Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська
Справа № 209/4122/19
Провадження № 2/209/338/20
іменем України
"05" березня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Лобарчук О.О.,
при секретарі Золотих Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Поршик Максима Вікторовича, до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Короткий зміст позовних вимог
Представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття її з реєстраційного обліку у зазначеній квартирі.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 . Однак, в зазначеній квартирі позивача залишилась зареєстрованою особа, яка має відношення до попереднього власника. Згідно з довідкою ТОВ «ЄРЦ КП» № 1/13356 від 18.06.2019 року, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 з 03.05.2018 року; її донька - ОСОБА_4 з 21.12.2018 року та громадянка ОСОБА_2 з 06.12.1991 року. Відповідно до акту про не проживання КП КМР «УКОЖФ» від 04.10.2019 року, громадянка ОСОБА_2 не проживає за адресою: квартира АДРЕСА_1 з 18.08.2016 року. Факт реєстрації відповідача тягне за собою нарахування комунальних послуг, але сплачувати за комунальні послуги та квартиру позивач вимушена самостійно. Крім того наявність реєстрації відповідача є перешкодою у отриманні пільг та субсидій. Тому позивач вимушена звернутись з даним позовом.
Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, письмово просив суд провести розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час і місце судового розгляду повідомлена належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за її відсутності не скористалася та не повідомила суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву не подала.
Процесуальні дії у справі.
Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ст.274 ч. 1 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 січня 2020 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.(а.с.19)
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
05 березня 2020 року судом винесено ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно договору купівлі-продажу квартири від 02.08.2016 року, позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . (а.с.8-9)
Згідно довідки про склад сім'ї ТОВ «ЄРЦ КП» № 1/13356 від 18.06.2019 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані: власник квартири - позивач ОСОБА_1 , її донька - ОСОБА_4 , відповідач - ОСОБА_2 . (а.с.11)
Згідно акту про непроживання КП КМР «УКОЖФ» від 04.10.2019 року встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно не проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про що підтверджують сусіди. Зі слів заявника не проживає з 18.08.2016 року і по теперішній час.(а.с.12)
Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
За положеннями ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном і він реалізовує їх на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Стаття 379 ЦК України вказує, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Глава 28 ЦК України визначає житло об'єктом права приватної власності.
Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Передбачений ст. 391 ЦК України спосіб захисту порушеного права може бути реалізований через ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» шляхом зняття особи з реєстраційного обліку.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Виходячи з того, що Закон «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим вимогу про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Статтею 162 ЖК України встановлено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Ніякої угоди між позивачами і відповідачем про безоплатне чи платне користування жилим приміщенням нема.
Відповідно до п. 34 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.
Таким чином припинення права власності на квартиру припиняє право на користування цією квартирою.
Оскільки між сторонами по справі укладено договір купівлі - продажу квартири, тому колишній власник житла та член його сім'ї втратили право користування цією квартирою, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення.
У зв'язку з чим, суд вважає за можливим визнати відповідача таким, що втратив право користування приміщенням квартири і усунути вказані перешкоди шляхом зняття останнього з реєстраційного обліку за адресою позивача.
Враховуючи відсутність висловленого позивачем бажання стягнути з відповідача судовий збір у відповідності до ст.13, 141 ЦПК України, суд відносить його на рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263, 265, 280, 281 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Поршик Максима Вікторовича, до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття її з реєстраційного обліку у зазначеній квартирі.
Судові витрати залишити за рахунок позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду .
Повний текст рішення складений 05.03.2020 року.
Суддя Дніпровського районного суду
м. Дніпродзержинська О.О. Лобарчук