Справа № 2-а-273/08
іменем України
09 вересня 2008 року о 08 годині 05 хвилин м. Торез
Торезький міський суд Донецької області у складі:
Головуючого-судді Сенчишина Ф.М.
При секретарі Анцибор І.Ю.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача УПСЗН ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тореза справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання неправомірними дій УПСЗН Торезької міської ради, зобов'язання відповідачів до вчинення певних дій,
Згідно позову, позивачка є інвалідом 2-ї групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на відповідному обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Торезької міської ради. Має дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який знаходиться на диспансерному обліку по захворюванням внаслідок аварії на ЧАЕС. У відповідності до вимог ст. 28 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щомісячної виплати на дитину, яка постраждала від аварії на ЧАЕС в розмірі мінімальної заробітної плати. УПСЗН такі виплати були здійснені у значно меншому розмірі, визначеному постановами Кабінету Міністрів України. Згідно підрахунків позивачки за період з 01.01.2000 року по 21.12.2007 року їй на дитину не доплачено 22578 гривень 58 копійок. В 2008 році здійснення зазначених виплат було взагалі припинене, хоча повноліття сину позивачки виповниться лише 26 травня 2009 року. Позивачка вважає дії відповідача УПСЗН протиправними. Позивачка просить:
визнати на чинними (протиправними) рішення (дії) УПСЗН Торезької міської ради Донецької області при визначення щомісячних виплат на сина позивачки ОСОБА_3 за 2000-2007 роки такими, що не відповідають норма ст. 28 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
зобов'язати УПСЗН Торезької міської ради Донецької області здійснити щомісячні виплати на сина позивачки у розмірах, визначених статтею 28 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме за 2001-2007 роки в загальному розмірі 22578 гривень 58 копійок; зобов'язати УПСЗН Торезької міської ради нараховувати і виплачувати позивачці щомісячні виплати на її сина з 01.01.2008 року до досягнення ним повноліття, а саме до 25.05.2009 року, з наступним перерахунком щомісячних виплат у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів мінімальних заробітних плат; зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області забезпечити казначейське обслуговування Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради та контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень і проведенні платежів позивачці на щомісячні виплати на її дитину у вказаному розмірі.
Позивачка ОСОБА_1 судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони ґрунтуються. Пояснила, що раніше не подавала позов до суду, оскільки цьому перешкоджав стан її здоров'я, пов'язаний, знов таки, з наслідками аварії на ЧАЕС - позивачка є інвалідом 2-ї групи, через ЧАЕС хворіла на психічне захворювання, що підтверджується наданими нею документами.
Представник відповідача УПСЗН - ОСОБА_2, в судовому засіданні визнала той факт, що позивачка є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та визнана інвалідом 2-ї групи, має сина ОСОБА_3, відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" мала право на отримання на дитину шкільного віку щомісячної виплати. Заперечила проти задоволення позовних вимог мотивуючи це тим, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється за рахунок державного бюджету. Згідно із ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать в тому числі і нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу України та інших законів України. ПКМУ № 987 від 20.06.2000 р. «Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством в межах наявних фінансових ресурсів. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансуються з Фонду, затверджуються Законом України про державний бюджет на відповідний рік. Виходячи з існуючих фінансових можливостей держава гарантує виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р., та постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2007 р. № 649. Фінансування витрат, пов'язаних зі здійсненням позивачці щомісячних виплати на дитину здійснено у розмірі, визначеному вищезазначеними постановами КМУ. Управлінням здійснені відповідні виплати за період з 2000 року по січень 2008 року включно, заборгованості зі здійснення виплат немає. В січні 2008 року здійснення таких виплат було припинене, оскільки ОСОБА_3 закінчив школу, і відповідно не є дитиною шкільного віку і на нього дія п. 8 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не поширюється. Вважає дії УПСЗН при призначенні, виплаті та припиненні здійснення позивачу щомісячних виплат на дитину шкільного віку правомірними і просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Окрім того зазначає, що дію ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено на 2006 та 2007 роки законами про державний бюджет на відповідний рік. Окрім того зазначає, що позивачкою пропущено строк позовної давності для звернення з позовом до суду і просить суд у частині позовних вимог відмовити у зв'язку з її перебігом.
