79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.03.2020 Справа № 914/2509/19
За позовом: Фізичної особи-підприємця Івасіва Михайла Михайловича, с.Довге-Калуське Івано-Франківської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Буртехпостач», м.Львів
про стягнення 21'898,93 грн.
Суддя Яворський Б.І.
при секретарі Муравець О.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/2509/19 за позовом Фізичної особи-підприємця Івасіва Михайла Михайловича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буртехпостач» про стягнення 21'898,93 грн. заборгованості за договором про надання послуг, з яких: 19'000,00 грн. основного боргу, 2'658,44 грн. пені та 240,49 грн. 3% річних. У позовній заяві позивач зазначив, що очікує понести витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2'000,00 грн.
16.01.2020 позивач подав заяву (вх.№2387/20) про розподіл витрат на правничу допомогу з доказами, що підтверджують розмір уже понесених витрат на правничу допомогу (додаткова угода № 1 до договору №25/11/19 про надання правничої допомоги від 25.11.2019; копія акта приймання-передачі наданих юридичних послуг № 1 від 29.12.2019 до додаткової угоди №1, копія платіжного доручення №3514 від 14.01.2020 на суму 2000,00 грн. та оригінал ордера), у якій також зазначив, що докази понесених додаткових витрат з представництва у розмірі 2'000,00 грн. буде надано після ухвалення рішення у справі.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, Господарський суд Львівської області 13.02.2020 прийняв рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буртехпостач» на користь ФОП Івасіва Михайла Михайловича 19'000,00 грн. основного боргу, 240,49 грн. 3 % річних та 1'690,48 грн. судового збору.
17.02.2020 позивачем на адресу суду скеровано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, до якої долучено копію акта приймання-передачі наданих послуг № 2 від 15.02.2020 та копію платіжного доручення №3502 від 15.02.2020 на суму 2'000,00 грн. Копії заяв про розподіл витрат на правничу допомогу, а також про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідними додатками до них надіслано відповідачу. Також позивач просив вирішити питання сплати судового збору.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2020 заява передана для розгляду судді Яворському Б.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.02.2020 заяву ФОП Івасіва Михайла Михайловича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та судового збору призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.03.2020. Участь представників сторін в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась.
Представники сторін участі повноважних представників у судове засідання не забезпечили, хоча судом належним чином були повідомлені про місце, дату та час судового засідання, докази про що знаходяться в матеріалах справи та внесенням ухвали суду до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд звертає увагу позивача, що у рішенні від 13.02.2020 суд вирішив питання судового збору і стягнув з відповідача на його користь 1690,48 грн. судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем до матеріалів справи долучено копію ордера серії ІФ №074912, копію договору №25/11/19 про надання правової допомоги від 25.11.2019 та додаткову угоду №1 до нього від 10.12.2019, копію акта приймання-передачі наданих юридичних послуг від 29.12.2019 та 15.02.2020 з описом наданих послуг адвокатом та докази оплати таких послуг (копію платіжного доручення №3514 від 14.01.2020 на суму 2'000,00 грн. та № 3502 від 15.02.2020 на суму 2'000,00 грн.).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконанихробіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судові витрати, крім судового збору, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2019 між позивачем (клієнт) та адвокатом Івасів О.І. (адвокат) укладено договір №25/11/19 про надання правничої допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат зобов'язується надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором і відповідною (ми) додатковою угодою (угодами), завданням (предметом) якої є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів та представництва клієнта у статусі боржника у виконавчому провадженні.
Відповідно до п.5 договору сторони визначили, що розмір вартості наданих послуг та розмір винагороди (розмір гонорару) адвоката з анадання правничої допомоги, що визначена п.2 даного договору визначається сторонами шляхом укладання додаткових угод до даного джоговору та згідно акта приймання-передачі наданих послуг, які є невід'ємною частиною договору. Оплата вартості наданих послуг адвокатом клієнту здійснюється протягом п'яти днів з моменту підписання акта приймання-передачі наданих послуг у безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок адвоката, реквізити якого зазначено у п.8 даного договору.
Відповідно до умов додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 10.12.2019 сторони погодили розмір гонорару за первинну консультацію (500 грн.), підготовку позовної заяви (1'500,00 грн.) та участь адвоката в суді (2'000,00 грн.), що у загальному розмірі становить 4'000,00 грн. У пункті 2 додаткової угоди №1 до договору сторони погодили порядок оплати послуг адвоката.
Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З огляду на предмет договору про надання юридичної допомоги об'єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, у зв'язку із вирішенням спору в суді.
Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
До матеріалів справи долучено копію акта №1 та №2 приймання-передачі наданих юридичних послуг згідно додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги №25/11/19 від 25.11.2019, з яких вбачається, що адвокатом були надані наступні послуги: надання первинної консультації - 500 грн. (2 год.); підготовка позовної заяви та формування додатків до неї - 1'500,00 грн. (5 год.) та участь адвоката у судових засіданнях - 2'000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг за вказаними актами становить 4'000,00 грн. Згідно платіжних доручень № 3514 від 14.01.2020 та № 3502 від 15.02.2020 клієнтом оплачено адвокату Івасів О.І. загальну суму вартості наданих ним послуг у розмірі 4'000,00 грн.
У матеріалах справи наявні докази, які підтверджують фактичне надання адвокатських послуг позивачу і фактичне понесення витрат на правничу допомогу; право користуватися професійною правничою допомогою передбачене законом; визначена вартість адвокатських послуг пропорційна наданим адвокатом послугам і витраченому часу та отриманому результату. Відповідач повідомлявся про заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу, проте не подав жодних заперечень. Отже, розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 4'000,00 грн. суд вважає співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та територіальною віддаленістю позивача.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України). Зазначену правову позицію викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18.
Доказів неспівмірності заявлених витрат суду не подано, із заявами про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідач не звертався.
Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
З огляду на викладені обставини, враховуючи подання заявником доказів на підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката та відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру цих витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для винесення додаткового рішення у справі про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Як уже відзначалося, суд, згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, при ухваленні рішення у справі №914/2509/19 поклав на відповідача судовий збір у розмірі 1'690,48 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд аналогічно застосовує положення п.3 ч.4 ст.129 ГПК України (у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог). Відтак, на відповідача покладаються витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3'514,42 грн.
Керуючись ст.ст. 86, 126, 129, 221, 244, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Івасіва Михайла Михайловича про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буртехпостач» витрат на професійну правничу допомогу та судового збору задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буртехпостач» (79060, м. Львів, вул.Наукова, 39/4; код ЄДРПОУ 31659118) на користь Фізичної особи-підприємця Івасіва Михайла Михайловича ( АДРЕСА_1 ; ідент.код НОМЕР_1 ) 3'514,42 грн. витрат на професійну правничу допомогу у справі № 914/2509/19.
3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 05.03.2020
Додаткове рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Яворський Б.І.