Л інвентарної справи), що знаходиться по вул. Промисловій, 18 "а", в м. Івано-Франківську.
Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації, вул. Дністровська, 49, м. Івано - Франківськ,76019 внести відповідні зміни в матеріали інвентаризації та реєстр прав власності на нерухоме майно.
Стягнути з відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м.Львів, 79000 (код 01059900) на користь позивача ТзОВ "Українсько-німецьке СП"СТАНІМ", вул. Незалежності, 67а, м.Івано-Франківськ, 76000 (код 20548303): 178, 50 грн. (сто сімдесят вісім грн. 50 коп.) - витрат по сплаті державного мита та 59 грн. (п"ятдесят дев"ять грн.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з відповідача Виконкому Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського,21, м. Івано-Франківськ,76000 на користь позивача ТзОВ "Українсько-німецьке СП"СТАНІМ", вул. Незалежності, 67а, м.Івано-Франківськ, 76000 (код 20548303): 178, 50 грн. (сто сімдесят вісім грн. 50 коп.) - витрат по сплаті державного мита та 59 грн. (п"ятдесят дев"ять грн.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Фанда О. М.
рішення виготовлено та підписано 06.04.10 року
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
06.04.10 року