179/1304/19
2/179/74/20
24 лютого 2020 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді Ковальчук Т.А.
при секретарі Хорольській І.П.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 18.12.2018 року відповідач порушив Правила дорожнього руху України, а саме в с. Приорільське по вул.. Нова, 1 на автомобілі Москвич 2140, д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом, здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , який належить позивачеві.
Постановою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 17.12.2018 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.. 124 КУпАП.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачеві завдано матеріальну шкоду, однак відповідач відмовляється відшкодовувати добровільно завдану шкоду.
Позивач зазначає, що вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 18 406 грн. 71 коп., послуги оцінювача складають 1 200 грн.
Позивач також посилається на те, що більше півроку не може користуватися автомобілем, змушений брати в борг кошти для його відновлення, у зв'язку із чим йому було завдано моральної шкоди, яку оцінює в розмірі 6 200 грн. Витрати на заправку автомобіля пальним для переміщення на ремонт становлять 400 грн., витрати на виготовлення ксерокопій позову та додатків сторонам в сумі 139 грн.
На підставі наведеного, позивач звертається до суду та прохає суд стягнути з відповідача матеріальні збитки завдані правопорушенням, моральну шкоду у вищевказаному розмірі та сплачений судовий збір.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача заперечив проти позову, зазначивши, що заявлена позивачем сума збитку є необґрунтованою. Позивач не звертався до страхової компанії для відшкодування вартості ремонту автомобіля, у зв'язку із чим вважає невиправданими витрати на ремонт автомобіля.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У судовому засіданні встановлено, що постановою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2018 року, у зв'язку із зіткненням автомобілів Москвич-2140, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить відповідачеві та ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який належить позивачеві, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності (а. с. 30, 112-115).
Виходячи зі змісту позовних вимог та матеріалів справи, позивач звертається до суду із вимогами про визнання права власності на житловий будинок, який належить на праві власності ОСОБА_5 за набувальною давністю, оскільки вважає себе власником будинку.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦКУ особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел
підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог, у відповідності до пунктів 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України.
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава(частина друга статті 48 ЦПК України).
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Таким чином, у разі пред'явлення позову до неналежного відповідача, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Виходячи з вимог процесуального законодавства вбачається, що у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не заявляє клопотання про її заміну, суд не вправі з власної ініціативи залучати до участі в справі іншу особу як належного відповідача (співвідповідача).
У відповідності до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Пунктами 3, 4 частини 1 статті 988 ЦК України визначено, що страховик зобов'язаний: у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором; відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, що відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.
Судом встановлено, що позивачем, не пред'явлено вимог до страховика, який у разі настання дорожньо-транспортної пригоди зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду, клопотання позивача про залучення до участі у ній співвідповідача до суду не надходило, у зв'язку із чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10-13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди- відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05 березня 2020 року.
Суддя Т.А.Ковальчук