Другий відповідач ГУДКУ, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив. Надав суду письмове клопотання провести розгляд справи за відсутності свого представника та надав суду письмові заперечення проти позовних вимог. Заперечення другий відповідач мотивує тим, що органи державного казначейства України не наділені повноваженнями самостійно здійснювати видатки без відповідних бюджетних призначень та документів необхідних для здійснення розрахунково -касового обслуговування. Не вбачає потреби в зобов'язанні відповідача виконувати завдання, які вже викладені постановою КМУ від 21.12.2005 р. № 1232. Окрім того зазначає, що відповідачем права позивача не порушено і, відповідно, немає підстав застосовувати заходи захисту таких прав.
На підтвердження заявлених вимог та заперечень проти них, сторонами надані та досліджені судом наступні письмові докази:
копія посвідчення особи яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи
(категорія 1) на ім'я позивачки;
копія довідки Донецької облдержадміністрації на особу, яка постраждала від аварії на
ЧАЕС на ім'я позивачки;
копія пенсійного посвідчення (інвалід 2-ї групи) на ім'я позивачки;
копія довідки МСЕК від 13.03.2006 року про встановлення позивачці повторно 2-ї групи
інвалідності;
копія посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи на ім'я
ОСОБА_3;
копія свідоцтва про народження ОСОБА_3;
копії листів УПСЗН позивачці на її звернення з питань грошової виплати на дитину від
19.06.2008 року, 15.07.2008 року, 21.08.2008 року,
копії довідок УПСЗН щодо розмірів та періоду здійснення щомісячних виплат на дитину;
копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи УПСЗН;
копія положення про УПСЗН;
довідка дитячої поліклініки Торезької ЦМЛ щодо перебування ОСОБА_3 на "Д"
обліку;
копія листа Міністерства праці та соціальної політики України щодо здійснення виплат на
дітей шкільного віку;
довідка Торезького гірничого технікуму ім. О.Ф. Засядько щодо навчання ОСОБА_3
Д.М.;
копія свідоцтва про базову загальну середню освіту;
копія додатку до свідоцтва про базову загальну середню освіту;
копія експертного висновку від 03.03.2003 року, згідно якого позивачка хворіє
органічним розладом особистості з паранояльними включеннями, захворювання
викликане впливом аварії на ЧАЕС;
копія постанови Торезького міського суду від 13 лютого 2007 року про застосування до
позивачки примусових заходів медичного характеру;
епікриз на лікування позивачки в денному стаціонарі Торезького ПНД з 21.04 по
19.05.2008 року;
На підставі пояснень сторін та досліджених письмових доказів, судом встановлені наступні фактичні обставини:
ОСОБА_4 має статус особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), має II групу інвалідності, перебуває на відповідному обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Торезької міської ради. Має сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає разом з позивачкою, з 2000 року не знаходився і не знаходиться на повному державному забезпеченні (зазначені обставини сторонами не оскаржуються та доказуванню не підлягають) і має статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (що підтверджується копіює відповідного посвідчення, виданого 04.09.1996 року - а.с. 12). ОСОБА_3 в 2006 році закінчив Торезьку загальноосвітню школу І-III ступенів № 18 та отримав базову загальну середню освіту. З 01 вересня 2006 року і на час розгляду справи в суді навчається на денному відділенні Торезького гірничого технікуму ім. О.Ф. Засядька. ОСОБА_4 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання на сина ОСОБА_3, як на дитину шкільного віку, батьки якої стали інвалідами І або II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи , щомісячних виплат у розмірі мінімальної заробітної плати. Такі виплати відповідачем УПСЗН були здійснені позивачці у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України:
за період з січня 2000 року по грудень 2006 року включно - по 3 гривні 30 копійок;
в січні-березні 2007 року - по 6 гривень 40 копійок;
в квітні 2007 року - 11 гривень 52 копійки;
за період з травня 2007 року по січень 2008 року включно - по 32 гривні.
В лютому 2008 року здійснення зазначених виплат позивачці було припинено з посиланням на те, що у зв'язку зі вступом її сина до технікуму змінився його статус і він не є дитиною шкільного віку.
Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду суд враховує наступне:
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", потерпілим дітям та їх батькам надаються наступні компенсації та пільги: щомісячна виплата мінімальної заробітної плати сім'ям на кожну дитину шкільного віку...батьки яких стали інвалідами І або II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, замість виплати, передбаченої пунктом 6 цієї статті, якщо вказана дитина не знаходиться на повному державному забезпеченні.
Постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та від 20 квітня 2007 р. № 649 «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено конкретні розміри щомісячної
виплати сім'ям на кожну дитину шкільного віку, яка стала інвалідом або перебуває на диспансерному обліку у зв'язку з захворюванням внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також дітям шкільного віку, батьки яких стали інвалідами І або II групи чи померли внаслідок Чорнобильської катастрофи, замість виплати, передбаченої підпунктом 2 цього пункту, якщо такі діти не перебувають на повному державному забезпеченні, зокрема в розмірі 3 гривні 30 копійок (за грошовою реформою 1996 року), а починаючи з 25 квітня 2007 року - в розмірі 32 гривні.
Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно із ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Згідно із Положенням «Про Державне Казначейство України», затвердженим ПКМУ від 21 грудня 2005 року за № 1232, основними завданнями казначейства є забезпечення казначейського обслуговування Державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського розрахунку, що серед іншого передбачає розрахунково-касове обслуговування і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язанням.
Вирішуючи питання про те, чи є син позивачки ОСОБА_3 дитиною шкільного віку, суд виходить з того, що дитиною є особа до досягнення нею 18-річного віку. Законодавство про освіту розрізняє дві категорії дітей - діти дошкільного віку та діти шкільного віку. При чому, якщо нижня вікова межа для дітей шкільного віку законодавцем визначена, то верхня межа не визначена і на думку суду обмежується 18 роками виходячи з граничного віку дитини. Посилання відповідача на те, що син позивачки не є дитиною шкільного віку, оскільки він закінчив школу і набув іншого статусу не приймається судом до уваги, оскільки законодавець визначаючи категорію осіб, на яких здійснюються виплати, зазначив саме "дітей шкільного віку", а не "учнів загальноосвітніх навчальних закладів", чий статус дійсно змінюється після закінчення такого закладу та вступу до іншого навчального закладу. Суд тлумачить визначення "дитина шкільного віку" не як таке, що пов'язане з певним типом навчального закладу (школи), а як пов'язане з віком дитини.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо щомісячних виплат за період з січня 2000 року по квітень 2002 року включно, суд виходить з того, що зазначені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки щомісячні виплати на дітей шкільного віку, батьки яких стали інвалідами І або II групи чи померли внаслідок Чорнобильської катастрофи, хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи з травня 2002 року (а.с. 44), відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256. Таким чином, позивач пред'явив позовні вимоги до неналежного відповідача у справі і у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо щомісячних виплат за період з травня 2002року по серпень 2008 року включно суд виходить з того, що визначений Кабінетом Міністрів розмір таких виплат не відповідає вимогам п. 8 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-Х1 від 28 лютого 1991 року, тому до спірних правовідносин суд застосовує акт вищої юридичної сили - Закон. Такі виплати УПСЗН були нараховані та здійснені у розмірі, значно нижчому за відповідний розмір мінімальної заробітної плати, який становив:
• - у період з 01.05.2002 року по 30.06.2002 року - 140 гривень (Закон України № 2896-ИІ від 13.12.2001 року);
• - у період з 01.07.2002 року по 31.12.2002 року- 165 гривень (Закон України № 2896-Ш від
13.12.2001 року);
- у період з 01.01.2003 року по 30.11.2003 року - 185 гривень (Закон України № 372-IV від
26.12.2002 року);
- у період з 01.12.2003 року по 31.08.2004 року - 205 гривень (Закон України № 380-IV від
26.12.2002 року);
- у період з 01.09.2004 року по 31.12.2004 року - 237 гривень (Закон України № 1344-1V від
27.11.2003 року);
- у період з 01.01.2005 року по 31.03.2005 року - 262 гривні (Закон України № 2285-IV від
23.12.2004 року);
у період з 01.04.2005 року по 30.06.2005 року - 290 гривень (Закон України № 2285-IV від 23.12.2004 року);
у період з 01.07.2005 року по 31.08.2005 року- 310 гривень (Закон України № 2285-IV від 23.12.2004 року);
- у період з 01.09.2005 року по 31.12.2005 року - 332 гривні (Закон України № 2285-IV від
23.12.2004 року);
у період з 01.01.2006 року по 30.06.2006 року - 350 гривень (Закон України № 3235-IV від
20.12.2005 року);
у період з 01.07.2006 року по 30.11.2006 року - 375 гривень (Закон України № 3235-IV від
20.12.2005 року);
у період з 01.12.2006 року по 31.03.2007 року - 400 гривень (Закон України № 3235-IV від
20.12.2005 року, Закон України № 489-V від 19.12.2006 року);
у період з 01.04.2007 року по 30.06.2007 року - 420 гривень (Закон України № 489-V від
19.12.2006 року);
- у період з 01.07.2007 року по 30.09.2007 року - 440 гривень (Закон України № 489-V від 19.12.2006 року);
у період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року - 460 гривень (Закон України № 489-V від
19.12.2006 року);
у період з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року - 515 гривень (Закон України № 107-VI від
28.12.2007 року);
у період з 01.04.2008 року по 31.08.2008 року - 525 гривень (Закон України № 107-VI від
28.12.2007 року).
Суд оцінює як безпідставне посилання представника відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради, на те, що Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки виключають можливість застосування встановлених в цих Законах розмірів мінімальної заробітної плати для розрахунку щомісячних виплат, встановлених п. 8 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. Зі змісту вказаних Законів не вбачається обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати, встановленої цими Законами з метою реалізації норми ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Між тим, з моменту прийняття 26.07.1996 року постанови Кабінету Міністрів № 836, встановлені нею розміри щомісячних виплат до прийняття 20.04.2007 року постанови Кабінету Міністрів України № 649, залишалися незмінними, у той час, як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет. Тому позовні вимоги до УПСЗН в цій частині підлягають задоволенню.
Посилання позивачки в позові на ст. 28 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суд розцінює як описку і в будь якому випадку виходячи з можливості суду вийти за межі позову, якщо ще необхідно для повного захисту прав позивача, застосовує належні відповідні положення ст. 30 вказаного закону.
Також суд не приймає до уваги посилання відповідача УПСЗН на те, що згідно п. 30 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", зупинена дія на 2007 рік відповідних положень ст. 30 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплат компенсацій і допомоги у розмірах кратних мінімальній заробітної плати, оскільки зазначена норма визнана неконституційною рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Суд також не приймає до уваги посилання відповідача УПСЗН на те, що позивачкою пропущено строк позовної давності. Суд виходить з того, що визначені Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пільги та компенсації є способами відшкодування Державою шкоди, завданої здоров'ю громадянина внаслідок аварії на ЧАЕС і до вимог щодо виплати таких пільг та компенсацій позовна давність не застосовується. Більше того, позивачка раніше не зверталася до суду з позовом з поважних причин, оскільки має психічне захворювання, яке пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС (що підтверджується відповідним експертним висновком) і зв'язку з перебігом захворювання не мала змоги в повній мірі реалізувати свої права, в тому числі і на звернення з
позовом до суду. За наведених обставин суд не вбачає підстав для застосування до позовних вимог позовної давності і порушене право позивачки підлягають захисту.
Визначаючи розмір недоплачених щомісячних виплат, які відповідач УПСЗН зобов'язаний виплатити позивачеві, суд виходить з наступних розрахунків:
за травень, червень 2002 року - 140x2-3, 3x2 = 273 гривні 40 копійок;
за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2002 року - 165x6-3, 3x6 = 970
гривень 20 копійок;
за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень,
листопад 2003 року - 185x11-3, 3x11 = 1998 гривень 70 копійок;
за грудень 2003 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень
2004 року-205x9-3, 3x9 = 1815 гривень 30 копійок;
за вересень, жовтень, листопад, грудень 2004 року - 237x4-3, 3x4 = 934 гривні 80 копійок;
за січень, лютий, березень 2005 року - 262x3-3, 3x3 = 776 гривень 10 копійок;
за квітень, травень, червень 2005 року - 290x3-3, 3x3 = 860 гривень 10 копійок;
за липень, серпень 2005 року - 310x2-3, 3x2 = 613 гривень 40 копійок;
за вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 року - 332x4-3, 3x4 = 1314 гривень 80
копійок;
за січень, лютий, березень 2007 року - 400x3-6, 4x3 = 1180 гривень 80 копійок; - за квітень, травень, червень 2007 року - 420x3-11, 52-32x2 = 1184 гривні 48 копійок;
за липень, серпень, вересень 2007 року - 440x3-32x3 = 1224 гривні;
за жовтень, листопад, грудень 2007 року - 460x3-32x3 = 1284 гривні;
за січень, лютий, березень 2008 року - 515x3-32 =1513 гривень;
за квітень, травень, червень, липень, серпень 2008 року - 525x5 = 2625 гривень; усього: 273, 40 + 970, 20 + 1998, 70 + 1815, 30 + 934, 80 + 776, 10 + 860, 10 + 613, 40 + 1314, 80 + 1180, 80 + 1184, 48 + 1224 + 1284 + 1513 + 2625 = 18568 гривень 08 копійок
Щодо позовних вимог, що стосуються щомісячних виплат за період з січня по грудень 2006 року включно, то згідно п. 37 ст. 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року № 3235 - IV, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом зупинено на 2006 рік дію в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати п. 8 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначена правова норма була чинною на час виникнення спірних правовідносин та є чинною й на час розгляду справи в суді. Відповідно відповідач УПСЗН Торезької міської ради правомірно нарахував та здійснив щомісячні виплати на дитину позивачці в зазначений період в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року. За наведених обставин у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача УПСЗН здійснювати припинені щомісячні виплати на дитину позивачки, суд виходить з того, що відповідач УПСЗН безпідставно припинив здійснення щомісячних виплат на сина позивачки невірно розтлумачивши зміст терміну "дитина шкільного віку", тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача щодо зобов'язання ГУДКУ в Донецькій області забезпечити казначейське обслуговування УПСЗН Торезької міської ради, суд виходить з того, що позивач не надав суду жодного доказу порушення його прав та інтересів з боку Головного Управління Державного казначейства України в Донецькій області, а контроль ГУДКУ за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень і проведенні платежів на здійснення позивачу щомісячних виплат прямо передбачені законодавством і на час розгляду справи в суді не порушені. За наведених обставин у суду відсутні предмет розгляду по справі (рішення, дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, який би можна було перевірити на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України), тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 56 Конституції України, п. 8 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-Х1 від 28 лютого 1991 року, п. 37 ст. 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року № 3235 - IV, постановою КМУ від 26.07.1996 року № 836, Положенням «Про Державне Казначейство України», затвердженим ПКМУ від 21 грудня 2005 року за № 1232, ч. 2 ст. 3, ст.ст. 9, 11, 14, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області при визначенні ОСОБА_5 сум щомісячних виплат на дитину шкільного віку - ОСОБА_3, батьки якого стали інвалідами II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з травня 2002 року по грудень 2005 року включно, та з січня 2007 року по січень 2008 року включно такими, що не відповідають вимогам п. 8 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-ХІ від 28 лютого 1991 року, протиправними.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області щодо припинення з лютого 2008 року ОСОБА_5 щомісячних виплат на дитину шкільного віку - ОСОБА_3, батьки якого стали інвалідами II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, такими, що не відповідають вимогам п. 8 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-ХІ від 28 лютого 1991 року, протиправними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області здійснити ОСОБА_5 нарахування та виплату недоплачених сум щомісячних виплат на дитину шкільного віку - ОСОБА_3, батьки якого стали інвалідами II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з травня 2002 року по грудень 2005 року включно, та з січня 2007 року по серпень 2008 року включно в загальному розмірі 18568 (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) гривень 08 (вісім) копійок.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_5 щомісячних виплат на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі мінімальної заробітної плати починаючи з вересня 2008 року і до досягнення ОСОБА_3 вісімнадцятирічного віку, чи закінчення Торезького гірничого технікуму ім. О.Ф. Засядька, чи внесення змін до законодавства, що регулюють порядок та розмір таких виплат в залежності від того, яка подія настане раніше.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови згідно ст. 160 КАС України складено 10 вересня 2008 року.
Постанову надруковано в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті суддею Сенчишиним Ф.М.